Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/1288/20

Справа № 307/1288/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д., за участі секретаря: Купар Л.В., за участі представника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Тячівського районного суду від 31 серпня 2020 року, головуючий суддя Бобрушко В.І., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» суму матеріальної шкоди в розмірі 87000 гривень. Рішенням Тячівського районного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ«Українська транспортна страхова компанія» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, вирішити питання судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Представник ПраТ «Українська транспортна страхова компанія» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.Заяв про відкладення слухання справи чи проведення засідання в режимі відеоконференціїї на 06.05.2021 не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, стосовно ДТП за участю потерпілого ОСОБА_3 , що мало місце 24.11.2016 року, близько 23 год. Разом з цим, вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.04.2017 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, - у вчиненні хуліганських дій стосовно ОСОБА_2 24.11.2016 року, близько 22 год. Згідно висновку експерта №982 від 15.12.2016 року у ОСОБА_2 , 1988 року народження, мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми головного мозку, забоїв м`яких тканин тім`яно-скроневої області голови зліва, тім`яної області та потиличної ділянки справа, нижньої губи та зовнішнього носу, садна спинки носу та чола справа. Вказані вище тілесні ушкодження спричинені в результаті локальної дії тупих твердих з обмеженими контактуючими поверхнями предметів, якими могла бути рука стиснута в кулак та взута нога. Строку події 24 листопада 2016 року відповідають і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з розладами здоров`я, так як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров`я більше 6-ти, але менше 21-го дня. Тобто, після вчинення хуліганських дії і нанесення побоїв ОСОБА_2 , останній, перебуваючи у важкому стані, щоб зберегти своє життя, втікав від нападників і не побачивши наїзд на пішохода, звернувся в органи поліції лише вранці 25.11.2016 року із заявою про заподіяння йому тілесних ушкоджень. Вже в ході досудового слідства було встановлено, що він скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 5 листопада 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір №АК/1008509 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого позивачем застраховано цивільно-правову відповідальність водія, пов`язану з експлуатацією автомобіля марки «Mersedes Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно страхових актів №93-19-1 та 93-1-19-1, 24.11.2016 року стався страховий випадок за участю страхувальника ОСОБА_2 (договір страхування №АК/1008509 від 05.11.2016 року), розмір страхового відшкодування становить 87000 гривень. Згідно заяви від 22 квітня 2019 року за №000383/18 директор ТОВ «Центр Автовиплат Поліс» звернувся в ПрАТ «УТСК» про приєднання документів щодо виплати страхового відшкодування. 9 січня 2019 року ТОВ «Центр авто виплат Поліс» звернулося із заявою до ПрАТ «УТСК» про виплату страхового відшкодування для дружини потерпілого - ОСОБА_7 в сумі 4350 гривень, для сина потерпілого - ОСОБА_8 в сумі 4350 гривень. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №18 12 грудня 2015 року ОСОБА_9 сплачено ФОП ОСОБА_10 20000 гривень за пам`ятник. Квитанціями №22872 від 29.05.2019 року, №22852 від 28.05.2019 року, №22657 від 21.05.2019 року, №22627 від 20.05.2019 року, №22603 від 17.05.2019 року, №22564 від 16.05.2019 року, №22520 від 15.05.2019 року, №22488 від 14.05.2019 року, №22441 від 13.05.2019 року, №22426 від 11.05.2019 року, №22387 від 10.05.2019 року, №22342 від 08.05.2019 року, №22315 від 07.05.2019 року, №22302 від 06.05.2019 року стверджується, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» сплатило на користь ТОВ «Центр авто виплат Поліс» 87000 гривень страхового відшкодування. Згідно довідки №9571/106/29/1-2020, виданої Тячівським ВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , за період з 2016 по 2017 роки до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП не притягався. Предметом позову є регресна вимога до страхувальника ОСОБА_2 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з ненаданням письмового повідомлення відповідачем ОСОБА_2 страховику ПрАТ «УТСК» про дорожньо-транспортну пригоду, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та що ОСОБА_2 самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди за його участю. Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018 року. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на п.п.«в» та п.п.«ґ» п.38.1.1 ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Згідно статті 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб. Статтею 135 КК України передбачено відповідальність осіб за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за період з 2016 по 2017 роки до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП не притягався та вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 листопада 2016 року за його участю, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_3 , до кримінальної відповідальності за ст.135 КК України не притягався. Крім того, слід зазначити, що відповідачем в добровільному порядку відшкодовано потерпілим як майнову так і моральну шкоду заподіяну смертю ОСОБА_3 , про що свідчить заява брата ОСОБА_3 , якою останній стверджує, що шкода відшкодована і претензій майнового (фінансового) характеру він до ОСОБА_2 не має. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що свідчать про відсутність та законність підстав для регресного позову у позивача. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 11 травня 2021 року. Головуючий Судді