Постанова 4824 № 369/155/20

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 травня 2021 року місто Київ справа № 369/155/20 провадження № 22-ц/824/671/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Дубас Т.В. від 27 жовтня 2020 року, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що 27 червня 2019 року він уклав з публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "НАДРА" (далі - ПАТ "КБ "НАДРА") договір про відступлення прав за іпотечним договором № 05/П/50/2007-840 від 6 лютого 2007 року, укладеним між первісним кредитором ПАТ "КБ "НАДРА" та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , предметом якого була квартира АДРЕСА_1 . В цей же день здійснено реєстрацію прав іпотекодержателя за договором іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З метою виконання грошового зобов`язання, що забезпечене іпотекою, позивач та інші співвласники спірної квартири мали намір в добровільному порядку задовольнити вимоги іпотекодержателя за рахунок продажу предмета іпотеки, проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що на квартиру накладено арешт згідно постанови відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 14 грудня 2009 року. Листом від 28 жовтня 2019 року Києво-Святошинського районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відмовив у знятті арешту зі спірної квартири, оскільки згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень арешти на спірну квартиру не накладалися. Надання інших відомостей відносно виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2 не вбачається можливим у зв`язку із закінчення терміну зберігання проваджень. Посилаючись на те, що арешт на іпотечне майно унеможливлює в позасудовому порядку звернути стягнення на квартиру, позивач просив суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому вимоги про зняття арешту з майна слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України (звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця). Матеріали справи не містять доказів того, що виконавче провадження, в межах якогобуло накладено арешт на квартиру, завершене і відсутні відомості про звернення позивача до виконавчої служби із заявою про зняття арешту. Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області є неналежним відповідачем у даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишились наявні в матеріалах справи докази звернення позивача до виконавчої служби із заявою про зняття арешту та відповідна відмова виконавчої служби, а також інформація щодо завершення виконавчого провадження в межах якого накладено арешт. Спори про цивільне право, пов`язані з майном, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України слід розглядати за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні, крім того суд не застосував до спірних правовідносин норми статей 1, 3, 33 Закону України "Про іпотеку". Зняття арешту з іпотечного майна не порушує прав власників такого майна та інших осіб, а тільки забезпечує право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а тому належним відповідачем є державна виконавча служба, до компетенції якої належить виконання рішення про зняття арешту з майна. Крім того, суд розглянув справу без належного повідомлення позивача, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційну скаргу учасники справи до суду не подали. 20 та 25 січня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 у яких він підтримує доводи апеляційної скарги та зазначає, що між ним та ОСОБА_1 є домовленість про врегулювання питання заборгованості, проте арешт квартири не дозволяє її реалізувати. Фактичні обставини справи, встановлені судами 6 лютого 2007 року між ПАТ "КБ "НАДРА" та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 05/П/50/2007-840 від 6 лютого 207 року, укладеним між ПАТ "КБ "НАДРА" та ОСОБА_2 , укладено договір іпотеки, посвідчений 6 лютого 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М., за реєстровим № 2-І-198, за умовами якого в іпотеку ПАТ "КБ "НАДРА" передано квартиру АДРЕСА_1 . Згідно копії витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вказана квартира в рівних частинах належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 27 червня 2019 року між ПАТ "КБ "НАДРА" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА" Білої І.В. та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ "КБ "НАДРА" відступило ОСОБА_1 право вимоги за договором іпотеки від 6 лютого 2007 року. З копії витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна убачається, що постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 14 грудня 2009 року № 847/3 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно листа Києво-Святошинського районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28 жовтня 2019 року в провадженні Відділу перебували виконавчі провадження: № 12721103 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5162/05, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 17 квітня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Дженералі-Гарант" боргу в сумі 88 149 грн. 59 коп.; № 28112277 з примусового виконання виконавчого листа від 20 вересня 2010 року № 2-3762, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 140 грн.; № 28147555 з примусового виконання виконавчого листа від 26 січня 2011 року № 2-3762/2010, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 17 120 грн.; № 32028872 з примусового виконання постанови ДАІ від 3 березня 2011 року № 002132 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу на користь держави в розмірі 850 грн. В межах наведених виконавчих проваджень арешти не накладалися. Надання іншої інформації за вказаними виконавчими провадженнями не вбачається можливим у зв`язку із закінченням терміну їх сберігання. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтями 575, 577 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, який був чинним на час внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо накладення арешту від 14 грудня 2009 року на спірне нерухоме майно. Статтею 44 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина четверта статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року). Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина перша, п`ята статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року). Зазначене положення узгоджується з частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року, чинного на час звернення позивача до суду з зазначеним вище позовом. При цьому оскарження дій і рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не привиде до належного захисту прав позивача, оскільки наявність визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження". Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 813/1341/15 від 12 лютого 2020 року. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку, що спірне питання слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України (звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця). Також поза увагою суду першої інстанції залишилися наявні в матеріалах справи докази звернення позивача до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про зняття арешту зі спірної квартири; відповідь виконавчої служби про неможливість задоволення вимоги у зв`язку з відсутністю відомостей про арешт, а також знищення виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_2 (а.с.7-8). Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції № 847/3 від 14 грудня 2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.3). При цьому встановити підстави накладення арешту з матеріалів справи не вбачається можливим, оскільки виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_2 знищені, що підтверджується вищенаведеною відповіддю виконавчої служби. Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" судам роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, як треті особи у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області є неналежним відповідачем, оскільки у спірних правовідносинах належними відповідачами будуть саме особи, які є боржниками за виконавчим провадженням в межах якого накладено арешт (власники спірного майна). Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року в справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18) та від 2 жовтня 2019 року в справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18). Ураховуючи те, що на стадії апеляційного провадження апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі в розгляді справи осіб, які не були залучені судом першої інстанції, підстави для задоволення даного позову відсутні, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з новим позовом, правильно визначивши склад учасників справи. Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу без належного повідомлення позивача. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається із матеріалів справи, апелянт не був повідомлений про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, про що він зазначає в апеляційній скарзі. Зазначена обставина підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів направлення ОСОБА_1 , зокрема і іншим учасникам справи, судової повістки про розгляд справи, призначений на 27 жовтня 2020 року. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а рішення суду ухвалене за його відсутності, на що посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, то ця обставина є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 6 травня 2021 року. Головуючий Я.В. Головачов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова