Постанова 4824 № 359/6459/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 359/6459/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5617/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Чирка С.С. Оксюта Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 11 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Бориспільського відділу поліції ГУНП у Київській області, ГУНП в Київській області, ГУ ДКСУ у Київській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 квітня 2020 року інспектором Бориспільського відділу поліції відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст.130 КУпАП. На підставі вказаного протоколу постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області його було визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн.з позбавленням права керуваннятранспортним засобом строком наодин рік. Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1. ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що внаслідок незаконних дій працівників поліції Бориспільського відділення, водія незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, чим заподіяно йому моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи, у зв`язку з побоюванням громадського осуду, позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, постійними переживаннями та витрачанням додаткових зусиль на організацію життя, фізичних стражданнях, необхідністю нести витрати на правову допомогу. Крім того, протягом 24 днів позивач, був позбавлений можливості керувати автомобілем, так як термін дії тимчасового посвідчення закінчився 23.07.2020 року, повернення посвідчення водія відбулося 18 серпня 2020 року, після отримання рішення суду апеляційної інстанції поштою. Внаслідок не можливості користуватися автомобілем позивач був позбавлений можливостей для виконання обов`язків по роботі. У зв`язку із викладеним, позивач просив стягнути на його користь з держави в особі ГУ ДКСУ в Київській області за рахунок коштів державного бюджету моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Бориспільського відділу поліції ГУНП у Київській області, ГУНП в Київській області, ГУ ДКСУ у Київській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 27 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених і цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Посилаючись на постанову Верховного суду від 05 лютого 2020 року усправі №640/16169/17 зазначив, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом, проте суд першої інстанції на викладене уваги не звернув. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. 25 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ГУНП в Київській області в якій відповідач зазначив, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння ОСОБА_2 відповідачами моральної шкоди визначеною ч. 2 ст. 23 ЦК України. Визнаючи розмір завданої моральної шкоди у сумі 5000 грн., позивач також не обґрунтував існування причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправним на його думку діянням, не надавши документального підтвердження погіршення стану здоров`я та інших негативних наслідків, викликаних, на думку позивача, неправомірними діями або бездіяльністю органу досудового розслідування. У зв`язку із викладеним просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції входив з того, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. . Проте колегія суддів, з таким висновком суду погодитись не може, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, зокрема завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Колегія суддів,відповідно до положень статті 82 ЦПК України враховує, що постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, яка набралазаконної сили, встановлено незаконність дій патрульної поліції щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КупАП. У цьому контексті, здійснення провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке закрито судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказані провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу. Це узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. В порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, встановивши те, що ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності внаслідок незаконних дій працівників патрульної поліції, у зв`язку з чим був вимушений тривалий час доводити у судовому порядку свою невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху, колегія суддів вважає, що є правові підстави для відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, п. 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Дані висновки також узгоджуються з постановами Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 26 серпня 2020 року у справі №544/964/18 (провадження №61-9124св19). Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення частково позовних вимог. На обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що переживав неприємні емоції у зв`язку з неправомірним притягненням його до адміністративної відповідальності, що проявлялось у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи, у зв`язку з побоюванням громадського осуду, позбавленням можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, постійними переживаннями та витрачанням додаткових зусиль на організацію життя, фізичних стражданнях, необхідністю нести витрати на правову допомогу. Також, протягом 24 днів позивач, був позбавлений можливості керувати автомобілем, так як термін дії тимчасового посвідчення закінчився 23.07.2020 року, повернення посвідчення водія відбулося 18 серпня 2020 року, внаслідок не можливості користуватися автомобілем позивач був позбавлений можливостей для виконання обов`язків по роботі. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Згідно частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. У зв`язку із викладеним судовий збір у розмірі 1051 грн. (420,40 + 630,60) слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді