Постанова 4803 № 201/15319/15

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/316/21 Справа № 201/15319/15 Головуючий у першій інстанції: Яковлев Д.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2020 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблош Олександр Йосифович, на дії та рішення державного виконавця,- ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересована особа - Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й, - повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Встановлено, що ОСОБА_1 у березні 2019 року звернулась до місцевого суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Печорського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. відносно виконання виконавчого листа №403/704/12, виданого 26.07.2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ТОВ «ВК Дніпропетровськ» на її користь 64270,62 грн.; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24 квітня 2015 року, винесену державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблошом О.Й. у виконавчому провадженні з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа №403/704/12 (а.с. 1-2). Разом зі скаргою, ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії та рішення державного виконавця з відповідним його обґрунтуванням (а.с. 6-7). Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України). Згідно ч. 2 вказаної вище статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстав викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, суд в такій ухвалі повинен зазначити недоліки, які необхідно усунути. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 9-10). Підставами для залишення скарги без руху вказано недотриманням при подачі скарги ч. 1 ст. 177 ЦПК України через ненадання копії скарги з додатками для направлення заінтересованій особі; а також ненадання скаржником доказів наявності поважних причин для поновлення строку на подання даної скарги. Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подала разом зі скаргою додатки до неї, однак всупереч вимогам частини 1 статті 177 ЦПК України не надала копію скарги з додатками заінтересованій особі - державному виконавцю відділу ДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві Коблош О.Й. Ненадання суду копії скарги з додатками у незначному обсязі (7 аркушів) для вручення заінтересованій особі - є надмірно формальною підставою для повернення скарги та за відсутності інших недоліків само по собі не є достатньою підставою для застосування ч. 3 ст.185 ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції безпідставно зазначив в оскаржуваній ухвалі, у якості підстави повернення скарги ОСОБА_1 , відсутність належного обґрунтування скаржником поважності причин пропуску строку для подання скарги на дії державного виконавця. Як зазначалось вище, разом зі скаргою ОСОБА_1 подала до суду клопотання про поновлення строку для подання скарги на дії та рішення державного виконавця з відповідним його обґрунтуванням (а.с. 6-7). В подальшому скаржником додатково надано копії документів на підтвердження наявності підстав для поновлення строку на подання скарги (а.с. 12-53). Однак, суд першої інстанції на викладене вище уваги не звернув. Враховуючи положення ст. 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала про повернення скарги ОСОБА_1 винесена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Судді