Постанова 4854 № 420/12605/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/12605/20 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., за участі секретаря Брижкіної І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в частині не вчинення дій з організації проведення спеціальної перевірки ОСОБА_1 , як переможця конкурсного відбору на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та в частині не вчинення дій з укладення трудового договору та видання наказу про його призначення на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава»; зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України укласти з ним трудовий договір строком на п`ять років та видати наказ про його призначення на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 року його було визначено переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади директора НПП «Білобережжя Святослава». В подальшому ним отримано погодження голови Очаківської районної державної адміністрації про призначення його на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та подані відповідні звернення до відповідача. Однак на час звернення до суду з вказаним позовом позивач не отримав обґрунтованої відповіді на свої звернення, а відповідачем не було організовано та проведено спеціальної перевірки, що унеможливлює його призначення на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в частині не вчинення дій з організації проведення спеціальної перевірки ОСОБА_1 , як переможця конкурсного відбору на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та в частині не вчинення дій з укладення трудового договору та видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та зобов`язав відповідача здійснити дії щодо вирішення питання про укладення з ОСОБА_1 трудового договору строком на п`ять років та видання наказу про його призначення на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, всупереч Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року №123, не здійснено дії з організації проведення спеціальної перевірки позивача, як переможця конкурсного відбору на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава», за результатами якої має бути вирішено питання про укладення трудового договору та видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, що призвело до порушення прав позивача та є підставою для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 , Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить змінити абзац третій резолютивної частини оскаржуваного рішення та викласти його у наступній редакції: «Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України укласти з ОСОБА_1 трудовий договір строком на п`ять років та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». В іншій частині апелянт погоджується з оскаржуваним рішенням. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначив, що Порядком №123 визначено процедуру призначення переможця конкурсу на посаду, якою, серед іншого, передбачено обов`язкове проведення спеціальної перевірки кандидата на посаду. Однак Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №309 від 26.11.2020 року, який набрав чинності 28.12.2020 року, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року №

123. Таким чином, на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі (05.01.2021 року), у позивача вже не було обов`язку проходження спеціальної перевірки, як кандидата на посаду. Таким чином, у відповідності до чинного на даний час законодавства, що регулює питання призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, позивач має бути призначений на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава», як особа, що стала переможцем конкурсного відбору та отримала погодження від РДА. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів, тому до його компетенції не відноситься призначення на посади керівників, що стали переможцями конкурсу, який ініційовано Міністерством екології та природних ресурсів. Крім того вказано, що погодження голови Очаківської районної державної адміністрації на призначення ОСОБА_1 на посаду прийнято у порушення вимог чинного законодавства. Також апелянтом зазначено, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не міг керуватись Порядком №123, оскільки останній втратив чинність 28.12.2020 року. ОСОБА_2 також, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що під час проведення конкурсного відбору з боку позивача та Міністерства були допущені численні порушення, так само як з порушенням вимог чинного законодавства проведено й погодження голови Очаківської районної державної адміністрації на призначення ОСОБА_1 на посаду. Зазначені обставини, на думку апелянта, унеможливлюють призначення ОСОБА_1 на посаду. Крім того апелянт наголосив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом. У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 просить залишити їх без задоволення та задовольнити його апеляційну скаргу. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву не скористались. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Конкурсної комісії Мінприроди, відповідно до Порядку проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 17 квітня 2018 року №123, проведено заключний етап конкурсного відбору претендентів на посади керівників установ ПЗФ, оголошеного наказом Мінприроди від 23 квітня 2019 року №151, за результатами якого переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади директора НПП «Білобережжя-Святослава» визначено позивача - ОСОБА_1 29.07.2019 року на офіційному веб-сайті Міністерства екології та природних ресурсів було обліковане оголошення «Інформація про остаточні результати конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України», відповідно до якого ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава». Листом Очаківської районної державної адміністрації №1406/02-21/8 від 09.10.2020 року, направленим на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» (а.с.7). Між тим, постановами Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та від 27.05.2020 року №425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» функції та повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України покладені на Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. 20.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра захисту довкілля та природних ресурсів із заявою про призначення його на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та просив внести зміни до наказу №172 від 02.10.2020 року в частині скасування конкурсного відбору на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» (а.с.11). Аналогічну заяву ОСОБА_1 21.10.2020 року подав до постійно діючої комісії Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (а.с.13). Листом від 30.10.2020 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та порядку №777 від 03.09.2008 року, наказом Міністерства №172 від 02.10.2020 року оголошено конкурс на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в тому числі НПП «Білобережжя Святослава» та заявникові запропоновано взяти участь у зазначеному конкурсі (а.с.18). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава», позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів констатує, що правовому аналізу та оцінці у справі, що розглядається, підлягають наступні аспекти:

1. Чи є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів та чи є обов`язковими для новоутвореного суб`єкту владних повноважень рішення органу, який ліквідовано, або функції якого передано?

2. Чи мала місце бездіяльність відповідача при призначенні ОСОБА_1 на посаду керівника НПП «Білобережжя Святослава» , як переможця конкурсного відбору, проведеного іншим суб`єктом владних повноважень? Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністру України від 02 вересня 2019 року №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (далі Постанова №425) Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Підпунктом 2 пункту 3 вказаної Постанови встановлено, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки, у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства. Відповідно до п. 3 Постанови №425 Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах. З 22.07.2020 року набрало чинність Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614 (далі Положення №614). Відповідно до пп. 113 п. 4 Положення №614, Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань погоджує призначення керівників спеціальних адміністрацій природних та біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків. Таким чином, до компетенції Міндовкілля з 22.07.2020 року, як правонаступника Міністерства енергетики та захисту довкілля та Міністерства екології та природних ресурсів, перейшли всі права та обов`язки суб`єкту владних повноважень, функції якого йому передані вищезазначеними нормативно-правовими актами, в тому числі й обов`язок завершити у встановленому законом порядку процедуру проведення конкурсу на зайняття посад, зокрема, вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду керівника, як оголошеного переможця конкурсу. В свою чергу, механізм проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міндовкілля, на час виникнення спірних правовідносин визначався відповідним Порядком, затвердженим Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України17 квітня 2018 року №123. Частиною 3 розділу І цього Порядку передбачено, що призначення керівника Установи ПЗФ здійснюється за результатами конкурсу, який відбувається у три етапи, що проводиться відповідно до цього Порядку, а також після здійснення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (із змінами) (далі - спеціальна перевірка), шляхом укладення трудового договору (контракту) відповідно до вимог законодавства України про працю. Відповідно до ч.1-4 розділу ІV Порядку №123 за результатами проведення конкурсу голова Конкурсної комісії надає інформацію про рішення Конкурсної комісії щодо переможця конкурсу державному секретарю Мінприроди з метою його призначення на посаду. Переможець конкурсу призначається на посаду керівника Установи ПЗФ за результатами спеціальної перевірки. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на структурний підрозділ апарату Мінприроди з питань роботи з персоналом, якщо ці функції не покладені на інші підрозділи Мінприроди. Після проведення конкурсу кандидатура переможця погоджується з відповідною місцевою державною адміністрацією відповідно до Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року №

