Постанова 4824 № 734/3913/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 734/3913/19 Номер провадження № 22-ц/824/5833/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Вербової І.М., суддів: Головачова Я.В., Шахової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Савлук Т. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, з урахуванням подальших уточнень, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10 квітня 2019 року № 7885, вчинений приватним нотаріусом Хара Н. С. щодо звернення стягнення на заробітну плату та пенсію позивача; стягнення безпідставно утриманих грошових коштів (за виконавчим документом) у розмірі 7 755 грн. 68 коп.; стягнення судових витрат у розмірі 768 грн. 40 коп. Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2019 року (а.с. 43-45) позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року (а.с. 102-110) позов ОСОБА_2 , задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 10 квітня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 7885, яким пропонується звернути стягнення з громадянина, яким є ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором № НОМЕР_1 від 24 лютого 2015 року, укладеним ним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків є АТ «ПУМБ», за період з 09 квітня 2018 року по 09 квітня 2019 року суму заборгованості у розмірі 56 435 грн. 66 коп., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10 256 грн. 92 коп.; прострочена сума заборгованості за комісією в розмірі 0 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 15 434 грн. 32 коп.; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 14 232 грн. 16 коп.; строкова заборгованість за комісією у розмірі 0 грн.; строкова заборгованість за процентами в розмірі 1 107 грн. 04 коп.; неустойка за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 15 405 грн. 22 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду в частині стягнення судового збору в сумі 768 грн. 40 коп., ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, просив заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у вказаній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 957 грн. 20 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 800 грн. та судовий збір у сумі 1 261 грн. 21 коп. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не є юридично обізнаною особою, останній у суді першої інстанції послугами представника не користувався у зв`язку з чим, його позовні вимоги не були задоволені в повному обсязі в частині відшкодування судового збору. Скаржник зазначає, що незаконні дії відповідача щодо звернення до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису, змусили скаржника звернутися до суду за захистом своїх справ у зв`язку з чим, сплатити судовий збір у сумі 1 957 грн. 20 коп., який підлягає стягненню з відповідача. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, оскільки заочне рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно утриманих коштів сторонами не оскаржується, то виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не потребує апеляційного перегляду. Стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. суд першої інстанції виходив з положень ст. 141 ЦПК України. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», а подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційнорозміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з позовних вимог позивача, останній просив: визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, що є позовною вимогою немайнового характеру за яку останнім було сплачено судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.; стягнути з відповідача безпідставно утримані грошові кошти (за виконавчим документом) у розмірі 7 755 грн. 68 коп., що є вимогою майнового характеру, за яку позивачем сплачено судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позов ОСОБА_2 , задоволено частково, а саме в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, за вказану позовну вимогу заочним рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів, позивачу відмовлено, у зв`язку з чим, судовий збір у вказаній частині покладається виключно на позивача та не може бути стягнутий з відповідача. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд першої інстанції виходячи з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 768 грн. 40 коп., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року сторонами не оскаржується, а відтак, не потребує апеляційного перегляду. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було стягнуто на його користь судовий збір у повному обсязі у зв`язку з тим, що в суді першої інстанції його інтереси представляв не представник, а він особисто, а також на незаконні дії відповідача щодо звернення до нотаріуса з метою отримання виконавчого напису, є помилковим, оскільки стягуючи судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. суд першої інстанції виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог сплаченому позивачем судовому збору. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Щодо заявлених скаржником вимог в апеляційній скарзі щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у зв`язку з переглядом оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, то заявлені скаржником вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦАК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З вказаного вбачається, суд апеляційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд змінює розподіл судових витрат (зокрема, судового збору та витрат на правничу допомогу), лише у разі зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу, покладаються виключно на скаржника та стягненню у даному випадку з відповідача, не підлягають. Враховуючи вищенаведене, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь скаржника судових витрат, не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Заочнерішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року - залишити без змін. У задоволенні вимоги щодо стягнення із Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 судових витрат, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: Я.В. Головачов О.В. Шахова