Постанова 4854 № 420/12568/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12568/20 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення у Приморському районі м. Одеси, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третьої особи Державної Казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, Управління соціального захисту населення у Приморському районі м.Одеси, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третьої особи Державної Казначейської служби України, в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства соціальної політики України при організації нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020р. гарантовані ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язати Міністерства соціальної політики України здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020р. у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язати Управління соціального захисту населення у Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020р. у сумі 9 464грн., відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, отриманої внаслідок війни, та він має пільги, які встановлені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає, що на час виникнення спірних відносин діяла редакція ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за №367-ХІV від 25.12.1998р., відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 640грн. керувався положеннями постанови КМУ «Про питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Позивач вважає, що вказані дії призвели до виплати разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж встановлено законом. Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021р. адміністративний позов задоволено частково. Бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики ОМР щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020р. у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком визнано протиправною. Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики ОМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020р. у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно та в супереч вимог законодавства виплачено в меншому розмірі разову грошову допомогу позивачу як інваліду війни, оскільки норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов КМУ, не можуть змінювати приписи ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При прийнятті даного судового рішення, суд першої інстанції послався на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 29.09.2020р. у зразкові справі за №440/2722/20. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.01.2015р., ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни та перебуває на обліку, як отримувач щорічної разової допомоги до 5 травня (а.с.8). У 2020р. ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3640грн. через відділення АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.28). Не погоджуючись із розміром отриманої щорічної разової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Міністерства соціальної політики України щодо здійснення перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а.с.9). Однак, Міністерство соціальної політики своїм листом за №2983/0/5-20/29 від 6.10.2020р. відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня у більшому розмірі та наголосило, що виплата здійснена у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020р. «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (а.с.10-11). Позивач вважає, що виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснено у меншому розмірі, ніж передбачено приписами ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій відповідача, з урахуванням підстав на які посилається позивач, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни та інвалідів війни визначено положеннями ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за №3551-XII від 22.10.1993р. (надалі - Закон №3551-ХІІ). У відповідності до ст.1 Закону №3551-ХІІ, даний закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені ст.13 Закону №3551-XII. В подальшому, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за №367-XIV від 25.12.1998р. ст.13 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Приписами ст.17 Закону №3551-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Підпунктом «б» пп.2 п.20 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за №107-VI від 28.12.2007р. (надалі - Закон №107-VI) текст вищезазначеної частини ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В подальшому, ЗУ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» за №79-VІІІ від 28.12.2014р. (набрав чинності 1.01.2015р.) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема ст.12,13,14,15 та 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У відповідності до ч.1,2 ст.17-1 Закону №3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби. З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», КМУ кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Так, постановою КМУ «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» за №112 від 19.02.2020р. (надалі - Постанова №112) встановлено, що у 2020р. виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 390грн.. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі за №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.12,13,14,15 та 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Судова колегія зазначає, що Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у ст.12,13,14,15 та 16 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст.8 Конституції України. Положеннями ч.2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 слідує, що окреме положення п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже, з 27.02.2020р. норми і положення, зокрема ст.12-16 Закону №3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ. У даному випадку застосуванню підлягають положення ст.13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що оскаржувана виплата відповідачем разової грошової допомоги позивачу не відповідає вимогам законодавства та свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на отримання такої допомоги у належному розмірі. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов КМУ не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2020р. у зразковій справі за №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати щорічної разової грошової допомоги позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому, судова колегія зазначає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня в повному розмірі у відповідності до положень Закону №3551-ХІІ. Окрім того, судова колегія зазначає, що у вищезазначеному судовому рішенні Верховного Суду чітко визначено, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що рішенням ОМР за №3457-VII від 18.07.2018р., затверджено Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради. У відповідності до вищевказаного Положення, саме Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради забезпечує реалізацію державної політики з питань соціального захисту населення, зокрема, щодо ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та постраждалих учасників Революції гідності та здійснює призначення та виплату разової грошової допомоги. Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме Департамент праці та соціальної політики ОМР визначений відповідальним органом, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги позивачеві, оскільки є регіональним органом соціального захисту населення, а не Мінсоцполітики. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв