Постанова Донецький апеляційний суд № 263/2261/20

22-ц/804/991/21 263/2261/20 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 263/2261/20 Номер провадження 22-ц/804/991/21 05 травня 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів - Пономарьової О.М., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря - Сидельнікової А.В., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Хараджа Н.В.,- В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю. Позов мотивовано тим, що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , а також є власником земельної ділянки, площею 0,1 га за цією ж адресою, наданою йому для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Відповідачі є власниками суміжного домоволодіння АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки прилеглої до нього, площею 613 кв.м. Відповідачами самовільно побудовані баня-душ під літерою З та сарай, під літерою Н, які частково розміщені на належній позивачу земельній ділянці, що перешкоджає останньому встановити паркан по межі земельних ділянок, а також порушує будівельно-технічні норми. З урахуванням наведеного, позивач просив зобов`язати відповідачів власними силами і за свій рахунок усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованих бані-душа, під літерою З та сараю, під літерою Н по АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 власними силами і за свій рахунок усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно побудованих бані-душа, під літерою З та сараю, під літерою Н по АДРЕСА_1 . Розподілено судові витрати, стягнуто в рівних долях з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., професійної правничої допомоги у розмірі 3 700 грн., а також послуг на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3 500 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що самочинно побудовані баня-душ, під літерою З та сарай під, літерою Н на території домоволодіння АДРЕСА_1 частково розміщені на території домоволодіння АДРЕСА_1 і це порушує права позивача та дає підстави для усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності, шляхом зобов`язання відповідачів знести самочинно побудовані споруди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи, яка подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що місцевий суд при ухваленні рішення не врахував те, що 14 грудня 2015 року позивачем було зареєстроване право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1412336300:01:012:0599 за технічною документацією із землеустрою, виготовленою у 2010 році. Крім того, наприкінці 2019 року відповідачі отримали технічну документацію, яка стала підставою для здійснення державної реєстрації їх права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Під час розробки проектів відведення вищевказаних земельних ділянок, межа була погоджена сторонами, проходила по наявному паркану таким чином, що спірні баня-душ, під літерою З та сарай під, літерою Н, що були побудовані до 1992 року, знаходились на земельній ділянці відповідачів. При цьому, згідно висновків Верховного Суду, акт погодження меж є документом, який дозволяє встановити юридичний факт відсутності спорів між суміжними землекористувачами та власниками земельних ділянок за межі, і надалі видати правовстановлюючий документ на земельну ділянку заявнику, який буде позбавлений обґрунтованих потенційних претензій з боку сусідів. Крім того, скаржниця зазначала, що позивачем у 2020 році була замовлена нова технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі( на місцевості). З даної документації вбачається, що фактична межа земельних ділянок, що належать сторонам, яка фіксувалась по наявному паркану між ними, не співпадає з координатами поворотних точок меж цих ділянок, які містяться в відомостях Державного земельного кадастру та технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 . Одночасно, слід зазначити, що за даними Державного земельного кадастру дані земельні ділянки не перетинаються. При цьому у 2020 році закріплення межовими знаками меж земельної ділянки не відбувалось. Вважає, що технічна документація, виготовлена на замовлення позивача у 2020 році щодо встановлення( відновлення) меж земельних ділянок в натурі( на місцевості), не відповідає вимогам чинного законодавства та внесеній інформації до бази Державного земельного кадастру та реєстрації прав власності на них у 2010 роках. Дана документація не містить інформації щодо розміру земельних ділянок сторін, що фактично не надає можливість встановити, за рахунок якої ділянки є зсув. За таких обставин, позивач мав звернутись до органу місцевого самоврядування для внесення змін до документації із землеустрою, що ним зроблено не було. Скаржниця зазначала, що суд зробив безпідставний висновок про те, що спірні будівлі є самочиними, оскільки у 1952 році колишньому власнику була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на виконання будівельних робіт на ній. Зазначені будівлі побудовані до 1992 року та, з урахуванням висновку БТІ про належний технічний стан даних будівель, відповідачам був виданий документ, що засвідчує їх право власності на дане нерухоме майно. Доводи і заперечення інших учасників справи Своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Самодерженкова Т.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні також просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Відповідно до договорів дарування будинку від 09 вересня 2000 року та від 21 грудня 2004 року ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с 4,5). Згідно з технічним паспортом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 06 грудня 2004 року, на території домоволодіння розташовані житловий будинок літ. А-1, погріб під частиною будівлі б/п, прибудова літ. а-1, літня кухня літ. Б-1, убиральня літ. В-1, гараж літ. Г-1, вимощення, ганок літ. а.1, огорожа №1, ворота №2, загальна площа території 1080 кв.м. (а.с 8-9). Також згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 1412336300:01:012:0599 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с 7). На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 вересня 1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ.А-1, тамбуру літ.а1-1, тамбуру літ. а2-1, ганку літ.а3, ганку літ.а4, погребу літ.а/п, вольєру літ.Б, вбиральні літ.В., гаражу літ.Г, сараю літ.Е, огорожі №1,2 та вимощення І. (а.с 10). Відповідно до технічного паспорту, складеного на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а станом на 05 серпня 1992 року, на території домоволодіння розташовані: житловий будинок літ. А-1, вбиральня літ.В, гараж літ.Г, огородження №1,2, вимощенні І, теплиця літ. Д, сарай літ.Е, загальна площа території 600 кв.м., фактична площа 622 кв.м. Згідно з технічним паспортом на зазначений житловий будинок, виготовлений станом на 01 вересня 2017 року, на території домоволодіння розташовані: житловий будинок літ. А-1, прибудова літ.а, тамбур літ.а-1-1, тамбур літ. а-2-1, ганок літ.а-3, ганок літ.а-4, погріб літ. а/п, вольєр літ. Б, вбиральня літ.В, гараж літ.Г, сарай літ. Д, сарай літ. Е, баня-душ літ. З, сарай літ.К, сарай літ. Н, огорожа №1,2, вимощенні І., загальна площа території 622 кв.м. (а.с 12-14). Згідно з технічним паспортом, складеним на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 21 серпня 2020 року, на території домоволодіння розташовані: житловий будинок літ. А-1, прибудова літ.а, тамбур літ.а-1-1, тамбур літ. а-2-1, ганок літ.а-3, ганок літ.а-4, погріб літ. а/п, вольєр літ. Б, вбиральня літ.В, гараж літ.Г, сарай літ. Д, сарай літ. Е, сарай літ.К, сарай літ. Н, загальна площа території 613 кв.м. У характеристиках будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами зазначено також: огорожа №1,2, вимощенні І, баня-душ літ. З із зазначенням, що вони є самовільно порубаними (а.с 86-89). Відповідно до рішення Маріупольської міської ради №7/44-4393 від 05 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка площею 613 кв.м. по АДРЕСА_1 . Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) територіальної громади в особі Маріупольської міської ради для передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 від 2019 року встановлено план меж та кадастровий план земельної ділянки. Відповідно до висновку №9/с судової будівельно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року, збудована баня-душ літ.З та сарай літ.Н по АДРЕСА_1 не відповідають п.п.6.1.41,15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій». Баня-душ літ.З та сарай літ.Н частково знаходяться за межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Взагалі фактично земельна ділянка АДРЕСА_1 (включаючи частку бані-душу літ.З та сарай літ.Н) займає частину земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 22 кв.м згідно технічній документації із землеустрою, виконаній ФОП ОСОБА_4 у 2020 році. (а.с 43-46). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права За змістом частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування будинку від 09 вересня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 9-2989 та договору дарування від 21 грудня 2004 року, посвідченого нотаріусом Першої маріупольської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 8-357 (а.с 4,5). Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2015 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 1412336300:01:012:0599 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с 7). Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 вересня 1992 року, посвідченим Першою жданівською державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 3-3970. (а.с 10). Рішенням Маріупольської міської ради №7/44-4393 від 05 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передана у власність земельна ділянка, площею 613 кв.м. по АДРЕСА_1 . Згідно акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року, складеного представником землевпорядної організації, межа земельних ділянок домоволодіння АДРЕСА_1 пролягає, зокрема, з боку суміжника АДРЕСА_1 - по існуючій огорожі. Конфігурація та площа земельної ділянки, узгоджена з усіма суміжними землекористувачами, межові суперечки відсутні. Ніяких претензій при встановленні меж не заявлено. Існуючі на земельній ділянці будівлі прав суміжних землекористувачів не порушують, про що засвідчують їх підписи. Даний акт підписаний як позивачем ОСОБА_1 так і суміжним користувачем ОСОБА_5 (а.с.111). З акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та доповнення до нього від 13 червня 2019 року вбачається, що межі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0613 га, надана ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на місцевості проходить по умовній лінії в натурі(на місцевості) межовими знаками встановленого зразка не закріплювались. Суміжний землекористувач домоволодіння АДРЕСА_1 на підписання актів по встановленню меж землекористування не з`явився. На момент обстеження встановлено, що лінійні проміри земельної ділянки не перевищують розмірів, зазначених у генеральному плані БТІ, що відводиться для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Використання земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не утискає прав суміжних землекористувачів та не перешкоджає користуванню ними земельними ділянками. Виходячи з викладеного, межі користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , яка відводиться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оформлені правильно (а.с.102). Крім того з технічних паспортів, складених на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлених станом на 05 серпня 1992 року, на 01 вересня 2017 року, а також станом на 21 серпня 2020 року вбачається, що спірні будівлі - баня-душ літ. З, сарай літ. Н на території домоволодіння буди побудовані у 1992 році ( а.с.81-91) Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 08 вересня 2020 року, за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Маріупольською міською радою Донецької області було прийнято рішення від 03 січня 2018 року про державну реєстрацію прав права власності, зокрема на спірні споруди- баня-душ, під літерою З та сарай, під літерою Н , як на складові частини об`єкта житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.103). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не прийняв до уваги та не надав належної оцінки обставинам справи, а саме тому, що спірні будівлі баня-душ, під літерою З та сарай, під літерою Н були збудовані до набуття права власності ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за даною адресою. Під час погодження меж земельної ділянки позивача у 2010 році, спірні будівлі були збудовані, при цьому межа була погоджена сторонами та проходила по наявному паркану таким чином, що спірні баня-душ, під літерою З та сарай під, літерою Н знаходились на земельній ділянці відповідачів. Між сторонами був відсутній спір за межу. Крім того, з акту прийому-передачі межових знаків на зберігання та доповнення до нього від 13 червня 2019 року вбачається, що лінійні проміри земельної ділянки відповідачів не перевищують розмірів, зазначених у генеральному плані БТІ, що відводиться для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Використання земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не утискає прав суміжних землекористувачів та не перешкоджає користуванню ними земельними ділянками. Крім того, спірні господарські будівлі прийнятті до експлуатації, за відповідачами на них зареєстровано право власності. Згідно відмітки в технічному паспорті на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 21 серпня 2020 року, за результатами проведеного технічного обстеження об`єктів: бані-душу, під літерою З та сараю, під літерою Н встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації (а.с.87) Згідно пояснень у судовому засіданні апеляційного суду спеціаліста ОСОБА_6 зазначені баня-душ та сарай виходять за межі земельної ділянки, що належить відповідачам на 40-50 см., при цьому висновок судової будівельно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року не відповів на питання суду першої інстанції, яку площу земельної ділянки позивача займають ці будівлі. Апеляційний суд вважає, що знесення спірних господарських будівель, що належать відповідачам, є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи, зокрема коли неможлива перебудова цих об`єктів нерухомості. За таких обставин, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вищезазначених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .. Керуючись ст. ст. 367, 374,376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2021 року скасувати. Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року. Суддя: