Постанова 4855 № 640/27505/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27505/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Чернявського Олексія Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про скасування наказу, поновлення на роботі В С Т А Н О В И В : 03.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України, в якому просить: - скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України від 31.07.2020 року № 284-О про звільнення ОСОБА_1 03.08.2020; - поновити ОСОБА_1 у Державному агентстві рибного господарства України на посаді головного державного інспектора відділу оперативної роботи Управління оперативного реагування; - стягнути з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч.4 ст.169 КАС України та ч.2 ст.123 КАС України. Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час прийняття рішення про залишення позовної заяви без руху та відмові у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду не враховані доводи та обставини, зазначені у позовній заяві, а також безпідставно та необгрнутовано не застосовані вимоги частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відповідно до яких у справах про звільнення місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, протягом якого працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду, продовжений на строк дії такого карантину. Відповідно до ст.312 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На зазначену ухвалу позивачем 21.12.2020 було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій позивач зазначив, що порядок розв`язання спорів, що виникають з відносин публічної служби врегульовано спеціальним законодавством - Законом України "Про публічну службу" та Кодексу законів про працю України, а відтак, позивачем не пропущено строки на звернення до суду, оскільки такі продовжені на весь строк карантину та регулюються ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, а заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом не містить підстав поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 123 згаданого Кодексу якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з адміністративним позовом про оскарження наказу Державного агентства рибного господарства України від 31.07.2020 року 03.11.2020, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Так, особі гарантується право на звернення до суду. Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33). Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19. При цьому, колегія суддів зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Щодо доводів апеляційної скарги позивача, що ним строки звернення до суду не пропущено, оскільки такі продовжені на весь строк карантину та регулюються ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Зі змісту позовної заяви та доводів апеляційної скарги вбачається, що, на думку позивача, на спір про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, а також про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розповсюджуються вимоги частини першої статті 233 КЗпП України щодо місячного строку для звернення до суду у справі про звільнення, однак які продовжені на час дії карантину, що є підставою для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, які встановлюють шестимісячний строк звернення до суду. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, які встановлюють шестимісячний строк звернення до суду, оскільки спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання поновлення на посаді та стягнення среденього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо подання відповідного позову відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України. Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на обставини запровадження на території країни карантину та продовження у зв`язку з цим процесуальних строків, зокрема, і строку на звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Викладене, у свою чергу, свідчить, що законодавець передбачив закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020. Водночас, підставою для продовження таких строків є відповідна заява особи із зазначенням причини їх пропуску, що зумовлені саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Проте, колегія суддів дослідивши матеріали справи зазначає, що позивачем не наведено доказів того, що ОСОБА_1 не мав змоги звернутись із зазначеним позовом до суду з підстав обмежень, впроваджених у зв`язку з карантинними заходами. Крім того, колегія суддів звертає особливу увагу, що органи місцевої виконавчої влади та інші держоргани, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, продовжували свою роботу з рекомендованим гнучким режим робочого часу, який, передбачає різні години початку і закінчення роботи для працівників, а також дозволено перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць. Отже, зазначена підстава вказана апелянтом не знайшла свого підтвердження у ході розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.02.2020 року по справі №120/1560/19-а. Таким чином, подана позивачем заява про поновлення пропущеного строку не містять в собі належних обґрунтувань та доводів поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду з даним позовом у понад місячний строк. Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо заяву не буде подано або вказані підстави для поновлення строку звернення до суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Крім того, згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було надано позивачу можливість скористатися правом на судовий захист, виправити недоліки позовної заяви та надати додаткові пояснення щодо порушених його прав та дотримання строку звернення до суду, натомість позивачем не зазначено обгрунтованих підстав пропуску строку для того, щоб суд визнав їх поважними та поновив би строк звернення до суду з даним позовом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом, тому ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р., прийнята на підставі п.1 ч.4 ст.169 та ч.2 ст.123 КАС України, є обґрунтованою. Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 11.05.2021 року. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Чернявського Олексія Михайловича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України про скасування наказу, поновлення на роботі - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель