Ухвала КАС ВС № 380/3626/20

УХВАЛА 11 травня 2021 року м. Київ справа №380/3626/20 адміністративне провадження №К/9901/15226/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А.Ю., суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №380/3626/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірськолижний комплекс "Волосянка" до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування розпорядження, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Гірськолижний комплекс «Волосянка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження від 10.04.2020 № 250/0/5-20 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 08.04.2020 №237/0/5-20». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 10.04.2020 № 250/0/5-20 «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 08.04.2020 №237/0/5-20». Стягнуто з Львівської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 2102 грн. 23.04.2021 Львівська обласна державна адміністрація направила до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3 ч. 4 ст. 333 КАС України). З`ясовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що ненормативні правові акти державної адміністрації є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути у подальшому скасовані державною адміністрацією. Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами та у постанові від 02.04.2020 у справі № 821/229/17 зазначив, що у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Також вказав, що хоча вказане Рішення ухвалено щодо скасування актів органів місцевого самоврядування, проте застосований у цьому Рішенні принцип «гарантії стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, може (повинен) бути застосований і у відносинах між громадянами і органами державної влади. Так, ненормативні правові акти державної адміністрації є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути у подальшому скасовані державною адміністрацією. Крім того, Верховний Суд у вказаному рішенні дійшов висновку, що індивідуально-правові акти, зокрема, місцевих державних адміністрацій є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки, одностороннє скасування державними адміністраціями цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури. До того ж, як встановили суди в оскаржуваному розпорядженні не вказано в чому саме скасовані рішення суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами. Висновки суду апеляційної інстанції по суті справи узгоджуються із зазначеним правовим висновком Верховного Суду і колегія суддів не знаходить підстав для відступу. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) Верховний Суд вважає недоцільним, оскільки у вказаних правовідносинах наявний висновок Верховного Суду. А посилання скаржника на те, що розпорядження голови обласної державної адміністрації від 08.04.2020 №237/0/5-20 на момент його визнання таким, що втратило чинність, виконано не було, а відтак може бути скасоване, є безпідставним та повністю спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи. Так, судами встановлено, що на підставі розпорядження відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 08.04.2020 №237/0/5-20 позивач уклав договір з ТОВ «Західземлепроект» №01/04 від 09.04.2020 на виконання робіт (послуг) із землеустрою, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується виконати замовнику роботи (послуги) з виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,0165га, що розташована за межами населеного пункту на території Славської селищної ради Сколівського району Львівської області. Вказане свідчить про виникнення на підставі скасованого розпорядження правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, суб`єкти цих правовідносин, зокрема ТОВ «ГК Волосянка»), заперечували проти їх зміни чи припинення. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі №380/3626/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірськолижний комплекс "Волосянка" до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування розпорядження. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А. Ю. Бучик Судді: Л. Л. Мороз А. І. Рибачук