Постанова 4851 № 480/1244/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 р.Справа № 480/1244/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2021, (головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар) по справі № 480/1244/21 за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), треті особи: Арбітражний керуючий Іваненко Наталія Олександрівна , Арбітражний керуючий ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанови та акту, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21 січня 2021 року по виконавчому провадженню № 56075151, винесену заступником начальника відділу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Товарніченко Євгенією Анатоліївною; - визнати протиправним та скасувати акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 21 січня 2021 року по виконавчому провадженню № 56075151, винесений заступником начальника відділу Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Товарніченко Євгенією Анатоліївною. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 у відкритті провадження відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог, внаслідок чого дійшов хибного висновку щодо належності спору в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що характер спірних правовідносин, суб`єктний склад, зміст і правова природа дій та рішень державного виконавця у своїй сукупності дають підстави визнати, що спірні правовідносини виникли у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних з оскарженням дій суб`єкта владних повноважень. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 451 ЦПК України суд наділений повноваженням лише визнати неправомірним оскаржувані рішення та дії державного виконавця і зобов`язати державного виконавця усунути порушення, що виключає можливість відновлення його порушеного права шляхом скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а тому справа має розгладитись в порядку адміністративного судочинства. Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач), ОСОБА_2 (далі третя особа 1) не надали відзив на апеляційну скаргу. Арбітражний керуючий ОСОБА_3 (далі третя особа 2) надала до суду відзив, в якому не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд розглядати справу за її відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому проваджені по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-592/11738/17 виданого Ковпаківським районним судом м. Суми 29.01.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 280 733,88 грн. З адміністративного позову вбачається, що на примусовому виконанні у Зарічному відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває зведене виконавче провадження №61279091 до складу якого входять виконавчі документи видані судами загальної юрисдикції, зокрема і виконавче провадження № 56075151 за виконавчим листом № 592/11738/17 від 29.01.2018 виданим Ковпаківським районним судом м. Суми. Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.01.2021 у справі № 920/ 1238/20 відкрито провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи, встановлено , що будь-яке відчуження та розпорядження майном фізичної особи ОСОБА_1 здійснюється виключно в порядку , передбаченому Кодексом України х процедури банкрутства. Позивач зазначає, що йому на праві власності належало нежитлове приміщення, гараж, яке було за наслідками торгів, продано ОСОБА_2 . В постанові та акті державного виконавця у виконавчому провадженні № 56075151 від 21.01.2021 передано у власність стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості нежитлове приміщення, гараж літ. Б., загальною площею 365,4 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 на загальну суму 455 336,00 грн. Позивач, посилаючись на те, що в порушення вимог законодавства оскаржувана постанова винесена не в рамках зведеного виконавчого провадження, без зазначення обставин, що стали підставою передачі нерухомого майна, дотримання порядку черговості передачі майна стягувачам, оскаржив її до суду. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки позивачем оскаржуються рішення, дії органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, виданого в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне. Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано ст. 287 КАС України. Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За правилами, визначеними ч. 1 ст. 74 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII). Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень. Зі змісту законодавчих приписів ч.1 ст. 19 КАС України та ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII слідує, що якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Відповідно до вимог статті 30 Закону N 1404-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Аналогічні вимоги містить Інструкція у редакції, чинній на час розгляду справи та поширюється на випадки відкриття виконавчого провадження і вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. Суд такими повноваженнями не наділений. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 660/612/16ц. Проте, судом першої інстанції не перевірені обставини наявності зведеного виконавчого провадження, чи входило виконавче провадження № 56075151, по якому прийняті оскаржувані постанова та акт від 21.05.2021 до зведеного виконавчого провадження, не з`ясовано чи відбувається виконання судових рішень, ухвалених судами однієї юрисдикції у зведеному виконавчому проваджені, а також не надано оцінку доводам позивача про відкриття процедури банкрутства фізичної особи ОСОБА_1 господарським судом. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок про те, що даний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, оскільки адміністративним судом ухвалу про відмову у відкритті провадження постановлено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 по справі № 480/1244/21 скасувати. Справу № 480/1244/21 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова