Постанова 4813 № 495/2422/20

Номер провадження: 22-ц/813/6960/21 Номер справи місцевого суду: 495/2422/20 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/2422/20 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6960/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів - Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації», розглянув у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» про визнання права власності та витребування майна, за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлену у складі судді Прийомової О.Ю. 03 лютого 2021 року, про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою про визнання права власності та витребування майна (а. с. 1 - 7). У доданій до позову заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту та заборони органам Державної реєстрації прав на нерухоме майно (у тому числі приватним нотаріусам та іншим особам, яким делеговані повноваження на здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які реєстраційні дії, включаючи реєстрацію зміни власника, зміни площі, поділу, реєстрацію іпотеки та інших обтяжень, вчиняти дії щодо реєстрації (перереєстрації) речових прав відносно нерухомого манна, а саме: 1.1) житлового будинку літ. «А», що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 1.2) магазину в житловому будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 (та будь-яким іншим особам за її дорученням) здійснювати будь-які будівельні роботи, проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування, здійснювати дії із вселення та/або проникнення та/або постановлений на реєстраційний облік третіх осіб відносно нерухомого майна, що є предметом спору, а саме: 2.1) житлового будинку літ. «А», що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 ; 2.2) магазин у житловому будинку, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Вимоги заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, якщо спірне майно буде відчужене відповідачем на користь третіх осіб. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 квітня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» про визнання права власності та витребування майна задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Накладено арешт на магазин у житловому будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості є співмірними із заявленими вимогами, законними та обґрунтованими, не обмежують і не порушують прав відповідача та направлені для уникнення в майбутньому неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. У грудні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. ОСОБА_2 вимоги заяви про скасування заходів забезпечення позову обґрунтовує тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із тим, що їх застосовано судом передчасно, без дотримання норм процесуального права (а. с. 12 - 22). 2.2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , від 31 серпня 2020 року, а також його аналогічного клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 01 грудня 2020 року. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з ухвали про забезпечення позову від 28.04.2020 року вбачається, що підставою для накладення арешту на спірні об`єкти нерухомості стало те, що відповідачем дійсно можуть бути вчинені дії, спрямовані на відчуження спірного майна, а саме - 2/15 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та 15/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що у свою чергу утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Вказаного висновку суд першої інстанції дійшов з пояснень позивача та приєднаних доказів про факт того, що майно вже тричі було відчужене на користь інших осіб. Заявником не надано достатніх доказів та не наведено обґрунтованих правових підстав для скасування арешту, накладеного на житловий будинок, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та на магазин у житловому будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 26-30). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Васильєв Павло Олегович, діючий від імені ОСОБА_2 , просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те що: 1) судом першої інстанції порушено процесуальний порядок розгляду та вирішення клопотання про скасування заходів забезпечення позову; 2) судом першої інстанції не було надано оцінки відзиву на позовну заяву; 3) суд першої інстанції не врахував, що позивач звертаючись із заявою про забезпечення позову не довів факту порушення його прав; 4) постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд не встановив із посиланням на конкретні докази наявність підстав для такого забезпечення; 5) позивачем порушено вимоги процесуального законодавства щодо обов`язкового змісту заяви про забезпечення позову; 6) судом не враховано підстав, які могли бути підставою для скасування заходів забезпечення позову (а. с. 31 - 49). 2.5 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді ОСОБА_1 не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації»не скористалось правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову (а. с. 57). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.03.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Справу призначено до розгляду у приміщені Одеського апеляційного суду (а. с. 58). 09 квітня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , про відвід суддів Заїкіна А.П. та Князюка О.В. (а. с. 68 - 71). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.04.2021 року заяву адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , про відвід суддів визнано необґрунтованою. Справу передано до канцелярії апеляційного суду для визначення у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку судді для вирішення питання про відвід (а. с. 72 - 74). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.04.2021 року, постановленою у складі судді Громіка Р.Д., заяву адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , про відвід суддів Заїкіна А.П., Князюка О.В. залишено без задоволення. 20.04.2021 року від адвоката Васильєва П.О., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та відсутності апелянта. У судовому засіданні адвокат Стрезєв А.І., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників,колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що вищезазначена апеляційна скарга адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню. 3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та застосовані норми права Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне. Статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 частини 1 статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 3.3 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Не заслуговують на увагу доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Васильєва П. О. в частині того, що позивачем не доведено вчинення ОСОБА_2 дій щодо відчуження відповідного майна з метою ухилення від виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки заходи забезпечення позову є превентивними по своїй правовій природі та спрямовані, зокрема, на убезпечення позивача від додаткових негативних наслідків, пов`язаних із відчуженням спірного майна нинішнім власником, до часу розгляду справи в суді та встановлення істини у справі. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої про те, що відповідні заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами і такі заходи забезпечення позову у даному випадку не порушують права власності ОСОБА_2 , а лише тимчасово обмежують її право на розпорядження цим майном з метою забезпечення реального виконання рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, що відповідає меті та правовій природі інституту забезпечення позову в цивільному процесі. На думку колегії суддів, зважаючи на предмет та підстави позову, а також враховуючи мотиви подання позивачем заяви, відповідні заходи забезпечення позову у даній справі застосовані правомірно, обґрунтовано та з метою збереження спірного майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову. Вищезазначені інші доводи апелянта колегія суддів також вважає необґрунтованими та виключно його суб`єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Зводяться до оскарження забезпечення позову, і не стосуються обставин, з якими діюче законодавство пов`язує скасування заходів забезпечення позову. 3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. 3.5 Порядок та строк касаційного оскарження Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про відмову в скасуванні заходів забезпеченні позову, після її перегляду в апеляційному порядку, не може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Павла Олеговича, діючого від імені ОСОБА_2 , -- залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2021 року про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 30 квітня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова