Постанова 4852 № 340/4135/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4135/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в адміністративній справі №340/4135/20 (суддя у 1 інстанції Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, в якому просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на його користь матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 115094,24 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області, однак, суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року йому нараховано та виплачено на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 117629,64 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, завдану неконституційними положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ доповнено статтею 29 (частина 1 та 3 якої визнані неконституційним). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарни зазначено, що з 18.04.2020р. не було правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, крім Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 не є підставою для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди відповідно ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з 18.04.2020р. до 28.08.2020р., так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, що указом Президента України «Про призначення та звільнення суддів» № 425/2016 від 29.09.2016 року ОСОБА_1 , призначено суддею Олександрівського районного суду Кіровоградської області. Наказом Голови Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 28-к від 17.10.2016 року його зараховано до штату цього суду з 18.10.2016 та встановлено посадовий оклад згідно штатного розпису. Відповідно до довідки про доходи ТУ ДСА України в Кіровоградській області №310 від 21.02.2020 року обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року склала 116361,94 грн. При цьому, додатково зазначено, що у зв`язку із ухваленням Рішення Конституційного Суду України №10-р/2020 від 28 серпня 2020 року, голові суду ОСОБА_1 у вересні 2020 року буде донараховано обмеження із суддівської винагороди за 2 дні серпня у сумі 1267,70 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 130 Конституції України. Зазначені конституційні запобіжники мають на меті унеможливлення свавільного встановлення або зміни законодавцем розміру винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Частиною 9 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Отже, з огляду на приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів». 12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину» 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, в якій визначено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами При вирішенні спору суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в спірних правовідносинах приписи ч. 2 ст. 130 Конституції України. Отже, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України може встановлюватись розмір винагороди судді, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди, яка, як одна із складових гарантій незалежності суддів, не може бути змінена чи врегульована іншим законом, ніж змінами до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За таких обставин, набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом № 553, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 зазначеного вище змісту, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття спірного наказу та обмеження розміру суддівської винагороди. Натомість, відповідач всупереч приписам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосував до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якими ці відносини, як зазначалось вище, не регулюються, внаслідок чого безпідставно видав наказ про обмеження розміру суддівської винагороди позивача та в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року виплачував останньому зазначену винагороду в обмеженому розмірі. При цьому, жодних норм стосовно можливості обмеження розміру винагороди судді законодавство не містить. З огляду на вказане апеляційний суд зазначає, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування вимог статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України. Доводи скаржника, що були відсутні правові підстави для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались, а по-друге, відповідно до Додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом №553 були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України н» 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ. Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи то до формування бюджету. Спростовуючи доводи апелянта з приводу того, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 року до 28.08.2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення, суд зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу виключає можливість застосовувати інші Закони до правовідносин стосовно суддівської винагороди. Таким чином є вірним висновок суду першої інстанції, що за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено з порушенням положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і це порушене право позивача підлягає поновленню. Посилання скаржника на рішення Ради судів України від 24.04.2020 року №22 судом не приймається, оскільки вказане рішення не має обов`язкового характеру щодо його виконання відповідачем та як вже зазначалося раніше, виплата суддівської винагороди врегульована Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та саме приписи цього Закону повинні були застосуватися відповідачем. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в адміністративній справі №340/4135/20 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в адміністративній справі №340/4135/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва