Постанова 4850 № 200/11225/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року справа №200/11225/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Стойка В.В.) від 08 лютого 2021 року у справі №200/11225/20-а (дата складання повного тексту рішення 08 лютого 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014 року по 30.06.2019 року із урахуванням компенсації, яка провадиться відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх сплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково, зобов`язано нарахувати та сплатити компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2014р. по 30.06.2019р.. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що основною умовою для виплати компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів. Виходячи зі змісту ст. 2 Закону №2050-ІІІ, сума перерахованих та сплачених на виконання судового рішення у справі №200/14650/19-а не підпадає під визначення доходів, передбачених цією нормою, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. У разі нарахування сум за рішенням суду, виникають підстави для виплати компенсації у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а не компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 р. у справі №200/2230/20-а, позов задоволено, а саме суд: визнав протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_2 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014р. по 30.06.2019р.; зобов`язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014р. по 30.06.2019р. з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 р. у справі №200/2230/20-а - скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області провести компенсацію втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Сторонами не заперечується той факт, що зазначене рішення було виконано, управлінням проведено нарахування регресних виплат в жовтні 2020 року, про що свідчить платіжне доручення № 335, втім відповідачем не сплачено компенсацію втрати частини доходу за зазначений період. Наведені обставини сторонами неоспорюються. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Частиною 1 статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV). Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці. При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159). Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 р. у справі № 200/2230/20-а задоволено позовні вимоги позивача та зобов`язано управління виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014р. по 30.06.2019р. з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 р. у справі №200/2230/20-а - скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області провести компенсацію втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Сторонами не заперечується той факт, що зазначене рішення було виконано, управлінням проведено нарахування регресних виплат в жовтні 2020 року, про що свідчить платіжне доручення №335, втім відповідачем не сплачено компенсацію втрати частини доходу за зазначений період. Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом першої інстанції обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати страхових виплат, оскільки вказана сума страхових виплат була сплачена відповідачем лише на виконання рішення суду. Отже, є помилковим посилання апелянта, що позивач має право на компенсацію лише у разі несвоєчасного виконання рішення суду. Суд не приймає посилання апелянта щодо своєчасної виплати страхових виплат на підставі рішення суду та посиланням на те, що така виплата мала разовий характер та не є доходом, а тому компенсації не підлягає, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Суд зауважує, що вказані кошти нараховані в результаті відновлення прав позивача згідно рішення суду, порушених при їх виплаті, тому вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №159/1615/17, від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а та від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №200/11225/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №200/11225/20-а - залишити без змін. Постанова у повному обсязі складена та підписана 11 травня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 11 травня 2021 року та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко