Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3529/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуСправа № 300/3529/20 пров. № А/857/4382/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Мікули О.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року (суддя Микитюк Р.В., м.Івано-Франківськ) у за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ) в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку основної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеної до І-ї категорії інваліду ІІ групи, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 10.07.2020 перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеної до І-ї категорії інваліду ІІ групи, у зв`язку із захворюванням пов`язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі із посиланням на норми матеріального права, вказує, що до даних правовідносин необхідно застосувати відповідні норми Конституції України, як норми прямої дії, зокрема в частині визнання необгрунтваним надання Кабінету Міністрів України (далі КМУ) встановлювати розміри виплат певного виду пенсій та доплат, що призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII). Зазначає, що припинення їй виплати основної та додаткової пенсії у розмірі визначеному постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі №3749/11/9104 (далі Постанова суду) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є порушенням її права на належне пенсійне забезпечення. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки після прийняття Постанови суду змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалася виплата пенсії згідно з цим судовим рішенням, тому пенсія обчислюється у розмірі та в порядку, що встановлений після внесення відповідних змін. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.11-12). З 12.11.1993 позивач отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.11-12, 29-31). Позивач 04.06.2020 звернулася із заявою до відповідача, у якій просила повідомити підстави нарахування та виплати державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі меншому, ніж передбачено Законом №796-XII, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної згідно з положеннями статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначається законом та усунути її порушене право шляхом нарахування та виплати її державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі меншому, передбаченому Законом №796-XII, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної згідно з положеннями статті 28 Закону №1058-IV на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначається законом (а.с.7-8). Відповідач своїм листом від 10.07.2020 №1925-1769/Я-02/8-0900/20 повідомив заявника зокрема про те, що в матеріалах її пенсійної справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.02.2013 №36494328 та Постанова суду, якою зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (далі УПФ) провести перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до статей 50, 54 частини четвертої статті 67 Закону №796-XII як інваліду II групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю - 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV за період з 20.06.2010 по 31.12.2010 та з врахуванням вже виплачених сум. Відповідно до вищезазначеного рішення позивачу проведено перерахунок державної і додаткової пенсії за період з 20.06.2010 по 31.12.2010, в сумі 30953,32 грн. КМУ прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 (далі Постанова №1210), якою затверджено «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Порядок №1210), який визначав механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону №796-XII. Відповідність зазначених нормативно-правових актів підтверджено рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012, тобто припинення виплати пенсії, що виплачувалася за рішеннями судів з 01.11.2011 відповідає чинному законодавству. Згідно із Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 (далі Закон №76-VIII) з 01.01.2015 набули чинності зміни до статті 54 Закону №796-XII. Зокрема передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Отже, пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються відповідно до вимог чинного законодавства, а факт виплати пенсій відповідно до Постанови №1210 є нормативно підтвердженими рішеннями Конституційного Суду України. Тому, з 01.07.2020 розмір пенсії позивача з урахуванням 80% втрати працездатності та середньомісячного заробітку 3692,87 грн (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 3,06145), становить 4365,60 грн., а саме: 2954,30 грн - основний розмір пенсії; 379,60 грн - додаткова пенсія інвалідам II групи з числа ліквідаторів ЧАЕС першої категорії відповідно до пункту 5 постанови КМУ «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 19.02.2020 №112; 1031,70 грн - державна адресна допомога особі з інвалідністю II групи відповідно до постанови КМУ №1210 (до 255%). Пенсія перерахована відповідно до норм чинного законодавства (а.с.9-10). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом №796-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Як уже зазначено вище, Постановою суду зобов`язано УПФ провести перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до статей 50, 54 частини четвертої статті 67 Закону №796-XII, як інваліду II групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю - 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 статті 28 Закону №1058-IV за період з 20.06.2010 по 31.12.2010 та з врахуванням вже виплачених сум. Згідно статті 50, частини четвертої статті 54 та частини четвертої статті 67 Закону №796-XII у редакції чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 8 мінімальних пенсій за віком. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Як встановлено з матеріалів пенсійної справи позивача, та не заперечується сторонами, УПФ на виконання Постанови суду проведено перерахунок державної і додаткової пенсії позивача за період з 20.06.2010 по 31.12.2010, в сумі 30953,32 грн. Відповідно до статті 63 Закону №796-XII (у редакції чинній на час спірних відносин) фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Згідно з пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі Закон №3491-VI) розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 28.12.2010 №2857-VI (далі Закон №2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Положення пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону №2857-VI визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Відтак, Законом №3491-VI КМУ надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання пункту 7 Закону №3491-VI КМУ прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності 23.07.2011. Отже, у зв`язку із прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування, зокрема, положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII до 23.07.2011 здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Надалі, пунктом 3 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VІ (далі Закон №4282-VІ), який набрав чинності 01.01.2012 аналогічно передбачено, що у 2012 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Згідно з пунктом 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-ІV у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. На виконання вищевказаних вимог законів постановами КМУ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 (далі Постанова №745) та №1210 були визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, пунктом 1 Постанови №745 установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: інвалідам II групи - 20 відсотків. Аналогічно, пунктом 13 Постанови №1210 також визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2012 року інвалідам II групи виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. 01.01.2015 набрав чинності Закон №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнанні неконституційними. Таким чином, із набуттям чинності Закону №79-VIII, КМУ були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статями 50, 54 Закону №796-XII. Оскільки з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалася виплата пенсії згідно з Постановою суду, то пенсія у розмірі, визначеному цим судовим рішенням підлягала виплаті до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування таких соціальних виплат. З дня, наступного після внесення відповідних змін, такий розмір виплат суперечив би чинному законодавству, а тому Постанова суду подальшому виконанню не підлягала. Аналогічний висновок, щодо застосування наведених правових норм у спірних відносинах сформовано Верховним Судом у постановах від 6 березня 2019 року справа №806/2221/16, 16 серпня 2019 року справа №815/6985/15. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що виплачуючи позивачу після виконання Постанови суду основну державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «Валентина Ніканорівна Великода проти України» від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна. Цим же рішенням ЄСПЛ підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача стосовно протиправного припинення виплати позивачу основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними, висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 січня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 11 травня 2021 року.