Постанова 4818 № 638/17186/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 травня 2021 року м. Харків справа № 638/17186/20 провадження № 22-ц/818/1839/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Кругової С.С. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Каплоух Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року, по справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", Державна іпотечна установа про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжеень, треті особи - привтаний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в с т а н о в и в: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державна іпотечна установа про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року матеріали цивільної справи за вказаним позовом передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року про передачу справи за підсудністю, та постановлення нової, якою справу направити для вирішення питання щодо прийняття справи до свого провадження та розгляду справи по суті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив із вимог ч.2 ст.27 ЦПК України що місцезнаходженням відповідачів-юридичних осіб, та прийшов до висновку, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України справа підлягає направленню до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю. Однак, колегія суддів вважає, що такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №281 від 30.04.2004 року Укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банком «Фінанси та Кредит» та договором іпотеки від 30.04.2004 року. Предметом якого є нерухомость, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, спір між сторонами виник внаслідок відступлення прав не тільки за кредитним договором, а ще і за договором іпотеки, а предметом іпотечного договору є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Харківському районі Харківської області, то суд мав керуватись саме ч. 1 ст. 30 ЦПК України під час визначення підсудності. Відповідно до ч.2ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Разом з тим, статті 28-30 ЦПК України встановлюють виключення із загального правила територіальної підсудності. Згідно до ч.1 ст.30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Крім того, постановою від 26.11.2018 року у справі № 522/22254/17 Верховним судом викладено позицію, що у разі конкуренції правил підсудності (щодо позовних вимог, на одну з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Позови про визнання правочину з нерухомості недійсним також підлягають розгляду за правилами виключної підсудності. Відповідно правочин про внесення змін до іпотечного договору, так само як й сам договір, є правочином, укладеним щодо нерухомого майна, а отже, спори, що виникають з приводу визнання його недійсним, підлягають вирішенню судом за правилами виключної підсудності. За таких обставин, та враховуючи, що в даному випадку питання про підсудність справи має вирішуватись за ч.1 ст. 30 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права. У зв`язкуз цим, апеляційна скаргапідлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала суду скасуванню з направленням справи для розгляду по суті до Харківського районного суду Харківської області. При цьому, після перегляду справи в апеляційному порядку, справа повертається до суду першої інстанції з якого вона надійшла в апеляційний суд. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року - скасувати. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державна іпотечна установа про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - передати для розгляду по суті до Харківського районного суду Харківської області. Повернути матеріали справи після апеляційного розгляду до Дзержинського районного суду м.Харкова для направлення за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова