Постанова 4851 № 440/7777/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 р. Справа № 440/7777/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7777/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та стягнення одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на користь ОСОБА_1 та відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності ОСОБА_1 ; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності у розмірі 630 600 грн; - стягнути з Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 26124,9 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що з 26.10.1995 по 06.11.2015 позивач перебував на службі в МВС України, а з листопада 2015 року по 30.06.2020 проходив службу в Національній поліції. 24.01.2002 ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого інспектора групи комплектування відділу по роботі з особовим складом Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, виконуючи свої службові обов`язки, перебуваючи в приміщенні спортивної зали Кременчуцького МУ, на зайняттях з фізичної підготовки, під час гри у волейбол, отримав від когось з гравців удар в область лівого коліна, після чого на деякий час втратив свідомість, на лікарняному перебував до 28.02.2002 з діагнозом "розрив зв`язок лівого колінного суглобу". 05.04.2017 Комісією ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*, що стався 24.01.2002 близько 11 год. 0 хв. (а.с. 38-41). Цього ж дня начальником ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області затверджено акт № 2 про нещасний випадок (а.с. 34-37). За висновками зазначених актів, подія, яка трапилася із ОСОБА_1 , є нещасним випадком при виконанні службових обов`язків відповідно до пункту 2.1 Порядку № 1346. 22.06.2020 позивача оглянуто військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області", де відповідно до свідоцтва про хворобу від 22.06.2020 № 147/с йому встановлено діагноз, що пов`язаний з проходженням служби в поліції (а.с. 24-25). Згідно витягу з наказу № 271 о/с від 30.06.2020 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) підполковника поліції ОСОБА_1 (0061479), заступника начальника Кременчуцького відділу поліції, 30.06.2020 (а.с. 26). 21.09.2020 МСЕК видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 095130, згідно якої ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, з зазначенням причини інвалідності "травма пов`язана з виконанням службових обов`язків" (а.с. 22-23). 21.09.2020 позивачем подано заяву (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності (а.с. зв.стор. 72). Листом від 14.12.2020 № 29/М-31/Оп відповідачем повідомлено, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги були сформовані відповідно Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно наказу МВС України від 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу МВС України від 21.09.2017 № 788 та наказу МВС України від 05.04.2019 № 249) та 14.12.2020 розглянуті комісією ГУНП в Полтавській області на підставі пп.3 п.1 ст. 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (зі змінами). На виконання п. 1 розділу III Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зазначеного вище, службою державного нагляду за охороною праці опрацьовані надані ОСОБА_1 матеріали розслідування нещасного випадку, щодо відповідності їх вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок), та повідомлено, що акти розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 24.01.2002, оформлені з порушенням вимог вказаного Порядку, а саме: обставини події протирічать кваліфікації нещасного випадку. Усі документи на призначення вказаної допомоги мають бути достовірними та відповідати вимогам законодавства. Ураховуючи вищевикладене, комісією ГУНП в Полтавській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с. 82). Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 3 частини 1, частини 2 статті 97 Закону №580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до абз. б) пункту 3 частини 1 статті 99 Закону №580-VIII, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3 інвалідності ІI групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Вичерпний і остаточний перелік підстав, за яких виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, наведено у статті 101 Закону №580-VIII, а саме - якщо інвалідність є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. На виконання вищевказаних законодавчих приписів, наказом Міністерства внутрішніх справ України затверджено Порядок №4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку, аналогічно, як і Законом №580-VIII встановлено, що ОГД у разі інвалідності поліцейського призначається у випадку встановлення настання такої інвалідності внаслідок травми, захворювання отриманого під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини 1 статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №4, поліцейський вважається таким, що виконує службові обов`язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію". Основні завдання та повноваження міліції визначено статями 2 та 10 Закону України "Про міліцію" у редакції, чинній на момент отримання позивачем травми, тобто у редакції станом на 2002 рік. До основних завдань міліції віднесено: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків. Міліція відповідно до своїх завдань зобов`язана: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких воно встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення; розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством; проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях; виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів; давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об`єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об`єктів; контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в`їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства; повідомляти відповідним державним органам і громадським об`єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства; забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна; охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб; у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров`я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров`я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін`єкцій, для обов`язкового обстеження і лікування; здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу; подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об`єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров`я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування; забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров`ю, житлу чи майну; забезпечувати виконання загальнообов`язкових рішень місцевих Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах; забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять. Вказані положення узгоджуються також і з приписами статей 2 та 23 Закону України "Про Національну поліцію", якими визначено основні завдання та повноваження Національної поліції. Отже, зі змісту вищенаведених правових положень вбачається, що єдиною підставою для виплати особі ОГД на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є встановлення факту отримання особою травми, що призвела до інвалідності саме під час виконання нею службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, конкретний та вичерпний перелік яких встановлено статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 10 Закону України "Про міліцію". Таким чином, оскільки проведення спортивних занять, зокрема, гри у волейбол, під час якої позивача травмовано, не передбачено вищенаведеними статтями Законів, та безпосередньо не пов`язано із забезпеченням охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, правових підстав для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" немає. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положення Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 застосовуються з метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС України. Натомість, спеціальним нормативно-правовим актом, затвердженим наказом МВС України, який врегульовує питання виплати ОГД поліцейським є Порядок №4, а тому, застосування положень Порядку №1346 під час вирішення питання наявності підстав для призначення позивачу грошової допомоги є помилковим. Також судом першої інстанції вірно звернуто увагу позивача на те, що згідно приписів Порядку № 4, ВЛК відповідають за перевірку матеріалів виключно на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Тому, медичні довідки наявні в матеріалах справи не можуть трактуватися документами, які підтверджують зв`язок нещасного випадку із виконанням позивачем службових обов`язків чи проходження служби в органах внутрішніх справ. За результатами розгляду заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності відповідачем складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 14.12.2020, яким встановлено відсутність підстав для виплати такої допомоги на підставі підпункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (в графі "Нарахована одноразова допомога, грн" зазначено 00,00). Доказів оскарження чи скасування такого висновку суду не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 630600 грн на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", є обґрунтованими, вчиненими на підставі та у межах наданих повноважень, а також, з дотриманням принципу пропорційності, справедливої рівноваги і балансу між завданою позивачу шкодою та розміром соціальної виплати, гарантованої державою, з огляду на отриману позивачем травму під час гри у волейбол, що не пов`язано з виконанням службових обов`язків, спрямованих на здійснення завдань та повноважень поліції чи міліції, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів їх не приймає з огляду на необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно із ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 по справі № 440/7777/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич