Постанова 4813 № 521/3112/19

Номер провадження: 22-ц/813/5702/21 Номер справи місцевого суду: 521/3112/19 Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.05.2021 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючої судді Ващенко Л.Г. суддів Сєвєрової Є.С., Колеснікова Г.Я., у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року (одноособово суддя Маркарова С.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування страхових виплат, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 20.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі-СК) про стягнення страхової виплати в розмірі 180 577,33 гривень. Позов обґрунтовано наступним. Позивач ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СК за полісом № АК/2149193 зі строком дії з 22.01.2017 року по 21.01.2018 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю на одного потерпілого становить 200 000 гривень, за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого становить 100 000 гривень, розмір франшизи 0. 04.04.2017 на вул. Космонавтів, 4 у м. Одесі за участі автомобіля AUDI A6 під керуванням ОСОБА_1 і мотоцикла KAWASAKI ZX 900 CE № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2018 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. Позивачем ОСОБА_1 на лікування третьої особи ОСОБА_2 витрачено 74 829,43 гривень, що підтверджується медичними призначеннями та відповідними квитанціями. 21.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. 27.03.2018 року СК відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування із посиланням на те, що витрати понесені позивачем, попередньо не погоджені зі страховиком. У відзиві не позовну заяву представник ОСОБА_3 просив у позові відмовити. Позивач і представник відповідача, а також третя особа ОСОБА_2 не приймали участі у судовому засіданні 08.07.2020 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.07.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, суд стягнув зі СК на користь позивача страхові виплати в розмірі 74 829,43 гривень, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 748,29 гривень. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) СК не погодилась із рішенням суду від 08.07.2020 року і в особі представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга представника СК зазначає: 04.04.2017 року близько 19:00 години ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме: п.1.5., п/п «б» п. 2.З., 10.1, 10.2., 11.4. та дорожньої розмітки лінії 1.3 п. 1 Розділу 34 Правил дорожнього руху України (далі-Правила). Водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну і реальну можливість недопущення ДТП, діючи з необережності, не врахував дорожню обстановку, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру не переконався у безпеці свого руху, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, не надав дорогу мотоциклу «Кавасакі ЗХ НОМЕР_2 » та скоїв з ним зіткнення. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2164 від 26.09.2017 р., внаслідок ДТП водій мотоциклу ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів правої плечової кістки на рівні хірургічної шийки, обох променевих кісток передплічь в нижній третинах, правих лонної та сідничної кісток із розривом симфізу, садна лобної області, які не були небезпечними для життя, а викликають тривалий розлад здоров`я строком понад три тижня (більш ніж 21 день), і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначається: «потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав. Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди». Натомість, згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц) потерпілий або страховик за договором КАСКО повинен звертатися з вимогою до страховика цивільно-правової відповідальності винної особи. Так, колегія Великої Палата зазначила, що в Україні існує інститут обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників транспортних засобів, а тому, пред`явлення вимоги до безпосереднього винуватця у межах страхового ліміту суперечить меті такого інституту. На цій підставі, суд прийшов до висновку, що у випадку пред`явлення вимоги до винуватця, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність суди повинні відмовляти в задоволенні таких позовних вимог. Зазначений правовий висновок в подальшому був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2018 року по справі № 760/15471/15-ц. Відтак, потерпілий ОСОБА_2 повинен був спочатку звертатись із заявою про виплату страхового відшкодування до СК, у порядку, передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 10.10.2018 року СК отримала від потерпілого ОСОБА_2 заяву на виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням 04.04.2017 року у ДТП мотоцикла KAWASAKI ZX 900 CE№ НОМЕР_1 за участі транспортного засобу AUDI A6№ НОМЕР_3 , забезпеченого полісом АК 2149193. СК розглянула зазначену заяву та прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є «неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди». Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.06.2018 року по справі №350/1074/16-ц. Тому потерпіла сторона повинна була звернутись до СК із відповідною заявою протягом року, а саме до 04.04.2018 року, чого не було зроблено. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначає: «підстави для відмови в здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені в п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Цією нормою не передбачено відмови у виплаті страхового відшкодування в разі неузгодження між страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування». Суд не звернув уваги на положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якій зазначається, що страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, ... за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика. У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком». На адресу СК надійшла заява ОСОБА_1 від 21.02.2018 року про здійснення страхового відшкодування з чеками про оплату. Між тим, оплата здійснювалась на розсуд позивача, витрати не погоджувались жодним чином зі СК, а відтак, СК прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ОСОБА_1 за власним бажанням сплатив за лікування ОСОБА_2 , хоча потерпілий повинен був звернутись до СК, окрім того, позивачем попередньо не погоджені витрати на лікування ОСОБА_2 , які здійснювались на розсуд позивача. Посилання позивача на те, що у телефонному режимі зі співробітником СК було узгоджено, що на у зв`язку із тяжким станом потерпілого та необхідного термінового лікування і оперування він самостійно сплачує всі необхідні платежі і у подальшому повинен відправити на адресу СК документи, які підтверджують понесені ним витрати, а також заяву на відшкодування, безпідставні, оскільки жодних доказів такого узгодження позивачем не надано, а відтак нічим не підтверджено. Відзив представника позивача ОСОБА_1 зазначає: Судом встановлено, що 04.04.2017 року внаслідок порушення ОСОБА_1 . Правил відбулась ДТП, потерпілим у ДТП є ОСОБА_4 який отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2018 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України закрито. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 була застрахована у СК за полісом серії АК/2149193 від 22.01.2017 року, укладення договору відповідачем не оспорювалось. Відповідно до п. 4 полісу страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000 грн., за шкоду майну 100 000 грн. 06.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку, що підтверджується відповідною заявою позивача від 06.04.2017 року. 22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до СК із заявою про здійснення страхового відшкодування у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_4 внаслідок ДТП, факт звернення відповідач визнав і підтверджується заявою позивача від 21.02.2018 року із супровідним листом з додатками. Листом від 27.03.2018 року відповідач відмовив у компенсації витрат з підстав не узгодження суми відшкодування потерпілому із СК. Судом першої інстанції досліджено в судовому засіданні та надано належну правову оцінку доказам, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати на оплату лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 74 829,43 грн., встановлено, що п. 4 страхового полісу№ АК/2149193 від 22.01.2017 року ліміт відповідальності у зв`язку із заподіянням потерпілому шкоди здоров`ю - 200 000 грн. Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За позицією Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 року) відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Враховуючи викладене, сума матеріального збитку, визначена позивачем може повністю покриватися страховою сумою, визначеною у полісі № АК/2149193 від 22.01.2017 року, яким позивач застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Відповідач не виконав свої зобов`язання по договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовившись виплатити суму страхового відшкодування. Посилання СК у скарзі, що витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ) і у компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження витрат зі страховиком є безпідставними і не узгоджуються з нормами чинного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Так, підстави для відмови в здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені в п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Цією нормою не передбачено відмови у виплаті страхового відшкодування в разі неузгодження між страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування. Іншого вільного трактування чи розширення переліку підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування Законом не передбачено. Такий висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.10.2018 року №308/8358/15-ц. Нерелевантним також є посилання представника відповідача (апелянта) у скарзі на постанову Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц, яка узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 760/15471/15-ц від 03.11.2018 року. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, представник відповідача підміняє поняття та нівелює інститут обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Так, представник відповідача вказує, що за отриманням страхових виплат повинен звертатися не позивач (страховик), а потерпілий (третя особа) ОСОБА_2 , при цьому, у скарзі підтверджує факт звернення ОСОБА_2 10.10.2018 року до СК та відмову у відшкодуванні страхових виплат за полісом серії АК/2149193 від 22.01.2017 року. Судом першої інстанції проаналізовані положення ст. 36 Закону та надано належну правову оцінку у поєднанні із дослідженими матеріалами справи у сукупності з вимогами статті 37 Закону і встановлено, що ОСОБА_1 , у встановлені Законом строки, звернувся до СК з повідомленням про настання страхового випадку та про понесені витрати на лікування потерпілого. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. Позивач ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у СК за полісом від 22.01.2017 року №АК/2149193 зі строком дії з 22.01.2017 року по 21.01.2018 року включно. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю/здоров`ю на одного потерпілого 200 000 гривень, за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого 100 000 гривень, розмір франшизи - 0 (а.с. 21). 04.04.2017 на вул. Космонавтів, 4 у м. Одесі за участі автомобіля AUDI A6 під керуванням ОСОБА_1 і мотоцикла KAWASAKI ZX 900 CE № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів плечової кістки на рівні хірургічної шийки, обох променевих кісток передпліччя в ніжних третинах, правих лонної та сідничної кісток із розривом симфізу, садна лобної області, які не були небезпечними для життя, але викликають тривалий розлад здоров`я строком понад три тижня, і за критерієм, згідно п.п.п 2.2.2. і 4.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 р), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (а.с. 16,16 зворот,42,43). Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2018 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, з підстав ст. 46 КК України і ч.2 ст. 284 КПК України (а.с. 16,16 зворот, 36-41). ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_2 витратив 74 829,43 гривень, що підтверджується належним та допустимими доказами: медичними призначеннями, рахунками та квитанціями про оплату (а.с. 9-15,42,43,101-176). 21.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до СК із заявою про виплату страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 27.03.2018 року СК відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування із посиланням на те, що витрати на лікування потерпілого під час ДТП не були попередньо погоджені зі страховиком (а.с. 17,18,61). 10.10.2018 року ОСОБА_2 подав до СК заяву про виплату страхового відшкодування за спричинення шкоди його майну, у задоволенні якої СК відмовила із посиланням на пропуск ним 1 року з моменту ДТП (А.С.59,60). Третя особа ОСОБА_2 у поясненнях на позовну заяву ОСОБА_1 , позов підтримав, зазначивши, що позивач поніс витрати на його лікування та реабілітацію, що і стало підставою для закриття кримінального провадження (а.с.100). Між сторонами виникли правовідносини з виплати страхового відшкодування, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон 1), Законом України «Про страхування» (далі-Закон 2). (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково у розмірі 74 829,43 гривень виходив з того, що позивач ОСОБА_1 надав суду належні та допустимі докази щодо витрат у вказаному розмірі, пов`язаних з лікуванням потерпілого у ДТП ОСОБА_2 (а.с. 197-201). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування, ст. ст. 979 ч.1, 993 ч.1, 999 ч.1 ЦК України). Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 3, 5 Закону 1). При настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності, відшкодовує, у встановленому Законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна внаслідок ДТП, у тому числі, майну третьої особи. За змістом ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) ст. 37 Закону

1. З матеріалів справи вбачається наступне. 04.04.2017 на вул. Космонавтів, 4 у м. Одесі, за участі автомобіля AUDI A6 під керуванням ОСОБА_1 і мотоцикла KAWASAKI ZX 900 CE № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів плечової кістки на рівні хірургічної шийки, обох променевих кісток передпліччя в ніжних третинах, правих лонної та сідничної кісток із розривом симфізу, садна лобної області, які не були небезпечними для життя але викликають тривалий розлад здоров`я строком понад три тижня, і за критерієм, згідно п.п.п 2.2.2. і 4.6. «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 р), відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2018 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, оскільки за змістом ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Порушення цивільного права, що призвело до майнових збитків особи, є підставою для їх відшкодування. У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті (п.п. 24.1.-24.3 Закону 1). Витрати у зв`язку з лікуванням потерпілого та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Матеріали справи містять належні та допустимі докази проходження потерпілим ОСОБА_2 лікування: медичну картку стаціонарного хворого; листки лікарських призначень з квітня 2017 року по червень 2017 року; лист призначення харчування з квітня 2017 року по червень 2017 року; квитанції та рахунок щодо витрат пов`язаних з лікуванням ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4 полісу № АК/2149193 від 22.01.2017 року, ліміт відповідальності у зв`язку із заподіянням потерпілому шкоди здоров`ю становить 200 000 гривень, яким покривається заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування. Згідно ч.ч.1,4 статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань: деліктному та договірному. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК Українипідстав. Потерпілий може відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом 1 у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 Закону 1) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Зважаючи на те, що відповідач, як страховик, не виконав свої зобов`язання за полісом №АК/2149193 від 20.01.2017 року в частині виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілому у ДТП ОСОБА_2 , витрати на лікування і реабілітацію потерпілого поніс позивач ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у розмірі 74 829,43 гривень. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи представника СК у скарзі, що страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника, за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ) і у компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком, - не заслуговують на увагу. З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася 04.04.2017 року, а 22.02.2018 року на адресу СК позивач ОСОБА_1 надіслав заяву з додатками до неї про виплату страхового відшкодування у вигляді витрат на лікування потерпілого (а.с. 18-24). Порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати визначено статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у пункті 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом з тим цією нормою не передбачено відмови у виплаті страхового відшкодування в разі неузгодження страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 10.10.2018 року по справі № 308/8358/15-ц). Доводи представника СК із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц і постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2018 року по справі № 760/15471/15-ц, - до уваги не приймаються. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц і від 03.11.2018 року по справі № 760/15471/15-ц стосувалися застосування норм ст. ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, ст. 38 Закону 1 і ст. 27 Закону 2 стосовно страховиків, вказаними постановами не вирішувались питання застосування норм ст. ст. 36,37,41 Закону

1. Саме у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року по справі № 308/8358/15-ц зроблений висновок, що підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у пункті 37.1 статті 37 Закону 1 і цією нормою не передбачено відмови у виплаті страхового відшкодування в разі неузгодження страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону 1), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_2 погодився отримати і отримав відшкодування на своє лікування та реабілітацію від позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із лікуванням потерпілого, п. 37.1 ст. 37 Закону 1 не передбачена відмова у виплаті страхового відшкодування з підстав неузгодження між страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Доводи представника позивача у відзиві на скаргу щодо відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, прийняті до уваги і є підставою для залишення скарги без задоволення. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України) Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.ч.1,2 ЦПК України). З огляду на те, що колегія суддів відхиляє скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції про відмову у позові, відповідач не має права на відшкодування судових витрат. Судові витрати позивача в суді апеляційної інстанції можуть бути відшкодовані відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 07.05.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Г.Я. Колесніков Є.С. Сєвєрова