Постанова Одеський апеляційний суд № 495/1486/18

Номер провадження: 22-ц/813/5294/21 Номер справи місцевого суду: 495/1486/18 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.04.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого - Гірняк Л.А. Суддів - Сегеди С.М., Цюри Т.В., За участю секретаря - Ющак А.Ю. Осіб, що беруть участь у справі - прокурора Елісашвілі О.М. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області - про визнання незаконним рішення, - недійсним Свідоцтва про право власності, - визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, - ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: В березні 2018 року Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Муравйов П. звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 Головного територіального управління юстиції в Одеській області та просив суд: - визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». - визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 6535561, щодо земельної ділянки площею площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342). - визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 13.01.2016 № 27806140, на підставі якого за ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У позовній заяві прокурор посилався на порушення інтересів держави, зазначав про необхідність їх захисту та стверджував про наявність у нього підстав для звернення до суду. Позивач зазначає, що на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Затоківська селищна рада порушила інтереси територіальної громади та незаконно передала ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0813 га. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, не відповідають суспільному інтересу. У позовній заяві прокурор посилається на порушення інтересів держави. Зазначив про необхідність її захисту та стверджував про наявність у нього підтверджень для звернення до суду. Вимоги обгрунтовували тим, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою виявлено схему земельних оборудок на території смт. Затока м. Білгород-Дністровського, пов`язаної із виведенням земель комунальної власності територіальної громади Затоківської селищної ради на користь приватних осіб. Встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж-Сі» та Затоківською селищною радою 30.06.2011 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва бази відпочинку терміном на 5 років. На підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24.04.2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) за адресою: АДРЕСА_1 із земель наданих раніше у користування ТОВ «Вояж-Сі». Рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 року № 3029 передано у власність земельну ділянку площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому державним реєстратором Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради за результатами розгляду документів, поданих відповідачем ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 51593590, щодо земельної ділянки площею площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.01.2016 № 27806140. Позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку набуто з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей 79-1, 118 Земельного кодексу України передано без розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність та відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено в порушення положень Генерального плану смт. Затока та за відсутності детального плану території, у зв`язку з цим рішення Затоківської селищної ради підлягає визнанню судом незаконним, а свідоцтво про право власності недійсним. У зв`язку з наведеним просив суд задовольнити позов. Одночасно посилається на зміну цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває користуванні ТОВ «Вояж-Сі», значилась як база відпочинку. Після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись до цього ж цільового призначення, а не передавати у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі №815/4904/14 задоволено позов заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Затоківської селищної ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Вояж-Сі». Визнано протиправними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 17.04.2014р. №1933 від 20.06.2014 р. №1967. Спірна земельна ділянка згідно Генерального плану смт. Затока відноситься до земель, рекреаційного призначення, вид використання - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Всупереч ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території, щодо вказаної земельної ділянки не розроблявся та не погоджувався, що свідчить про відведення земельної ділянки у власність з порушенням принципів законодавства. Враховуючи те, що на розгляд державного реєстратора був поданий витяг з Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що не підлягають безоплатній приватизації громадянином, державний реєстратор зобов`язаний був прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації права власності. Не зважаючи на скасування рішення Затоківською селищною радою на сесії, яка відбулась 05.06.2015 року, прийнято рішення про відведення спірної земельної ділянки у власність. Представник Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області відзив або заперечення на позовну заяву прокурора до суду не надав. Представник Головного територіального управління юстиції в Одеській області надав до суду письмові пояснення в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вони є неналежним відповідачем у справі. зазначають, що до повноважень ГТУЮ в Одеській області не відноситься проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або прийняття рішення щодо скасування рішення державного реєстратора. Представники відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали до районного суду відзив на позовну заяву прокурора та заперечення на відповідь до відзиву позовної заяви в яких заперечували проти задоволення позову. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року у задоволенні позовної заяви першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Муравйова П. до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора відмовлено. В апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т. ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким задовольнити позов прокурора, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення. В судове засідання відповідачі не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. 20.04.2021 року від сільського голови Кароліно-Бугазької селищної ради Білгород-Дністровської району Одеської області надійшла заява в якій вони просять розглянути справу за їх відсутності. Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надала до суду клопотання в якому просить відкласти розгляд справи в зв`язку з продовженням карантину до 30.04.2021 року та перебування їх на самоізоляції. Судова колегія з врахуванням відсутності доказів знаходження їх на самоізоляції, тривалість розгляду справи, наявності пояснень учасників та надання відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відхиляє клопотання про відкладення його розгляду. В силу ч.2 ст. 372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності. АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН: Заявник в апеляційній скарзі вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи. Посилається на ті ж самі обставини, що і в позовній заяві та на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2014року у справі №815/4904/14 визнано протиправними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 17.04.2014 № 1933 та від 20.06.2014 року № 1967, тобто встановлено протиправність затвердження технічної документації, на підставі якої сформовано спірну земельну ділянку. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що незважаючи на скасування рішення селищної ради про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки, наданої раніше у користування ТОВ «Вояж-Сі» для будівництва об`єкту рекреації, оскаржуваним рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 сформовану у результаті поділу земельну ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) передано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва. Зазначає, що суд першої інстанції у порушення ст. ст. 76, 78, 95, 263 ЦПК України безпідставно вказав на недопустимість наданих позивачем доказів та не надав їм відповідну оцінку. З метою виведення у приватну власність та уникнення відчуження на конкурентних засадах земель рекреаційного призначення, розташованих на узбережжі Чорного моря, які призначені для організації відпочинку необмеженого кола громадян, фактично здійснено незаконний поділ наданої земельної ділянки в користування для будівництва бази відпочинку, що свідчить про наявність схеми виведення цих земель у порушення вимог земельного законодавства. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України, вимогами якої визначено процедуру подачі громадянами заяви щодо вибору місця розташування земельної ділянки та її розгляду, отримання дозволу, розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки та прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність. Недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного земельного законодавства. Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що попередньому користувачу земля надавалась в оренду для будівництва будинку відпочинку, та відповідно для цієї мети останнім розроблявся проект землеустрою щодо її відведення. В той час, як відповідачу у справі оскаржуваним рішенням на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, у рішення щодо затвердження якої визнано протиправним та скасовано, спірну землю передано вже у власність для індивідуального дачного будівництва, тобто за іншим видом призначення. Заявник звертаючись у цій справі до суду із позовом як самостійний позивач, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у відповідності до наведених норм закону, та зазначив, що оскаржуваними рішенням та виданим на його підставі свідоцтвом Затоківська селищна рада незаконно, необгрунтовано, нераціонально та з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також всупереч положень Генерального плану смт Затока розпорядилася земельною ділянкою рекреаційного призначення, розташованою на узбережжі Чорного моря, яка призначена для організації відпочинку необмеженого кола громадян. Згідно ст. 83 ЗК України землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст та селищ є комунальною власністю. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів. Загоківською селищною радою спірну земельну ділянку рекреаційного призначення передано у приватну власність всупереч інтересів територіальної громади. У відповідності до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через державної влади та органи місцевого самоврядування. Зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Білгород- Дністровсвка місцева прокуратура у відповідності до ч.5 ст. 56 ЦПК України набула статус позивача у справі про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності. Крім того, відмовляючи прокурору у позові, суд безпідставно вказав на недоведеність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки не зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем доводів про затвердження рішенням Затоківської селищної ради від 20.06.2014 № 1967 саме технічної документації, яка слугувала підставою для державної реєстрації спірної земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 . Посилається на те, що державна реєстрації спірної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Вояж-Сі». З метою виведення у приватну власність та уникнення відчуження на конкурентних засадах земель рекреаційного призначення, розташованих на узбережжі Чорного моря, які призначені для організації відпочинку необмеженого кола громадян, фактично здійснено незаконний поділ наданої земельної ділянки в користування для будівництва бази відпочинку, що свідчить про наявність схеми виведення цих земель у порушення вимог земельного законодавства. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що попередньому користувачу земля надавалась в оренду для будівництва будинку відпочинку, та відповідно для цієї мети останнім розроблявся проект землеустрою щодо її відведення. Як відповідачу у справі оскаржуваним рішенням на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, у рішення щодо затвердження якої визнано протиправним та скасовано, спірну землю передано вже у власність для індивідуального дачного будівництва, тобто змінено цільове призначення. При цьому посилається напозиції Верховний Суд України у постановах від: - 23.05.2006 року у справі № 16/472, від 03.04.2007 - у справі № 05-5-46/8142, від 15.05.201 року; - у справі № 12/111. Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15 не встановлено підстав, щоб відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України. Заявник посилається на порушення відповідачем Затоківської селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області вимог ст.ст. 79-1, 118, 122 ЗК України. 22.04.2019 року від представника ГТУЮ в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року залишити без задоволення, рішення без змін, посилаючись на те, що воно є неналежним відповідачем по справі, так як не є суб`єктом державної реєстрації прав, не здійснює державну реєстрацію прав та не є суб`єктом зберігання реєстраційних справ, а ОСОБА_5 , яка прийняла зазначене рішення звільнено з займаної посади 15.03.2016 року за власним бажанням. Сам держреєстратор не залучений у справі у якості співвідповідача. (а.с.225-229, Т.1) 19.08.2019 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 надійшов відзив в якому він просить апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року залишити без задоволення. При цьому посилається на непропорційне втручання держави у право власності. Зазначає, що представництво прокурора в суді необгрунтовано та необґрунтований позов. Спірним рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 цільове призначення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:001:0342 не змінювалось (а.с.1-13, Т.2). 22.04.2021 року до апеляційного суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в яких просить у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року відмовити повністю, в рішення залишити без змін. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2011 року між ТОВ «Вояж-Сі» та Затоківською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,2 га (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) для будівництва бази відпочинку терміном на 5 років (а.с.15-19). 08.10.2013 зазначений договір оренди земельної ділянки сторонами розірвано, про що державним реєстратором внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на відсутність законних підстав для користування землею ТОВ «Вояж-Сі», 17.04.2014 року Затоківською селищною радою надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів, які посвідчують право користування цією земельною ділянкою, при поділі земельної ділянки, яку затверджено рішенням від 20.06.2014 року (а.с.32). Рішенням Затоківської селищної ради від 20.06.2014 року №1967 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для будівництва та обслуговування б/в «Вояж-Сі» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33). З висновку Виконавчого комітету Білгород-Дністровської ради від 08.08.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 надана земельна ділянка площею 0,0813 га, за адресою: АДРЕСА_2 ) Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року позов заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Затоківської селищної ради задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення: - Затоківської селищної ради від 17.04.2014р. №1933 « Про надання дозволу ТОВ «Вояж-Сі» на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право і користування земельною ділянкою при поділі земельних ділянок»; -від 20.06.2014р. №1967 «Щодо затвердження технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для будівництва та обслуговування б/в «Вояж-сі» за адресою АДРЕСА_1 ». На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 24.04.2015 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0813 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342), із земель, наданих раніше у користування ТОВ «Вояж-Сі». Рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих відповідачем ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 51597314, щодо земельної ділянки площею 0,100 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0337) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.01.2016 року за № 27807948 (а.с.20). Рішенням Затоківської селищної ради від 29.09.2015 року №3569 внесено зміни в рішення Затоківської селищної ради №3029 від 05.06.2015 року та викладено в новій редакції : « п.1 Передано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що позивач безпідставно не зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Крім того зазначив, що вказані обставини необгрунтованого та не доведеногор представництво прокурором інтересів держави у цій справі є підставою для відмови в позові. З таким висновком районного суду погодитись не можна з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні Щодо підстав звернення прокурора до суду У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18. У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист них інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної Розглядаючи питання щодо допуску прокурора до суду апеляційної інстанції в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського Суду з прав людини та національного законодавства, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський Суд застосовує такі ж вимоги верховенства права і норми Конвенції до тих справ, де прокурори діють поза сферою кримінального права. При цьому основоположними є вимоги ст.6 Конвенції: - право на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом ; - право на змагальність процесу; - право на рівність сторін; - право на доступ до суду з урахуванням правової визначеності, що є невід`ємним принципом положень ст.6 Конвенції, із якої випливає ряд важливих положень, що визначають роль прокурора при розгляді справ, які не відносяться до сфери кримінального права. Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів абобути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі «Менчинська проти Росії» № 42454/02,15.01.2009 року. Відповідно до п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За правилами частини 3 ( абзац перший ) ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави: -у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також - - у разі відсутності такого органу. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств. Суд зокрема у справі «Бацаніна проти Росії» в пункті 27 зазначив, що сторони в в цивільній справі, позивач та відповідач повинні мати рівні процесуальні права. Європейський суд не виключає, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках коли може бути ідентифікована власність або інтереси держави потребують захисту (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» № 8927/02 від 26 травня 2009 року). В даному випадку прокурор виступає як самостійний позивач, так як відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а тому районний суд в цій частині не відповідає вимогам закону. Між тим, 30.06.2011 року між Затоківською селищною радою та ТОВ «Вояж-Сі» укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення (кадастровий номер 5110300000:02:001:0268) загальною площею 1,2 га для будівництва бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » строком на 5 років, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 08.10.2013 року сторонами розірвано зазначений договір оренди земельної ділянки, про що державним реєстратором внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 17.04.2014 року незважаючи на відсутність законних підстав для користування землею ТОВ «Вояж-Сі», Затоківської селищною радою надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів, які посвідчують право користування цією земельною ділянкою, при поділі земельної ділянки, яку затверджено рішенням від 20.06.2014 року. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі №815/4904/14 визнано протиправними та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 17.04.2014 № 1933 та від 20.06.2014 № 1967, так як технічна документація щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не відповідала приписам ст.ст. 25, 56 Закону України «Про землеустрій». Зазначеною постановою у справі № 815/4904/14 встановлено протиправність затвердження технічної документації, на підставі якої сформовано спірну земельну ділянку. Згідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судова колегія приходить до висновку, що відмовляючи прокурору у позові, районним судом залишено поза увагою, що незважаючи на скасування рішення селищної ради про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки, наданої раніше у користування ТОВ «Вояж-Сі» для будівництва об`єкту рекреації, оскаржуваним рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 сформовану у результаті поділу земельну ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) передано у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва. До позовної заяви надано допустимі та достовірні докази щодо формування земельних ділянок, зокрема, копію листа Затоківської селищної ради від 17.01.2018 року № 26/01-27, який, як доказ, суд першої інстанції відхилив посилаючись на п. 8 ч. З ст. 175 ЦПК України Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що такий доказ не береться до уваги тільки, якщо, оригінал письмового доказу не надано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу. Жодним учасником справи вказаний лист під сумнів не ставився. Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції у порушення ст. ст. 76, 78, 95, 263 ЦПК України безпідставно вказав на недопустимість наданих позивачем доказів та не надав їм відповідну оцінку. Районний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем доводів про затвердження рішенням Затоківської селищної ради від 20.06.2014 року № 1967 саме технічної документації, яка слугувала підставою для державної реєстрації спірної земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 Державна реєстрації спірної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Вояж-Сі», 18.06.2014, виконаної інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 . З метою виведення у приватну власність та уникнення відчуження на конкурентних засадах земель рекреаційного призначення, розташованих на узбережжі Чорного моря, які призначені для організації відпочинку необмеженого кола громадян, фактично здійснено незаконний поділ наданої земельної ділянки в користування для будівництва бази відпочинку, що свідчить про наявність схеми виведення цих земель у порушення вимог земельного законодавства. Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності. Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону. Статтею 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Вимогами зазначеної статті визначено процедуру подачі громадянами заяви щодо вибору місця розташування земельної ділянки та її розгляду, отримання дозволу, розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки та прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність. Відповідно до положень ч.ч. 6-10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна рада, в свою чергу, розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. За приписами наведених положень земельного законодавства проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельним ресурсах, природоохоронним і санітарно епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та розглядається відповідною радою, якою приймається рішення про передачу земельної ділянки у власність Тобто недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного земельного законодавства. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що попередньому користувачу земля надавалась в оренду для будівництва будинку відпочинку, та відповідно для цієї мети останнім розроблявся проект землеустрою щодо її відведення. В той час, як відповідачу у справі оскаржуваним рішенням на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, у рішення щодо затвердження якої визнано протиправним та скасовано, спірну землю передано вже у власність для індивідуального дачного будівництва, тобто за іншим видом призначення. За вимогами п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Згідно з ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. Підставою для набуття територіальною громадою в особі Затоківської селищної ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів. Порушення інтересів територіальної громади смт Затока полягають у незаконному набутті ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку комунальної власності площею 0,0813 га. До спірних правовідносин про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Прийняття незаконного рішення про передачу у власність земельної ділянки комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Таким чином, регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель. Враховуючи помилковість висновку суду першої інстанції про те,що прокурор не націджений повноваженнями звертатися до суду з самостійними вимогами рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог, оскільки судом не повно з`ясовані обставини по справі та не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Виходячи з вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку, що неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права в силу ст.376 ч.1 п.1, 4 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. В силу припису ст.141 ЦПК України судова колегія повертає апелянту судовий збір понесений ним в розмірі 7 048 грн за подачу позову та 10 527 за подачу апеляційної скарги Керуючись ст. 367,368,374,376,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області (правонаступник Одеської обласної прокуратури) - задовольнити частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.11.2018 року скасувати та прийняти постанову. Позовну заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_7 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення, недійсним Свідоцтва про право власності, визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, задовольнити. Визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05.06.2015 № 3029 «Про передачу гр. ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». Визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.09.2015 № 3569 «Про внесення змін в рішення Затоківської селищної ради № 3029 від 05.06.2015 року «Про передачу гр. ОСОБА_7 у власність земельної ділянки площею 0,0813 га (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342) для індивідуального дачного будівництва заадресою: АДРЕСА_1 ». Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 13.01.2016 щодо земельної ділянки площею 0,0813 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342). Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.01.2016, індексний номер 27806140, на підставі якого за ОСОБА_7 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0813 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:001:0342). Стягнути з Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області (правонаступника Одеської обласної прокуратури) сплачений судовий збір за подачу позову на розрахунковий рахунок UА 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 7 048 грн за подачу позову та 10 527 за подачу апеляційної скарги в рівних частках. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 29.04.2021 року. Головуючий суддя - Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда - Т.В.Цюра