Постанова Харківський апеляційний суд № 621/3568/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 травня 2021 року м. Харків Справа №621/3568/20 Провадження №22-ц/818/2717/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П., Учасники справи : Позивач: Заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина Оксана Юріївна, в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси», Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашиної Оксани Юріївни, подану в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування наказів, повернення земельної ділянки у власність держави, за апеляційною скаргою в.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Миргородського Едуарда Олексійовича на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року, - в с т а н о в и в : У грудні 2020 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси». У позові просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 14.07.2015 № 283-СГ про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задінецької сільської ради Зміївського району Харківської області, орієнтовним розміром 0,06га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва; Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.09.2015 № 1681-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задінецької сільської ради Зміївського району Харківської області, та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06га з кадастровим номером 6321782500:01:000:0774 для індивідуального садівництва; Скасувати запис № 12317630 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,06га з кадастровим номером 6321782500:01:000:077, за ОСОБА_1 , проведену державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном О.А.; Зобов`язати громадянку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0774, площею 0,06га, у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси». Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року повернуто позовну заяву заступнику керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області. Ухвала суду мотивована тим, що прокурором не зазначено підстав, які перешкоджають НПП «Гомільшанські ліси» самостійно звернутися до суду за захистом власних інтересів, а також не наведено обґрунтування наявності підстав звернення до суду від імені Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Харківського обласного управління лісового господарства. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.4 ч.4 ст.185. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вирішивши питання про судовий збір. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги в частині наявності права звернення з позовом посилається на ч.4 ст.56 ЦПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також численні положення європейського законодавства зазначає, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує їм загроза, обґрунтовує необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах. Прокурор при подані позовної заяви обгрунтував неналежність здійснення захисту інтересів держави компетентним органом. У даній справі наявність інтересів держави обґрунтовується прокурором порушенням законності у сфері користування землями лісогосподарського призначення, які також є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, належать до земель державної власності і не можуть передаватись у приватну власність відповідно до ЗК України. Крім того, НПП «Гомільшаснькі ліси продовжує звертатися до прокуратури з листами про вжиття заходів реагування представницького характеру щодо повернення у відання держави понад 400 земельних ділянок приватної власності, що безпідставно вибули із земель природно-заповідного фонду. Відзиву на апеляційну скаргув порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси». В обґрунтування представництва державних органів та звернення з позовом в інтересах держави у позовній заяві посилався на незаконні дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що порушують інтереси держави, оскільки нею порушено встановлений чинним законодавством порядок вилучення та передачі лісових земель державної власності у приватну власність. А саме, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.07.2015 року №283-СГ громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пукнтів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15.09.2015 року №1681-СГ громадянці ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0774 для ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаних наказів державним реєстратором Зміївського районного управління юстиції Штефаном О.А. 13.11.2015 року прийнято рішення № 26663215 про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку. Відпровідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 31.03.2020 року проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:000:0774 для погодження не находив та не погоджувався. Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження №12020220000000273 від 27.02.2020, стало відомо про те, що вказана земельна ділянка знаходиться в нормативних межах прибережної захисної смуги. Станом на час звернення з цим позовом НПП «Гомільшанські ліси», як орган управління, жодних заходів з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки не вживалося. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач НПП «Гомільшанські ліси», за захистом інтересів якого звернувся з позовом прокурор, є самостійною юридичною особою, діяльність якої не припинена в установленому законом порядку, має цивільну правоздатність і дієздатність , у зв`язку з чим, звернення прокурора до суду з позовною заявою замість НПП «Гомільшанські ліси» є необґрунтованим. Суд в оскаржуваній ухвалі посилався на п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України. Проте, судова колегія не погоджується з наведеним висновком виходячи з такого. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституціюдоповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома). Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Проте суд в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви вказав, що НПП «Гомільшанські ліси», за захистом інтересів якого звернувся з позовом прокурор, є самостійною юридичною особою, діяльність якої не припинена в установленому законом порядку, має цивільну правоздатність і дієздатність відповідно до ст. 91-92 ЦК України, та керівні органи, які уповноважені вчиняти всі дії від імені юридичної особи та здійснювати представництво її інтересів, в зв`язку з чим звернення прокурора до суду з позовною заявою замість НПП «Гомільшанські ліси» є необґрунтованим. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 12, 81 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. Як убачається з матеріалів справи, на виконання статті 56 ЦПК Україниі частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави, а саме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Національний природний парк «Гомільшанські ліси», які не вжили заходів до оспорювання підстав та права власності відповідача на спірну земельну ділянку у судовому порядку (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення порядок вилучення та передачі лісових земель державної власності у приватну власність призводить до нераціонального використання лісів, фактично необґрунтованого вилучення земель лісогосподарського призначення, порушує особливий правовий режим їх використання, призводить до руйнації лісового середовища як окремого біологічного компонента навколишнього природного середовища (тобто навів підстави для звернення з позовом). Після встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Національний природний парк «Гомільшанські ліси», про що їх було попередньо повідомлено листом від 24.11.2020 року, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловили, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність. З огляду на вищевикладене помилковим є висновок суду першої інстанції про ненаведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, винесеною у справі №912/2385/18, провадження №12-194гс19 дійшла наступного висновку. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Отже,відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, беручи до уваги положення п.3 ч.1 ст.379 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору сплаченого за подання скарги слід зазначити наступне. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно доп.37 Постанови Пленуму ВССУ зрозгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосуваннясудами законодавствапро судові витрати уцивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за №10, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену вчастині першійстатті 293 ЦПК ( що кореспондується зі ст.353 ЦПК України в чинній редакції) з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правиламистатті 88 ЦПК (ст.141 ЦПК України в чинній редакції). Отже, у зв`язку зі скасуванням ухвали, що передбачена ст.353 ЦПК України та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, вирішення питання щодо розподілу судових витрат належить до компетенції районного суду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу в.о. керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Миргородського Едуарда Олексійовича - задовольнити. Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року скасувати. Цивільну справу № №621/3568/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова