Постанова 4824 № 759/17952/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року м. Київ Справа № 22-6969 Головуючий у 1-й інстанції: Сенько М. Ф. Унікальний № 759/17952/18 Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Борисової О. В. Ратнікової В. М. за участю секретаря Осінчук Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,- у с т а н о в и в: У листопаді 2018 року ОСОБА_2 пред`явила в суд позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв. м.; визнати легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з відповідача на її користь 210 000 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини легкового автомобіля марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; стягнути 1/2 частину коштів, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 в сумі 200 000 гривень; визнати за нею право приватної власності на майно: пральну машину «Ariston» AQS62L09EU, телевізор «Sony Bravia KDL-40BX421 (2011), домашній кінотеатр «Yamaha NS-SW280 (2011), кухонний комбайн «Braun R700#15042; пилосос миючий «Zelmer VC79» (2014); меблі системи «Піонер: шафа кутова А, комп`ютерний стіл G, комод 700 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р; диван «Стелла» (160, 201, MARS 0106); кухонний набір фабрики меблів БІС: стіл овальний розсувний «Шедевр-міні» та 4 стільці «Модерн»; виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв. м.; холодильник «Атлант» XM6026-100 серія 0352046984; музичний центр «JVC SP-UXG46 серія Т75075VX; електрочайник «Braun WK300 серія S642351; мікрохвильова піч Samsung CE2718NR; телевізор Samsung CS Z741HCPDA06568Y; диван «Візит-2» помаранчево-молочного кольору (2014); ліжко «НАТА» (вільха 200х160); матрац «Магія-7» (200х160); шафа двох дверна дзеркальна та 2 пенали (колір вільха); вітрина та кутова шафа під TV; праска Tefal Aquaspeed FV5375 eo/23-4313R; Blu-RayDisk/DVD плеєр Sony BDP-S185#1538228 (т. 1 а.с. 2-8). Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони не можуть прийти до згоди щодо поділу майна, набутого в шлюбі. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати за ним право особистої приватної власності на 394/500 часток квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,80 кв. м.; визнати спільною сумісною власністю подружжя 106/500 часток цієї квартири, і в порядку поділу майна подружжя визнати за кожною із сторін право власності на 53/500 часток квартири. (т. 2, а. с. 2-5, 65-68). В обґрунтування зустрічних позовних вимог було зазначено, що шлюб між сторонами розірвано 06 листопада 2018 року. За час перебування у шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1 , проте більша частина грошових коштів сплачених за квартиру, були особистою власністю ОСОБА_1 . Намагання позивача за зустрічним позовом врегулювати спір у досудовому порядку були марними, тому він звернувся до суду. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв. м., житлова площа - 44,5 кв. м.); холодильник Атлант ХМ6026-100, серія 0352046984, вартістю 3930 грн.; диван Візит-2, вартістю 3 490 грн; меблі системи Піонер: шафа кутова А, комп`ютерний стіл G, комод 70 МДФ К, пенал МДФ V, шафа D, полиця підвісна МДФ Р, вартістю 6 304 грн; ліжко Ната (вільха 200х160), вартістю 2 730 грн; матрац Магія-7 (200х170), вартістю 2 950 грн. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа - 72,80 кв. м., житлова площа - 44,5 кв. м.); пральну машину Ariston AGS62L09EU, 2013 року випуску, вартістю 3 999 грн; пилосос миючий Zelmer VC79, 2014 року випуску, вартістю 3 399 грн; диван Стелла (160,201,MARS 0106), вартістю 8 929 грн; електрочайник Braun WK300, серія S642351, вартістю 899 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 500 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля HONDA CR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 . Право спільної сумісної власності на вказане майно припинено. В задоволенні решти вимог позовів відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17952/18 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 21 500 грн компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог; скасувати рішення в частині визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 53/500 частку квартири АДРЕСА_1 ; скасувати в частині визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на 53/500 частку квартири АДРЕСА_1 , скасувати рішення в частині відмови у задоволенні збільшених позовних вимог за об`єднаним позовом щодо визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 394/500 частку квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на 394/500 частку квартири АДРЕСА_1 , в решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року у цивільній справі № 759/17952/18 залишити без змін. Також просив ухвалити нове рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами (т. 3, а. с. 1-6). Також, не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просила рішення районного суду скасувати в частині відмови у визнанні автомобілю марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , об`єктом права спільної сумісної власності сторін, та в частині стягнення з ОСОБА_1 на її користь 21 500 грн в якості компенсації вартості 1/2 частки цього автомобілю, і ухвалити в цих частинах нове рішення, яким її позов задовольнити частково, а саме: визнати легковий автомобіль марки HONDA, модель CR-V, 2009 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 157 873 грн 25 коп., в якості грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HONDA, модель CR-V. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року (т. 3, а. с. 50-51) та ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії суддів Сушко Л. П., Іванова І. В., Сліпченко О. І. (т. 3, а. с. 55). Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику (т. 3, а. с. 63-64). Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасовано та справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 3, а. с. 152-155). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2021 року вказану справу розподілено колегії суддів під головуванням судді Пікуль А. А. (суддя-доповідач) (т. 3 а. с. 158). Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року залишено без руху (т. 3, а. с. 159-160). 07 квітня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява на усунення недоліків апеляційної скарги разом із квитанцію про сплату судового збору та оригіналом апеляційної скарги (т. 3, а. с. 163-173). Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 26 квітня 2021 року справу призначено до розгляду на 11 травня 2021 року (т. 3, а. с.184). Протоколом автоматичної заміни складу колегії суддів від 06 травня 2021 року у зв`язку з відпусткою судді Невідомої Т. О. проведена заміна на суддю Борисову О. В. Відтак апеляційним судом у складі колегії суддів Пікуль А. А., Борисової О. В. та Ратнікової В. М. розглядається апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року. Отже даним складом суду проводиться апеляційний перегляд справи в межах вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 , а також вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловила свої заперечення проти її задоволення, наголосила, що вона не давала письмової згоди на відчуження належного подружжю автомобіля HONDA, спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, а надані відповідачем докази не підтверджують факту придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_1 . Тому позивач просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника відповідача, адвоката Юрченка М. С., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представника позивача, адвоката Блажієвську Л. В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити оскаржуване рішення без змін, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини, які стосуються меж апеляційного перегляду. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 серпня 1999 року по 06 листопада 2018 року. Під час шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,8 кв.м., що зареєстрована за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 серпня 2013 року, та легковий автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_1 . Задовольняючи частково первісні позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 суд виходив з такого. Доводи ОСОБА_1 про те, частка спірної квартири, яка є його особистою власністю, оскільки була придбана ним за особисті кошти, не знайшли свого достатнього підтвердження. Дійсно ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 07 березня 2003 року. Проте 06 грудня 2005 року він подарував дану квартиру ОСОБА_3 , про що між ними укладено договір дарування. Доводи позивача про фіктивність (недійсність) даного договору не знайшли свого підтвердження належними доказами. Доводи ОСОБА_1 про те, що кошти на придбання квартири в сумі 50 тис. доларів США він отримав від ОСОБА_3 у позику, відповідно до розписки від 28 грудня 2010 року, оскільки дані кошти не можна розцінити як особисті кошти, так як вони були спрямовані на придбання квартири для сім'ї, тобто в інтересах сім'ї, також відхилені районним судом як безпідставні. ОСОБА_2 заперечує наявність такого боргу. Кошти, набуті ОСОБА_1 під час виконання обов'язків миротворчої місії ООН, районний суд розцінював як дохід сім'ї. За таких обставин районний суд дійшов висновку, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому з урахуванням того, що її поділ в натурі об`єктивно неможливий, квартира підлягає поділу між сторонами шляхом визнання за ними права власності в рівних частках, на підставі ст.ст. 60-71 СК України та ст. 372 ЦК України. При частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля районний суд виходив з такого. Після розлучення сторін транспортний засіб автомобіль марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , ОСОБА_1 продав ОСОБА_4 за 43 000 гривень, про що між ними 30 серпня 2018 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (т.1, а. с. 90). Грошова компенсація за відступлення права власності на частку в спірному автомобілі має бути визначена виходячи з реальної вартості продажу цього автомобіля. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин у цій частині застосовані правильно. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину указаної квартири, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т. 2, а. с.243-244). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить. Відповідно до змісту п. 14 Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 31 серпня 2013 року підпис на заяві про згоду дружини покупця ОСОБА_2 на купівлю квартири, на яку в подальшому виникне право спільної сумісної власності подружжя, засвідчено ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31 серпня 2013 року за реєстровим №

505. Отже, оскільки ОСОБА_2 надавала нотаріально посвідчену згоду на купівлю квартири, на придбання указаної квартири подружжя витратило спільні кошти. Більш того, на час її придбання за обопільною згодою подружжя ОСОБА_1 визначив статус квартири як спільне сумісне майно подружжя, про що було зазначено у договорі купівлі-продажу квартири та скріплено підписом ОСОБА_1 на цьому договорі. Тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що 394/500 частин квартири АДРЕСА_1 придбано за особисті кошти ОСОБА_1 , відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані. Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині немає. Водночас висновки районного суду щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля не в повній мірі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. ст. 105, 114 СК України. Відповідно до положень ч. 1 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу. У даних правовідносинах шлюб сторін розірваний за спільною заявою сторін 06 листопада 2018 року органом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 400 (т.1, а.с.39) . За правилом ч.1 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. Відчуження автомобіля марки HONDA, модель CR-V, відбулося 30 серпня 2018 року (т.1, а. с.171-178), тобто у період шлюбу сторін. З огляду на таке, висновок районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , був проданий ОСОБА_1 після розлучення сторін, не відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Однак доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вартість указаного автомобіля не повинна враховуватись при поділі майна подружжя, оскільки він був проданий у шлюбі при спільному проживанні сторін та веденні спільного господарства, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для відмови у задоволенні цієї частини позову з огляду на таке. За правилами ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Відповідно до роз`яснень п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У даних правовідносинах зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 убачається, що автомобіль було відчужено відповідачем без відома та участі позивачки. Кошти, отримані від продажу автомобіля, відповідач витратив на власний розсуд, не в інтересах сім`ї. З наданого суду пакету документів щодо укладення угоди купівлі-продажу автомобіля убачається, що письмова згода ОСОБА_2 на відчуження цього майна була відсутня. Одночасно у розпорядження суду не надано доказів, що отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля кошти були витрачені в інтересах сім'ї. Відтак висновок районного суду про наявність правових підстав для урахування дійсної вартості автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , при поділі майна подружжя та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля є правильним. За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на викладене, оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення висновку районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , був проданий ОСОБА_1 після розлучення сторін. Оскільки часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не змінює суті вирішення спору районним судом, підстави для покладення на позивача обов`язку відшкодувати відповідачу судові витрати (у певній частині), пов`язані із апеляційним переглядом справи, відсутні. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_2 про поділ автомобіля марки HONDA, модель CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини цього автомобіля змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення висновок районного суду про те, що транспортний засіб автомобіль марки Ноnda СR-V, 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , був проданий ОСОБА_1 після розлучення сторін. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2020 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_2 про поділ квартири АДРЕСА_1 та зустрічного позову ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 11 травня 2021 року. Головуючий А. А. Пікуль Судді О. В. Борисова В. М. Ратнікова