Постанова 4813 № 520/8495/17

Номер провадження: 22-ц/813/1659/21 Номер справи місцевого суду: 520/8495/17 Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка І.А., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року про скасування забезпечення позову за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Третя одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин; та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Третя Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин, - в с т а н о в и в: В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа №520/8495/17 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Третя одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин; та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Третя Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року по цивільній справі №520/8495/17 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Третій Одеській державній нотаріальній конторі до набрання законної сили рішення по цивільній справі №520/8495/17, видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, у якій просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року, шляхом заборони Третій Одеській державній нотаріальній конторі до набрання законної сили рішення по цивільній справі №520/8495/17, видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що на теперішній час відпала необхідність у забезпеченні позову. Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив задовольнити заяву та розглянути справу за його відсутності. Інші сторони по справі у судове засідання також не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності, а позивач ОСОБА_1 подав заяву про відкладення розгляду заяви для надання можливості ознайомитися зі справою. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №520/8495/17 задоволено. Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року по цивільній справі №520/8495/17 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Третя одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини та зміну черговості одержання права на спадкування за законом; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа Третя одеська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин; та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа Третя Одеська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, та зняв заборону Третій одеській державній нотаріальній конторі до набрання законної сили рішення по цивільній справі №520/8495/17, видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 не з`явився, але про розгляд справи він сповіщався належним чином та завчасно. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Також колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Отже, оскільки поважність причин неявки позивача ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів письмово. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , який не з`явився до судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судом норм чинного законодавства України при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Частинами 1, 2 статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Відповідно до частин 9, 10 статті 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Судом першої встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Третій одеській державній нотаріальній конторі до набрання законної сили рішення по цивільній справі №520/8495/17 видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 березня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позови задоволенні. Задовольняючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення у справі набрало законної сили, тому доцільне скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року. Посилання позивача ОСОБА_1 у апеляційній сказі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та обґрунтованою не приймаються до уваги за таких підстав. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову» (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-605цс16). Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 24-25, п. 57)». Аналізуючи зазначені норми права, правовий висновок Верховного Суду України, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені у заяві про скасування забезпечення позову, колегія суддів вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції у справі набрало законної сили, тому заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2017 року, підлягають скасуванню. Доводи позивача ОСОБА_1 в апеляційній сказі про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки він не був викликаний в судове засідання на 25 листопада 2019 року, не приймаються до уваги, оскільки з його заяви до суду від 19 листопада 2019 року вбачається, що він був сповіщений про розгляд 25 листопад 2019 року щодо розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову (т. 6, а.с. 179). Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у матеріалах справи, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та вірно виходив з наявності законних підстав для скасування забезпечення позову. Інших правових доводів апеляційна скарга не містить. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та приймаючи до уваги ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28 жовтня 2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення процесуального питання. Тому, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суду у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 11 травня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дришлюк Р.Д.Громік