Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/1597/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5102/21 Справа № 194/1597/20 Суддя у 1-й інстанції - Солодовник І. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, - в с т а н о в и л а: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, мотивуючи тим, щопонад 13 років працював на підприємстві шахта Західно-Донбаська ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з повним робочим днем під землею, в шкідливих умовах, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Зазначав, що 28 травня 2013 року був звільнений з займаної посади за ч.2 ст.40 КзпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Вказував, що 16 жовтня 2013 року йому первинно було встановлено 60% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності, а оглядом МСЕК від 08 листопада 2017 року, у зв`язку професійним захворюванням, йому повторно було сукупно встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 60 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позовні вимоги недоведені та необґрунтовані, оскільки підприємство при звільненні виплатило йому грошову суму у відшкодування моральної шкоди, позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, не доведено її розміру, крім того судом першої інстанції допущені процесуальні порушення, не залучено до участі у справі комбінат Дніпрошахтбуд, на якому він працював з 1992 року, зважаючи на те, що почав хворіти у 1994 році. 05 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначав, що право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Державна реєстрація підприємства, про залучення яких ставить питання відповідач, є недоцільною, оскільки його державне реєстрація припинена. Здоров`я він ушкодив саме внаслідок того, що працював у шахті понад 14 років. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 60 000 грн., та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві шахта «Західно-Донбаська» ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», прохідником підземним з повним робочим днем у шахті з 06 травня 1999 року, 28 травня 2013 року позивач був звільнений з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпПУ у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с.13-14). Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 27 серпня 2013 року № 1521, складеного Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, позивачу ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозом - радикулопатія шийна С6, С7 і попереково-крижова L4, L5, S1, з вираженим порушенням біомеханіки хребта (3 ст.) на фоні остеохондрозу, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромом, виражений периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), остеоартрозу в поєднанні з періатрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФС другого ступеня). Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.). ЛН першого ст. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.16-17). За повідомленням Українського науково-дослідного інституту промислової медицини про наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке надійшло на підприємство ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 28 серпня 2013 року, комісією по підприємству з розслідування причин виникнення професійного захворювання складено акт розслідування причин виникнення хронічного захворювання у ОСОБА_1 за формою П-4 від 05 вересня 2013 року, з п.16 якого встановлено, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. З п.17 вказаного акту встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони; рівень шуму; локальна вібрація та показники важкості праці. Все це призвело до діагнозу встановленого позивачу та зазначеного у п.14 акту: радикулопатії шийної; хронічного обструктивного захворювання легень; нейросенсорної глуховатості першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.15). Крім того, судом встановлено, що за висновком обласної МСЕК, серії АБ №0007830, від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_1 було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60% та третю групу інвалідності (а.с.11). При подальшому переогляді 08 листопада 2017 року, процент втрати професійної працездатності ОСОБА_1 залишено без змін у розмірі 60% безстроково та третю групу інвалідності з визначеною причиною інвалідності - професійне захворювання з потребою медикаментозного та санаторно-курортного лікування, про що свідчать довідка до акту огляду МСЕК, серії 12ААА №732185, від 08 листопада .2017 року та довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12ААА №049837, від 08 листопада 2017 року (а.с.12). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, для відшкодування моральної шкоди з врахуванням встановлених обставин справи у розмірі 60 000 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров`я відповідача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні. Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо надання судом першої інстанції правової оцінки лише доводам позивача, а аргументи відповідача не було ним взято до уваги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, визнання людиною з інвалідністю другої групи, встановлення відсотку втрати професійної працездатності. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність розміру моральної шкоди та доводів представника позивача щодо не відповідності глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості колегія суддів вважає безпідставними. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не проаналізував змісту позовної заяви та доказів, наданих позивачем є безпідставними. Доводи апелянта, що позивачем не доведений факт моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Згідно з положеннями ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди, за умови доведеності такої шкоди, та не мають враховуватися судом при визначенні розміру моральної шкоди. Стягуючи з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн., суд першої інстанції врахував характер професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Посилання на незалучення до участі у справі комбінату Дніпрошахтбуд, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки професійне захворювання було встановлено позивачеві саме після того, як він 14 років працював на підприємстві відповідача з повним робочим днем у шахті, що не спростовується доводами апеляційної скарги. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.