Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/751/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 р. Справа № 520/751/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, суддя Тітов О.М., по справі № 520/751/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 22.09.2020 № 63108694 про відкриття виконавчого провадження. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що відповідачем прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - позивача, у зв`язку з чим постанова від 22.09.2020 № 631088694 про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. видано виконавчий напис № 4165 про стягнення з ОСОБА_1 40 671,53 грн. на користь АТ "Банк Форвард" (а.с. 52). У виконавчому написі зазначена адреса реєстрації боржника - АДРЕСА_1 . Виконавчий напис стягувачем АТ "Банк Форвард" пред`явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т. Л. (а.с. 45-46). В заяві стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,

105. До вказаної заяви було додано, зокрема, довідку б/н від 17.09.2020, згідно якої АТ "Банк Форвард" підтверджує, що у клієнта який є: ОСОБА_1 є рахунок № НОМЕР_1 UAH, від 01.03.2019, у валюті гривня, відкритий в АТ "Банк Форвард", який розташований: м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105, індекс 01032, з наявним залишком власних коштів". Зазначене також підтверджується випискою по особовому рахунку з 14.09.2020 по 23.09.2020 (а.с. 42-43). 22.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т. Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63108694 з виконання виконавчого напису № 4165 від 05.09.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 40 671,53 грн. на користь АТ "Банк Форвард" (а.с. 57-58). Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернулася до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності належного підтвердження знаходження майна (грошових коштів на рахунку у банку) боржника в межах виконавчого округу приватного виконавця Павелків Т.Л., у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідача є правомірною. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ). Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону № 1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VІІІ). При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ч. 6 цієї статті фізична особа може мати кілька місць проживання. За визначенням ст. 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; < >. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання (пункт 4 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207). Згідно із п. 7 цих Правил реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України від 02.09.1993 № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII) та іншими актами законодавства (частина 1 статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Підпунктом 5.1 пункту 5 "Викладення виконавчого напису" глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Отже, з огляду на викладене, Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.04.2020 по справі №804/6996/17. Судовим розглядом встановлено, що виконавчим округом, на території якого приватний виконавець Павелків Т.Л. здійснює свою діяльність є м. Київ, що вбачається з Єдиного реєстру приватних виконавців України. Отже, відкриття виконавчого провадження в цьому окрузі можливе тільки за наявності встановлених законом відомостей щодо реєстрації місця проживання чи перебування боржника або знаходження його майна в цьому окрузі. На момент відкриття виконавчого провадження місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання (а.с. 10). У виконавчому написі нотаріуса місцем реєстрації позивача зазначено також: АДРЕСА_1 (а.с. 52). Позивач зазначає, що ніколи не проживала в м. Києві та не мала і немає там жодного майна. Крім того, ОСОБА_1 працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Дергачівська центральна районна лікарня» Дергачівської районної ради, яке розташоване за адресою: вул. 1 Травня, 4 м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, про що свідчить довідка (а.с. 11). В оскаржуваній постанові відповідача також зазначено, що адресою боржника є Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, буд 11 Б, кв. 14+15. В свою чергу, виконавче провадження приватним виконавцем було відкрито за інформацією АТ "Банк Форвард" про знаходження майна боржника (грошових коштів) на рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,

105. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що жодних даних, які посвідчують, що місцем проживання/перебування позивача є місто Київ судам першої та апеляційної інстанції не надано. Отже, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження № 63108694 у межах виконавчого округу міста Києва. Щодо доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про наявність майна позивача (грошових коштів на рахунку у банку) в межах виконавчого округу відповідача, колегією суддів встановлено, що згідно вищевказаної довідки АТ "Банк Форвард" б/н від 17.09.2020 та виписки по особовому рахунку на рахунку позивача наявні кошти у сумі 00 грн 50 коп. Разом з тим, судова колегія вважає, що з урахуванням малозначності такого майна (50 коп.), вказана обставина не може бути врахована та впливати на визначення підвідомчості виконання рішення за критерієм місцезнаходження майна, оскільки зазначене майно є маловартим, мізерним та не може мати будь-якого істотного впливу на виконання виконавчого напису нотаріусу, що розглядається в даній справі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце реєстрації у Харківській області. Суд першої інстанції вищенаведене не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без задоволення. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 908,00 грн. та за подання апеляційної скарги - 1362,00 грн. що підтверджується квитанціями № 15 від 20.01.2021, № 0.0.2066526186.1 від 25.03.2021. Враховуючи, що за результатом апеляційного розгляду справи, позовні вимоги задоволено, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у загальному розмірі 2 270,00 грн. (908,00 + 1362,00) . Керуючись ст. ст. 287, 308, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/751/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 22.09.2020 № 63108694 про відкриття виконавчого провадження. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Златоустівська, буд.55, оф.61-62, м. Київ, 01135) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов