Постанова 4821 № 712/2941/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2021 року м. Черкаси Справа № 712/2941/19 Провадження № 22-ц/821/326/21 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І. ,Єльцова В.О. за участю секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка Олександра Миколайовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Мельник І.О. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2020 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що в 2012 році між сторонами було укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якої позивач надав відповідачці у борг грошові кошти в розмірі 21000 доларів США на строк до 01 червня 2018 року. ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 у визначений договором строк кошти не повернула, не дивлячись на його неодноразові нагадування з цього приводу, не прийняла мір щодо повернення боргу навіть частково, сума заборгованості залишається такою, що зазначена в розписці, а саме21000 дол. США, що на момент подачі позовної заяви згідно з офіційним курсом НБУ становить 564060,00 грн. Враховуючи вищенаведене, з метою захисту своїх порушених прав, ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси та просив постановити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 21000 дол. США, еквівалентну 564060 грн.; 3% річних за користування коштами в розмірі 471,20 дол. США, що еквівалентно 12656,43 грн. та сплачений судовий збір в сумі 5640,25 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по оплаті судової експертизи в сумі 5074,30 грн. Скасовано заходи забезпечення позову,вжиті ухвалою Соснівського райсуду м. Черкаси від 6 травня 2019 року у вигляді арешту Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивачем не надано на адресу суду належних, допустимих доказів, підтверджуючих наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, в тому числі, обов`язку ОСОБА_2 повернути позивачу борг за розпискою. За висновками суду, надана ОСОБА_1 розписка не є борговою, оскільки не містить в собі жодних зобов`язань, а є лише підтвердженням отримання відповідачкою грошових коштів, при цьому, за відсутністю зобов`язання про їх повернення, розписка за своєю правовою природою не породжує правовідносин, що могли б виникнути, виходячи із договору позики. Крім того, висновком експертів за результатами проведення комплексної комісійної судово-технічної експертизи встановлено, що у розписці внесені дописки сторонньою особою, а не автором документу, у зв`язку із чим суд прийшов до висновку,що наданий ОСОБА_1 оригінал розписки не може вважатися належним та допустимим доказом по справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 31 грудня 2020 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гричаненко О.М. вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 рокута ухвалити нове рішення, яким заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 позику в іноземній валюті, на підтвердження укладення саме договору позики відповідачкою була надана розписка. Висновок суду першої інстанції про те, що розписка не є належним доказом по справі, оскільки не містить точної ідентифікації позикодавця не відповідає дійсності, оскільки розписка містить прізвище, ім`я, по-батькові, як боржника так і кредитора. Також розписка містить зобов`язання ОСОБА_2 про повернення ОСОБА_1 позичених нею грошових коштів і її наявність об`єктивно підтверджує факт отримання відповідачкою певної грошової суми. Також, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції помилково, посилаючись на висновок експертів прийшов до висновку, що розписка не може вважатися належним доказом, оскільки експертне дослідження не містить висновку, що основний текст розписки виконаний не відповідачкою, а іншою особою. Висновок про те, що до першопочаткового основного тексту розписки від 01 червня 2012 року дописано рукописний текст «до 1.06.2018 р.» і «1.06.» не змінює існуючих між сторонами правовідносин, які витікають саме із договору позики, оскільки відповідачкою ОСОБА_2 не заперечується написання тексту розписки і отримання в позику від ОСОБА_1 21 000 доларів США. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 9 квітня 2021 року, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Наполова Т.А., посилаючись на те, що доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Гричаненком О.М. є необґрунтованими, оскільки наявні по справі докази не підтверджують наявність між сторонами боргових зобов`язань, які витікають із договору позики, просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалене Соснівським райсудом м. Черкаси рішення від 15 вересня 2020 року - залишити без змін. Фактичні обставини справи Як вбачається із тексту розписки, яка датована 01 червня 2012 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у борг кошти в розмірі 21000 доларів США, який зобов`язувалася повернути. Оскільки обумовлену розпискою грошову суму ОСОБА_2 не повернула, чим порушила взяті на себе в добровільному порядку зобов`язання, ОСОБА_1 просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 21000 дол. США, еквівалентну 564060 грн., а також 3% річних за користування грошима. В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2019 року було призначено судово-технічну експертизу, за результатами якої було надано висновок експертів №346,397/20-23 від 07 травня 2020 року. (а.с. 114-120) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка О.М. підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18. У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Підстав відступити від цього правового висновку Верховним Судом не встановлено. Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі, якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц, провадження № 61-8792св18. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17, провадження № 61-1899св20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин, які витікають із договору позики, зокрема, обов`язку відповідачки повернути позивачу борг за розпискою. Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення боргу за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 видала ОСОБА_1 розписку позичальника, що посвідчує передання їй позикодавцем певної суми грошових коштів в іноземній валюті в борг, а саме 21 000 доларів США, тобто містить боргове зобов`язання. При цьому, відповідачка власноручно зазначила у виданій розписці, що вказані кошти вона позичила в ОСОБА_1 . Також у розписці мається зобов`язання відповідачки повернути ці кошти. Та обставина, що така розписка була написана власноручно відповідачкою, ОСОБА_2 не заперечується, як і не заперечується сам факт отримання грошей в обумовленій розпискою сумі. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Наявність у ОСОБА_1 оригіналу розписку із зобов`язаннями ОСОБА_2 щодо повернення обумовленої розпискою суми також свідчить про існування між сторонами невиконаних боргових зобов`язань. Є необґрунтованими висновки суду першої інстанції на те, що розписка є неналежним доказом по справі, оскільки висновком проведеної судово-технічної експертизи №346,397/20-23 від 07 травня 2020 року підтверджено наявність в розписці дописок рукописного тексту, а саме: «до 1.06.2018 р.» і «1.06.», зроблених не ОСОБА_2 , а іншою особою, проте, даним висновком не спростований факт написання основного тексу розписки самою відповідачкою та не змінює існуючих між сторонами правовідносин. Сукупність наявних по справі доказів об`єктивно свідчить про існування між сторонами саме правовідносин, які витікають із договору позики. Також є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наявність між сторонами правовідносин, які витікають із договору позики, спростовується відсутністю на розписці дати складання даного документу та дати повернення грошової суми. Згідно положень ст.1049 ЦК України «якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це». Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 скористався належним йому правом пред`явлення вимоги до позичальника шляхом пред`явлення відповідного позову до ОСОБА_2 . При розгляді справи суд не звернув належної уваги на вищенаведене і прийшов до неправильного висновку про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку повернути ОСОБА_1 позичених в борг грошових коштів, у зв`язку із чим рішення суду підлягає до скасування із постановленням нового про стягнення із відповідачки на користь позивача підтвердженого розпискою суми основного боргу - 21000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 05 травня 2021 року складає 582393,00 грн. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Відтак є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки трьох процентів річних в розмірі 471,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 05 травня 2021 року складає 13067,79 грн. Враховуючи викладене вище та аналізуючи наведені правові норми, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка О.М. підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка О.М. підлягає задоволенню, апеляційний суд проводить розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який був сплачений за подання позивачем позовної заяви в сумі 5641,00 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 8461,50 грн. Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гричаненка Олександра Миколайовича - задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - скасувати. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 21000 доларів США основного боргу, що за офіційним курсом НБУ на 05 травня 2021 року складає 582393,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3% річних від суми боргу - 471,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 05 травня 2021 року складає 13067,79 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )витрати, понесені за подання позовної заяви в сумі 5641,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )витрати, понесені за подання апеляційної скарги в сумі 8461,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов /повний текст постанови суду виготовлений 11 травня 2021 року/