818. Не пізніше ніж на третій робочий день після надходження погодження призначення на посаду разом з карткою погодження та складання довідки про проведення спеціальної перевірки державний секретар Мінприроди укладає із переможцем конкурсу трудовий договір (контракт) строком на п`ять років та видає наказ про призначення на посаду керівника відповідної Установи ПЗФ. Як вже зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, Очаківською районною державною адміністрацією на адресу відповідача було направлено лист №1406/02-21/8 від 09.10.2020 року, яким погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава». Судова колегія відхиляє посилання Міндовкілля та ОСОБА_2 на порушення порядку отримання відповідного погодження позивачем, оскільки дотримання відповідної процедури погодження кандидата на посаду відноситься до виключної компетенції Міністерства та не було ним дотримано внаслідок власної бездіяльності. Отримавши повноваження щодо призначення ОСОБА_1 за результатами конкурсу, проведеного Мінприроди, відповідач не вчинив жодних дій для отримання погодження Очаківською районною державною адміністрацією кандидатури ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та для складання довідки про проведення спеціальної перевірки й укладення з переможцем конкурсу контракту строком на п`ять років. Крім того, матеріали справи не містять відмови відповідача про призначення позивача на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» з мотивів порушення процедури погодження його з відповідною місцевою державною адміністрацією. У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. З огляду на зазначене, несвоєчасне та неналежне погодження Очаківської районної державної адміністрації ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» відбулось внаслідок бездіяльності відповідача, тому наявні недоліки оформлення не можуть бути визнані судом у якості належної підстави, які зумовлять перешкоди особі у реалізації її конституційного права на працю. До того ж, визначена Порядком №123 активна роль відповідача щодо направлення відповідного погодження не була ним дотримана, що зумовило необхідність звернення позивача з відповідними запитами для отримання відомостей. Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 30.10.2020 року, адресованого ОСОБА_1 на його запити стосовно внесення змін до наказу та призначення на посаду повідомлено, що конкурс оголошено та проводитиметься відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та порядку №777 від 03.09.2008 року. Також, вказаним листом запропоновано взяти участь у зазначеному конкурсі (а.с.18). Таким чином, подаючи позовну заяву 17.11.2020 року, позивач дотримався встановлених ст. 122 КАС України строків звернення до суду, тому твердження апелянтів в даному аспекті є безпідставними. З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, як правонаступник прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах, на час спірних правовідносин, всупереч вимог Порядку №123, протиправно не вчинило належних дій з організації проведення спеціальної перевірки позивача як переможця конкурсного відбору на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава», за результатами якої має бути вирішено питання про укладення трудового договору та видання наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава». Судова колегія також відхиляє доводи ОСОБА_2 щодо порушення Міністерством екології та природних ресурсів України порядку проведення конкурсу на посаду директора НПП «Білобережжя Святослава», оскільки вказані обставини не входять до предмету розгляду даної справи та їм вже надана оцінка у межах розгляду справи №400/2468/19 у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року. Разом з тим, судовою колегією встановлено, що Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №309 від 26.11.2020 року, який набрав чинності 28.12.2020 року, визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року №

123. Отже, на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі (05.01.2021 року), порядок призначення переможця конкурсного відбору на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» регламентувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» від 03 вересня 2008 року №777 (далі Постанова №777). Відповідно до п.п.18, 19 Постанови №777 переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 12 цього Порядку. Рішення комісії (у випадках, визначених абзацом другим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення протягом двох тижнів контракту між суб`єктом управління та переможцем конкурсного відбору. Погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації здійснюється в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб`єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника. Поряд з тим, Постанова №777 містить вимогу проведення спеціальної перевірки виключно стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171 затверджено порядок проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком. Вказана постанова містить виключний перелік посад, призначенню на які передує проведення спеціальної перевірки. Також спеціальна перевірка проводиться при призначенні на посади з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції. Системний аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку, що посада директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» не відноситься до посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, а тому з 28.12.2020 року у позивача вже не було обов`язку проходження спеціальної перевірки відповідно до вимог Постанови №777. Таким чином, зважаючи, що позивач визначений, як переможець конкурсного відбору та його кандидатура погоджена Очаківською районною державною адміністрацією, він, відповідно до вимог Постанови №777, може бути призначений на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. При цьому ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені. Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце. Зважаючи на наявне у позивача законне очікування бути призначеним на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» внаслідок визнання його переможцем конкурсу та погодженню його кандидатури Очаківською районною державною адміністрацією, судова колегія вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача у відповідності до вимог Постанови №777 укласти з ОСОБА_1 трудовий договір строком на п`ять років та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Беручи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини у справі та зроблено вірні висновки, проте не враховано скасування наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 квітня 2018 року № 123 на час ухвалення рішення, судова колегія у відповідності до вимог п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає за доцільне змінити резолютивну частині рішення суду першої інстанції, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України укласти з ОСОБА_1 трудовий договір строком на п`ять років та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». В іншій частині рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплатив 1261,21 грн., що підтверджується квитанцією №30887335 від 15 лютого 2021 року, тому відповідна сума підлягає стягненню на користь позивача з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (а.с. 127). Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України укласти з ОСОБА_1 трудовий договір строком на п`ять років та видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава». Стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ 43672853, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1261,21 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 21 копійка). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текс судового рішення виготовлено та підписано 11.05.2021 року. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.