Постанова Київський апеляційний суд № 759/1453/21

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 759/1453/21 Номер провадження 33/824/2278/2021 суддя у суді першої інстанції Н.О. Петренко 06 травня 2021 року місто Київ Номер справи 759/1453/21 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Ковальова Є.Ф., переглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора (гол. бухгалтера) ТОВ «Гітан», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн, - в с т а н о в и в : Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері видобування те переробки природних ресурсів управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва Головного управління ДПС у м.Києві, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гітан» складено акт від 09.11.2020 №826/ж5/26-15-07-01-02/40201349 ОСОБА_1 , будучи директором (гол. бухгалтером) ТОВ «Гітан» в порушив порядок ведення податкового обліку ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) при декларуванні за серпень 2020 року у декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 375588 грн, а також в порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями та наказу Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588, не подано у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін, з помилками чи у неповному обсязі, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом. Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадженні у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно із подачею апеляційної скарги ОСОБА_1 було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження вказаної постанови. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що вказана постанова судді не може вважатися обґрунтованою та законною, оскільки прийнята суддею з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. Вказав на те, що суд протиправно розглянув дану справу за його відсутності, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи. Крім того, зазначив, що суд помилково послався на акт від 09.11.2020 про результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гітан», оскільки вказаний документ не містить жодних конкретних фактів порушень податкового законодавства з боку вказаного товариства. З вказаними у даному акті висновками контролюючого органу ТОВ «Гітан» не погодилось та у встановленому порядку подало на них заперечення до Головного управління ДПС у м.Києві. При цьому, на винесене на підставі вказаного акту контролюючими органами податкове повідомлення-рішення від 07.12.2020 №00000114320701 щодо суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 375588 грн ТОВ «Гітан» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 послався на те, що дану справу було розглянуто за його відсутності. Оскільки текст оскаржуваної постанови йому вручено не було, а з її змістом він ознайомився у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 07.04.2021. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов Є.Ф. у апеляційному суді подану апеляційну скаргу підтримав, просив апеляційний суд задовольнити заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасувати вказану постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Як встановлено в суді апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, розгляд справи в місцевому суді відбувся за відсутності ОСОБА_1 та за результатами розгляду справи 08 лютого 2021 року суддею винесена постанова, яка наразі оскаржується. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. Убачається, що з урахуванням положень ст.294 КУпАП останнім днем подання апеляційної скарги у даній справі було 18 лютого 2021 року. Як зазначив ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі копію оскаржуваної постанови він не отримував, а про винесення Святошинським районним судом міста Києва оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 07.04.2021 після її опублікування у Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, зазначив, що про розгляд даної справи у місцевому суді його не було повідомлено, у зв`язку із чим був позбавлений можливості завчасно подати суду будь-які пояснення. Згідно відмітки, зробленій на конверті у якому ОСОБА_1 була направлена апеляційна скарга, остання здана до поштового відділення 09.04.2021 Як вбачається з матеріалів справи, у встановленому ст.277-2 КУпАП порядку особі, яка притягається до адміністративної відповідальності у даній справі повістка вручена не була. Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, останній був позбавлений можливості своєчасно протягом десятиденного строку з дня прийняття вказаної постанови ознайомитися із зробленими місцевим судом висновками та мотивами про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови було пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, у зв`язку з чим він підлягає поновленню. Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд дійшов наступного. Положеннями частини другої статті 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У відповідності до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не дотримався та не перевірив дотримання вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до положень Розділу П Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02 липня 2016 року за №566, у протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту Протоколу. Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до Протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до Протоколу окремо, про що у Протоколі робиться запис. При складанні Протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у Протоколі. Про ознайомлення із Протоколом особа, щодо якої він складений, ставить у протоколі свій підпис. У разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом посадової особи органу доходів і зборів. Протокол складається у двох примірниках, що підписується посадовою особою, яка склала Протокол, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і понятими, якщо такі є. До Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення. Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений Протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До Протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в органах доходів і зборів та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. З наявного у справі протоколу про адміністративне правопорушення №2322/і/26-15-07-01-02 від 07.12.2020, складеного відносно ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 , директор (гол. бухгалтер) ТОВ «Гітан» (код 40201349) вчинив порушення порядку ведення податкового обліку ч.1 ст.163-1 КУпАП, а саме 1) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) при декларуванні за серпень 2020 року у декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 375588 грн; 2) п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями та наказу Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588, не подано у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін, з помилками чи у неповному обсязі, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України). Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає вичерпний перелік дат подій, що визначають дату віднесення сум податку до податкового кредиту. За приписами п.198.3 ст.198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Як встановлено абз. 5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна викликати реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою ст.9 Закону № 996-XIV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи. Відповідно до п.п.2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання. Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що формування податкового кредиту ставиться в залежність від наявності належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних та не залежить від «стану» контрагента у податкових органах або його місцезнаходження, або будь яких інших припущеннях. Згідно вимог п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацом другим вказаної норми визначаються обов`язкові реквізити податкових накладних. Відповідно до абзацу другого п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно положень частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому конкретно полягають порушення, які йому інкримінуються, а посилання на норми Податкового кодексу України не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист. Окрім того, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, у чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону. З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.163-1 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню. Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення. Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». Разом з тим, як видно з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 09.11.2020 №826/ж5/26-15-07-01-02/40201349. Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, складених інспектором ДПС, в матеріалах справи відсутні. Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. Крім того, положеннями п.56.18 ст.56 ПК України передбачено, що З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Також, згідно п.56.19 ст.56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного, оскарження відповідно до п.56.17 цієї статті. Як встановлено з наявних матеріалів, ТОВ «Гітан» в особі директора ОСОБА_1 у встановленому законом порядку були подані заперечення на вищевказаний акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки. У відповідь на вказані заперечення Головне управління ДПС у м.Києві своїм листом від 02.12.2020 за вих.1797Д/26-15-07-01-02 повідомило, що за результатами розгляду зазначених заперечень висновки акта перевірки від 09.1.2020 залишено без змін, а заперечення ТОВ «Гітан» без задоволення. Крім того, з наданих під час перегляду апеляційним судом даної справи документів убачається, що ТОВ «Гітан» було реалізовано своє право на оскарження до адміністративного суду податкового повідомлення-рішення від 07.12.2020 за №00000114320701 щодо суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 375588 грн, яке було винесене Головним управлінням ДПС у м.Києві на підставі акту перевірки від 09.11.2020 №826/ж5/26-15-07-01-02/4020134. Згідно відомостей офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року було прийнято до розгляду вищезазначений адміністративний позов ТОВ «Гітан» та відкрито провадження у справі №640/4286/21. Отже, зважаючи на те, що процедура судового оскарження вказаного податкового-повідомлення рішення триває, тобто акт перевірки від 09.11.2020 за №826/ж5/26-15-07-01-02/4020134 в частині висновків, які стали підставою для збільшення сум грошового зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, в розумінні положень ст.56 ПК України є неузгодженими, тому такий документ також не може вважатися доказом вини ОСОБА_1 в порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Таким чином, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останнього складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення. Відповідно до положень частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З урахуванням наведеного вище, переглядаючи дану справу, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане, не повно та не об`єктивно розглянув справу, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме його об`єктивної сторони. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі про вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року задовольнити. Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: