Постанова 4803 № 204/7347/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4470/21 Справа № 204/7347/20 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 2011 по 2015 рік та від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу мешкає разом з позивачем. На даний час позивач повністю утримує свою доньку, забезпечує її всім необхідним для проживання та навчання, купує їй продукти харчування, одяг, взуття, ліки. Мати в утриманні дитини участі не приймає, незважаючи на те, що знаходиться у працездатному віці та має доходи. Зазначає, що на момент звернення до суду із вказаною заявою між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання боржником свого обов`язку утримувати неповнолітню дитину. Вважає, що боржник працездатний та має джерела доходів, а тому має змогу сплачувати аліменти позивачу на утримання дитини. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів доходів, але не менш 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 24 грудня 2011 року перебували у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року розірвано (а.с.4-6). Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, відповідно до довідки №15281 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Департаментом адміністративних послуг та довільних процедур Дніпровської міської ради, дитина з 21 липня 2015 року зареєстрована проживаючою з позивачем (а.с.27). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 15 лютого 2016 року, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задоволено частково; визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж тридцять відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 25 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць; в іншій частині позовних вимог відмовлено; зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів залишено без задоволення (а.с.48-59). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року №204/1575/16-ц, яке набрало законної сили 16 червня 2016 року, відібрано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 та передано дитину матері ОСОБА_4 (а.с.80-81). Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року у справі № 204/5942/16-ц, яка набрала законної сили 18 жовтня 2016 року, оголошено розшук боржника ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.82-83). Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 03 грудня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чечелівський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та припинення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково; звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, стягуваних за рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 18.12.2015 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з серпня 2015 року по червень 2019 року у розмірі 63083 грн 38 коп.; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке проводиться на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2015 року відмовлено (а.с.60-66). Відмовляючи в задоволенні позову про припинення стягнення аліментів Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області було встановлено, що відсутні підстави для припинення стягнення аліментів за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2015 року, оскільки зазначеним судовим рішенням визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . У зв`язку із визначенням місцем проживання дитини з матір`ю, були стягнуті аліменти на утримання дитини з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Вимога позивача про припинення стягнення аліментів є спробою позивача переглянути судове рішення в частині визначення місця проживання дитини. Рішення суду про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача є чинним та перебуває на виконанні. Також є чинним рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю та про відібрання дитини (справи № 204/5664/15-ц та № 204/1575/16-ц). На час розгляду справи рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року в цивільній справі за № 204/5664/15-ц в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю, а також рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року № 204/1575/16-ц про відібрання дитини позивачем не виконані. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, яке набрало законної сили 06 жовтня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Управління у справах дітей Чечелівської районної у м.Дніпрі ради про зміну місця проживання малолітньої дитини відмовлено (а.с.67-79). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх дитини, оскільки такі вимоги є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини». Згідно з ст.150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України). Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак, в порушенні вищезазначеного, належних та допустимих доказів визначеного місця проживання дитини з позивачем суду не надано. Крім того, встановлено, що дитина фактично проживає з позивачем через неправомірну поведінку останнього, яка полягає в невиконанні зазначених вище судових рішень, що, зокрема встановлено рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року та постановою Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у цивільній справі №233/7319/19 (а.с.63-75). Судом першої інстанції вірно враховано, що законом не передбачено право на стягнення аліментів тим із батьків, з яким не проживають діти, а в даному випадку, як вже зазначалося, дитина проживає з позивачем через його протиправну поведінку, яка полягає в невиконанні зазначених вище судових рішень. Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: