Постанова 4815 № 569/18778/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року м. Рівне Справа № 569/18778/20 Провадження № 22-ц/4815/627/21 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Бучко Т.М. Ухвалу суду першої інстанції постановлено: 02 березня 2021 року в м. Рівне (фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось). Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ; представники учасників справи: позивача - адвокат Гончар Людмила В`ячеславівна; відповідача - ОСОБА_3 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончар Людмили В`ячеславівни на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП) з позовом про розірвання договору та стягнення грошових коштів. Мотивуючи свої вимоги, покликався на укладений між сторонами договір про надання інформаційно-технологічних послуг, за умовами якого відповідач до червня 2018 року мав розробити та запустити комп`ютерну програму під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", її веб-сервіс та мобільні додатки. Стверджував, що попри попередню оплату за кожен з виконаних етапів надання послуг за договором відповідачем у повному обсязі не виконано умов договору в погоджений сторонами термін. З наведених мотивів просив розірвати договір № 001 про надання інформаційно-технологічних послуг від 14 лютого 2018 року, укладений між ним та відповідачем, а також стягнути з останнього внесену оплату за договором в розмірі 240 295,32 гривень і пеню в розмірі 32 039,37 гривень. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. У поданому відзиві відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2020 року в справі призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання :

1. Чи реалізовані у даному програмному продукті (програмному коді) комп`ютерної програми "ТАХІ 1551" функції, передбачені технічним завданням додатку № 1 до договору № 001 із зазначенням хронології створення даного програмного продукту ? Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Львів, вул. Збиральна, 24). Направлено в розпорядження експерта копію договору № 001 про надання інформаційно-технологічних послуг від 14 лютого 2018 року з додатком №

1. Зобов`язано відповідача ФОП ОСОБА_2 надати для проведення експертизи програмний продукт (програмний код) комп`ютерної програми "ТАХІ 1551". Надано експерту місячний строк з дня отримання копії ухвали для проведення експертизи. Визначено, що оплату експертизи проводить сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи - відповідач ФОП ОСОБА_2 . Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. На судове рішення представником позивача - адвокатом Гончар Л.В. подано апеляційну скаргу, де вона покликались на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права. В обґрунтування зазначала, що спір у справі стосується того факту, що ФОП ОСОБА_2 не було у визначений договором термін, а саме: до червня 2018 року, виконано взяті за договором зобов`язання. Однак необхідним актом здачі-приймання послуг виконані послуги передані не були, не надано будь-яких звітів, рахунків. Тому вважала, що поставлене на вирішення експертизи питання жодним чином не вплине на вирішення спору в частині невиконання ФОП ОСОБА_2 умов договору. Зважала на те, що надання відповідачем в межах проведення експертизи програмного продукту (програмного коду) комп`ютерної програми є подачею нового доказу, питання приєднання якого до матеріалів справи судом не вирішувалося. Зазначала, що призначення даної експертизи призводить до затягування строків розгляду справи та не має вирішального значення для вирішення спору по суті. З вказаних підстав просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на продовження розгляду до Рівненського міського суду Рівненської області. У поданому відзиві відповідач, вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупністю умов, а саме, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Згідно з ч. 3 ст. 103 ЦПК України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Відповідно до ч.5 ст.103 ЦПК України учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу згідно з ст. 104 ЦПК України, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Згідно із ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Згідно з п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, почеркознавча експертиза відноситься до категорії криміналістичних експертиз та з урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" проводиться державними спеціалізованими установами, якою в свою чергу є й Львівський НДІСЕ. Предметом доказування в межах цивільної справи є можливість стягнення з відповідача грошових коштів відповідно до п.8.5 укладеного між сторонами договору, яким передбачено обов`язок виконавця повернути замовнику грошові кошти, сплачені за всі етапи розробки та відшкодувати завдані замовнику збитки за вимогою замовника у випадку неспроможності виконавця виправити недоліки та/або невідповідності кінцевого продукту характеристикам, технологічним вимогам, визначеним додатком № 2 до договору протягом гарантійного строку обслуговування. На переконання колегії суддів, невідповідність кінцевого продукту характеристикам та технологічним вимогам може бути встановлена лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань, а саме: висновком комп`ютерно-технічної експертизи. Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення експертизи в даній справі. Поряд з цим, враховуючи обґрунтування позову щодо порушення строків виконання зобов`язань за договором - передачі кінцевого продукту замовнику, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про необхідність доповнення питання, яке ставиться відповідачем на вирішення експерта, вказівкою на хронологію створення програмного продукту. Також, беручи до уваги те, що сторони не дійшли взаємної згоди щодо експертної установи, місцевий суд вірно скористався своїм правом визначити таку установу і питання, з яких має бути проведена експертиза самостійно, як це вимагає норма ст. 103 ЦПК України. Поготів, відповідно до ч.1,2 ст.113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Ухвалою суду попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок чи відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, а висновок експертизи має бути складено і підписано компетентними судовими експертами. Доказів про упередженість судових експертів матеріали справи не містять, сумнівів у компетентності експертної установи також не встановлено. Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії" серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, підставою для залишення оскаржуваного судового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання про призначення експертизи. Щодо порушення норм процесуального права, то згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення питання. Між тим, будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи, особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала, а апеляційним судом здобуто не було. Судовий збір, що понесений позивачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України потрібно віднести на його ж рахунок. Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончар Людмили В`ячеславівни залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк С.С. Шимків