Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/20882/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/20882/19Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/479/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 305010900 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І., секретар - Сович Н.А. з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Бартків-Краєвської І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Бориса Михайловича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року, повний текст якого складено 1 лютого 2021 року, ухвалене суддею Братасюком В.М. у цивільній справі №607/20882/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 19 грудня 2018 року в м. Тернополі трапилась ДТП за участю автомобілів BMW X5 під його керуванням та Mercedes-Benz Sprinter, під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована - Зелена карта НОМЕР_5. Розмір завданої йому матеріальної шкоди складає 52821,14 грн. та підтверджується звітом №566 від 27 грудня 2018 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 . За виконання вказаного Звіту позивачем сплачено 1500,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що йому спричинено моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., яка полягає у приниженні честі та гідності, особистих моральних переживаннях за своє здоров`я, майно, а також переживаннях близьких та рідних за нього, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження такого способу життя, який у нього був. Зважаючи на вищенаведене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в його користь майнову шкоду у розмірі 54321,14 грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 34334,00 грн шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП, 6500,00 грн моральної шкоди та 768,40 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4500,00 грн понесених витрат на правову допомогу. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із наявності вини обох водіїв у вчиненні ДТП та визначив ступінь вини ОСОБА_2 35% та ОСОБА_1 65%. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шкільняк Б.М. просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, яке підлягає стягненню з ОСОБА_1 , змінивши співвідношення ступеня вини водіїв наступним чином: вина ОСОБА_1 - 30%, вина ОСОБА_2 - 70%. У стягненні моральної шкоди - відмовити за безпідставністю. Вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки при визначенні ступеня вини судом не в повній мірі враховано та не надано належної оцінки причинно-наслідковому зв`язку між діями самого позивача та наслідками ДТП. Саме по собі невиконання ОСОБА_1 вимоги ПДР України щодо надання переваги у русі не призвело до ДТП і не перешкоджало ОСОБА_2 уникнути зіткнення. Ступінь вини ОСОБА_2 є більшою і складає не менше 70%. Відповідач також відповідно до п.1.4 ПДР України міг розраховувати на те, що позивач буде дотримуватись Правил. Крім цього зазначає, що обставини, якими позивач обґрунтовує спричинення йому моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, що в свою чергу виключає її стягнення. У відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Бартків-Краєвська І.Б. просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито у звязку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто вину останнього у вчиненні ДТП не встановлено, вина обох учасників ДТП не доведена і не підтверджена жодним доказом, а визначення апелянтом процентного співвідношення вини 70% і 30% є лише припущенням. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Б.М., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Бартків-Краєвську І.Б., яка вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 19 грудня 2018 року о 16 год. 45 хв. на перехресті вулиць Дівоча - Татарська - Замонастирська в м. Тернополі мала місце ДТП за участю автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "BMW" "X5", д.н.з. НОМЕР_2 (після розмитнення та реєстрації д.н.з. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Під час ДТП сторони не мали полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 березня 2019 року у справі №607/26615/18 встановлено, що « ОСОБА_1 19 грудня 2018 близько 16 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись на перехресті вул..Дівоча-Татарська-Замонастирська у м. Тернополі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, на нерегульованому перехресті здійснюючи поворот ліворуч, не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу транспортному засобу марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_2 та допустив із ним зіткнення, пошкодивши транспортні засоби та завдав матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.2.3 (б), 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв"язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 15 липня 2019 року у справі №607/14794/19 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Водночас постановою встановлено, що «19.12.2018 року біля 16год. 45 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки BMW X5, номерний знак НОМЕР_2 , в м. Тернополі на перехресті вул. Дівоча-Татарська Замонастирська, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п.п.2.3б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.». Отже, ДТП, що мала місце 19.12.2018 року, сталася з вини обох водіїв - як відповідача, так і позивача. Як вбачається із матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП, у результаті ДТП автомобіль BMW X5, 2006 р.в., зазнав таких ушкоджень: деформація капота, переднього правого крила, пошкодження переднього бампера, передньої правої фари та протитуманного ліхтаря, пластикового молдинга переднього правого крила, пошкодження переднього парктроніка. Розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди доведений наявними у справі доказами і не оспорюється в апеляційній скарзі, відповідач не згідний виключно із співвідношенням ступеня вини обох водіїв. Положеннями частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. З врахуванням обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у настанні ДТП та спричиненої у її результаті матеріальної та моральної шкоди вини як відповідача, так і самого позивача, при цьому ступінь вини ОСОБА_1 складає 65%, а позивача ОСОБА_2 - 35%. Колегія суддів погоджується із таким висновком. Визначаючи ступінь вини кожного із водіїв, суд обгрунтовано врахував окрім усіх інших обставин, також і ту обставину, що ОСОБА_1 , здійснюючи на нерегульованому перехресті маневр повороту ліворуч, був зобов"язаний надати перевагу у русі автомобілю під керуванням позивача. Позивач мав визначене п.1.4 ПДР України право розраховувати на те, що ОСОБА_1 надасть йому перевагу у русі, а коли цього не відбулось, змушений був реагувати на наслідки неправомірних дій відповідача. Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що судом першої інстанції невірно визначено ступінь вини водіїв, вина ОСОБА_2 складає 70 %, а відповідача - 30%, оскільки ненадання переваги в русі не призводить до ДТП, наявність в діях ОСОБА_1 порушень ПДР України не перешкоджала позивачу уникнути ДТП, колегія суддів оцінює критично. Та обставина, що порушення ОСОБА_1 вимог п.п.2.3. (б), 10.1, 16.3 ПДР України, в тому числі ненадання переваги у русі автомобілю під керуванням позивача, призвело до настання ДТП, доведена судовим рішенням, що вступило у законну силу - постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 березня 2019 року у справі №607/26615/18, а тому відповідно до п.6 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Невжиття позивачем ОСОБА_2 усіх передбачених ПДР України заходів до уникнення ДТП також враховано судом і визначено ступінь його вини. Підстав для зміни визначеного судом співвідношення ступеня вини водіїв з мотивів, наведених в апеляційній скрзі, колегія суддів не вбачає. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки в цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи, визначений судом розмір моральної шкоди 10 000 грн. (з яких стягнуто 65% відповідно до ступеня вини), є значно завищеним. Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд повністю погодився із визначеним позивачем розміром 10000 грн. ( з яких стягув 65% з врахуванням ступеня вини позивача, тобто 6500 грн.), при цьому не в повній мірі врахував вимоги ч.3 ст. 23 ЦК України. Так, позивач обгрунтовував спричинення моральної шкоди приниженням честі, гідності; особистими моральними переживаннями за своє здоров"я і майно; переживаннями близьких і рідних за нього; порушенням нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження такого способу життя, який був; порушенням стосунків з оточуючими людьми внаслідок вимушених змін у житті, психологічним стресом у результаті ушкодження майна. Суд лише частково погодився з такими доводами щодо характеру та обсягу душевних страждань позивача та прийшов до висновку, що позивач зазнав моральних страждань у вигляді душевного хвилювання з приводу порушення його законних прав, незручностях у зв"язку із пошкодженням автомобіля, втрати нормальних життєвих зв"язків, що вимагали додаткових зусиль для організації свого життя. Судом не встановлено приниження честі, гідності позивача, моральних переживань за здоров"я, переживаннях близьких і рідних за нього, порушення стосунків з оточуючими людьми, однак позивач, обгрунтовуючи розмір моральної шкоди, виходив у тому числі і з врахуванням цих душевних страждань, заподіяння яких не доведено у суді. За таких обставин рішення суду підлягає зміні в цій частині. З врахуванням характеру правопорушення, характеру та обсягу душевних страждань позивача у зв"язку з пошкодженням його майна, незручностях у зв"язку із пошкодженням автомобіля, втрати нормальних життєвих зв"язків, що вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, а також з врахуванням вимог розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір грошового відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди слід визначити у сумі 2000 грн. З цієї суми з врахуванням ступеня вини сторін відшкодуванню підлягає 65%, що складає 1300 грн, які слід стягнути з відповідача. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкільняка Бориса Михайловича - задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року - змінити в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши її розмір з 6500 грн. до 1300 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 травня 2021 року. Головуюча Судді