Постанова 4803 № 215/4596/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2368/21 Справа № 215/4596/20 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання-Голуб О.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач-Виконавчий комітет Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року, ухваленого суддею Науменко Я.О. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 02 грудня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідно до постанови від 05.11.19р. Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19. В обґрунтування позову зазначив, що він подав заяву від 20.02.19р. вх.С-148 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка не була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». За захистом своїх прав звернувся до суду, який визнав протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради щодо розгляду його заяви від 20.02.19р. про визнання місця його перебування. Протиправною бездіяльністю відповідача його здоров`ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити його порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Незаконна бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях, пов`язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законом строки. Просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, діями підлеглого Держави Україна виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради в сумі 840800 грн.. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позовних вимог до виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідно до постанови від 05.11.19р. Третього апеляційного адміністративного суду у справі №215/1565/19. Судові витрати компенсовані за рахунок держави. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених судом обставинам справи, ставить питання про його скасування. При цьому, скаржник зазначає, що суд хибно вважає, що протиправна поведінка відповідача була усунута повторним розглядом від 16.12.2019 року, вважає, що суд належно не дослідив докази наявні в матеріалах справи, необґрунтовано не зважив на пояснення від 03.11.2020, 02.12.2020 про те, що він не отримував відзив на позовну заяву, що на його думку свідчить на підтримку судом позиції відповідача. Вказує, що судом не проведено аналіз наведених ним норм закону, рішення не ґрунтується на засадах верховенства права. Судом не перевірено факт отримання адресатом повідомлення про дату, час, місце розгляду заяви. Також скаржник вважає визначену ним суму моральної шкоди в розмірі 840800 грн. мінімальною компенсацією за перенесені ним душевні страждання, які частково стосуються відшкодування шкоди завданої здоровю, захисту соціальних прав. Позивач зауважує на тому, оскаржуваним рішенням суду фактично обмежено та заперечено його конституційне право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірною бездіяльністю відповідача, що виявилася у порушенні правового режиму розгляду його заяви. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , відповідач, виконком Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, вказує на безпідставність і необґрунтованість апеляційної скарги. Наголошує на тому, що виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради в повному обсязі виконано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №215/1565/19, підстав для відшкодування моральної шкоди немає. Просить рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивачу в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено , що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року про визнання місця перебування. Зобов`язано Виконавчий комітет Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року про визнання місця перебування та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення посилається на те, що внаслідок допущеної відповідачем бездіяльності щодо виконання рішення суду у передбачені законом строки з розгляду його заяви від 20.02.19р. про визнання місця його перебування, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 840800 грн. і просить стягнути з відповідача на його користь. З матеріалів справи видно, що 18.12.2019 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 ОСОБА_1 було направлено запрошення до відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому районної у місті ради для повторного розгляду заяви від 20.02.2019 (а.с.21,22). 26.12.2019 під час повторного розгляду заяви від 20.02.2019 №С-148 ще раз було встановлено, що у ОСОБА_1 неповний пакет документів для визнання місця перебування, тому відсутні підстави для реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23). Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні його позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і не погоджується із доводами позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи позивача викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Норми ч.1 ст.1167 ЦК України визначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Постанова ВС від 13.05.2020 у справі №638/8636/17-ц). Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (Постанова ВП ВС від 08.04.2020 у справі №180/1560/16-а). Також відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 05.05.2020 у справі №759/7011/18, фактично підставою для застосування спеціального виду відповідальності, визначених статтями 1173, 1174 ЦК України, є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Статтею 25 Закону України «Про звернення громадян» визначено питання відшкодування збитків, зокрема моральних, громадянину у зв`язку з порушенням вимог цього Закону при розгляді його скарги. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Так, підставою для звернення до суду з позовоми про відшкодування моральної шкоди стала на думку позивача стала протиправна бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради щодо розгляду його заяви від 20.02.19р. вх.С-148 про визнання місця його перебування, що було визнано рішенням Третього апеляційного адміністративного суду 05 листопада 2019 року. Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року встановлено наступні обставини, а саме, що ОСОБА_1 з 01.12.2014 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, як одержувач компенсації непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або за особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 832 «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян». 20.02.2019 ОСОБА_1 було подано на ім`я голови Тернівської районної у місті Кривому Розі ради заяву (запит), в якій просив зобов`язати підлеглих осіб скласти акт, яким визначити місце перебування та зареєструвати місце перебування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , передати інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру, чим забезпечити його право голосу на виборах Президента України та зазначити які документи необхідні для забезпечення права голосу на виборах. Вказана заява була розглянута відділом реєстрації місця проживання громадян виконкому районної у місті ради та відділом ведення Державного реєстру виборців виконкому районної у місті ради, складено на направлено на адресу відповідача письмову відповідь від 06.03.2019 за № С-148. Третий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що на питання, порушені в заяві (запиті) ОСОБА_1 від 20.02.2019, були в повній мірі надані роз`яснення з посиланням на норми чинного законодавства, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язок суб`єктів владних повноважень надавати особам, які до них звертаються, відповіді саме того змісту, яких зазначені особи прагнуть отримати, що відповідачем було своєчасно розглянуто заяву (запит) ОСОБА_1 від 20.02.2019, відповідач не допустив у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності. Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем не було дотримано норм постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, оскільки рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації місця перебування ОСОБА_1 не приймалося, чим допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви останнього від 20.02.2019 про визначення місця перебування. Третий апеляційний адміністративний суд зобов`язав Виконавчий комітет Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 лютого 2019 року про визнання місця перебування та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. 17.12.2019 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 ОСОБА_1 направлено запрошення до відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому районної у місті ради для повторного розгляду заяви від 20.02.2019 № С-148. 26.12.2019 повторно було розглянуто наявний пакет документів для реєстрації місця перебування та ще раз зауважено, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Документ, до якого вносяться відомості про місце перебування - довідка про звернення за захистом в Україні. Під час повторного розгляду заяви від 20.02.2019 № С-148 встановлено, що у ОСОБА_1 неповний пакет документів, а саме: заява про реєстрацію місця перебування не встановленої форми, а довільного зразка; відсутня довідка про звернення за захистом в Україні. Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України. Реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні, здійснюється на визначений законодавством строк на підставі документів, визначених пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (крім квитанції про сплату адміністративного збору), а саме:1) заява за формою згідно з додатком 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця перебування (відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС - п.25 цієї Постанови); 3) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціальній соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); 4) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Під час повторного розгляду заяви від 20.02.2019 № С-148 ще раз встановлено, що у ОСОБА_1 неповний пакет документів, а саме: заява про реєстрацію місця перебування не встановленої форми, а довільного зразка; відсутня довідка про звернення за захистом в Україні. Матеріалами справи підтверджено, що 26.12.2019 при повторному розгляді звернення ОСОБА_1 від 20.02.2019, останній погодився з наданими йому роз`ясненнями та власноруч написав: «Проведено бесіду з Коваленко О.А.. Я не підпадаю під ці категорії населення, надав заяви до голови і прошу їх вирішення, відповідно до ст.ст.6,9,19,21,22,68 Конституції України» (а.с.76). Відповідно до рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016 №381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» складати та надавати акти про фактичне місце перебування не входить до компетенції виконкому Тернівської районної у місті ради. Виконавчим комітетом Тернівської районної у місті ради було в повному обсязі виконано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, що підтверджено наданими відповідачем доказами: запрошенням Відповідача від 17.12.2019 адресоване Позивачу для розгляду заяви від 20.02.2019 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, на якому Позивачем власноруч зроблено запис про проведення з ним бесіди; службовою запискою начальника відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Тернівської районної у місті ради Коваленко О.А., адресованої Голові Тернівської районної у місті ради Солоду В.М. від 27.12.2019, в якій зазначено про зустріч із заявником 26.12.2019, повторний перегляд наявного у останнього пакету документів для реєстрації місця перебування, встановлення неповноти пакету документів, встановлення в особистій бесіді того факту, що співвласники квартири АДРЕСА_1 не надають згоди ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання, а відповідно і перебування (а.с.23). Доказами наданими позивачем не доведено наявність в діях Відповідача складу цивільного правопорушення за яке настає відповідальність у вигляді стягнення моральної шкоди, його протиправна поведінка (бездіяльність), оскільки ці твердження Позивача спростовуються наведеними вище обставинами справи та наданими Відповідачем доказами, а відтак, висновок суду про недоведеність позивачем у встановленому законом порядку факту спричинення йому моральної шкоди діями Відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року. Головуючий Судді: