Постанова 4822 № 724/1000/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2021 року м. Чернівці справа № 724/1000/20 провадження №22-ц/822/364/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження посіву зернової культури, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гураль Л.Л., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження посіву зернової культури. Позовна заява обґрунтована тим, що він є власником земельної ділянки розміром 0,3180 га, кадастровий номер 7325086401:01:001:0188, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Хотинський район, с.Перебиківці. Навесні 2020 року він зорав земельну ділянку, закультивував та засіяв зерновою культурою ячмінь. Коли ячмінь проріс, його родич, відповідач по справі ОСОБА_2 на власному тракторі, без його відома та згоди переорав дану земельну ділянку. Такими діями відповідач ОСОБА_2 завдав йому матеріальної шкоди, яка полягає в наступному:

1. Вартості підготовки земельної ділянки для посіву: - Оранку 0,3180 га х 70 грн. = 2226,00 грн.; - Культивації 0,3180 га х 70 грн. = 2226,00 грн.; - Посіву 0,3180 га х 70 грн. = 2226,00 грн. Разом ним було затрачено на підготовку земельної ділянки 6780,00 грн.

2. Втраченої вигоди: 1300,00 кг х 6,00 грн. = 7800,00 грн. Розрахунок проведено згідно із середньою урожайністю даної культури в розмірі 40 центнерів за 1,00 га, відповідно до цього втрачена його вигода складає 13 центнерів, тобто 1300,00 кг у відношенні розміру належної йому земельної ділянки 0,3180 га. Тобто загальна сума спричинених відповідачем збитків складає 14 478,00 грн., також йому було завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки було порушено нормальний спосіб життя, він був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров`я, моральну шкоду оцінює у 10 000,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 14 478,00 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що саме відповідач здійснив протиправні дії щодо знищення посіву ячменю на земельній ділянці, що належить позивачу, тому підстав для стягнення з відповідача завданих збитків немає. Крім того, позивачем не доведено жодними доказами оброблення цієї земельної ділянки, її засіву ячменем, вартості цих робіт та розміру упущеної вигоди. Короткий зміст додатково рішення суду першої інстанції Додатковим рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 000 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги адвоката. Додаткове рішення мотивоване тим, що позивач поніс витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 16 000 грн., які підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача, який в свою чергу не скористався можливістю згідно ст.137 ЦПК України довести не співмірність заявлених вимог та не подав до суду жодних заяв на спростування заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , вважає, що рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року є законним і обґрунтованим, з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Додаткове рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 08 лютого 2021 року сторонами не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Обставини справи Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Масловською І.Ю. від 11.06.2019 року за № 639 та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.05.2019 року, копії Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.06.2019 року, позивачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 0,3180 га, кадастровий номер 7325086401:01:001:0188 (а.с.8-12). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 22.09.2020 року за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб AUDI А4, 2000 року випуску (а.с.50). З письмових пояснень, наданих адвокату ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вбачається, що до них звернувся ОСОБА_1 з проханням засвідчити факт пошкодження посівів на його земельній ділянці. Саме зі слів ОСОБА_1 було встановлено, що пошкодження посівів здійснив ОСОБА_2 (а.с. 51-53). В письмових поясненнях, наданих адвокату ОСОБА_3 , ОСОБА_7 повідомив, що до нього 03.06.2020 року звернувся ОСОБА_1 з проханням оглянути його земельну ділянку з пошкодженими посівами. В силу своєї зайнятості ОСОБА_7 не зміг під`їхати на огляд земельної ділянки, і ОСОБА_1 на мобільному телефоні показав йому фото свого городу і поросив підписати акт, що город з ячменем дійсно переораний. Зі слів ОСОБА_1 вказані дії зробив ОСОБА_2 (а.с. 54). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Щодо долучення нового доказу до матеріалів справи 31 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про приєднання до його апеляційної скарги пояснення ОСОБА_8 та просив розглянути їх як належний та допустимий доказ. Заявник зазначає про те, що під час розгляду справи апеляційним судом йому стало відомо про очевидця події пошкодження його посівів, а саме ОСОБА_8 . Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18. Позивач, не надавши всі наявні у нього докази на обґрунтування позовних вимог до суду першої інстанції, реалізував належні йому процесуальні права на власний розсуд. Апеляційний суд не встановив наявності об`єктивних перешкод у заявника для своєчасного відібрання пояснень у можливих очевидців події пошкодження належних йому посівів ячменю. Заявником також не зазначено таких перешкод неподання вказаних пояснень до суду першої інстанції чи поважних причин їх неподання. Отже, апеляційний суд не бере до уваги надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції пояснення громадянина ОСОБА_8 при ухваленні рішення у даній справі. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. За статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача». Тлумачення статті 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Враховуючи наведені законодавчі приписи, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини. Між тим, обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою покладається саме на потерпілу особу, в даному випадку на позивача. Положеннями статті 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдану шкоду в натурі, (передати річ того самого роду й такої самої якості чи полагодити пошкоджену річ) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Разом з тим, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Так, зокрема, матеріли справи не містять доказів вини відповідача щодо заподіяної позивачеві шкоди, зокрема будь-якого рішення за результатами його звернення до правоохоронних органів щодо здійснення неправомірного знищення посів на належній йому земельній ділянці саме відповідачем. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий позивачем на підтвердження позовних вимог акт комісії від 03 червня 2020 року, в якому вказано, що знищення посіву ячменю здійснив ОСОБА_2 . Адвокат Кирилюк Т.А., керуючись пунктом 7 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відібрала у членів комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_5 а також землевпорядника ОСОБА_4 , які приймали участь в огляді земельної ділянки позивача і склали вказаний акт, пояснення, в яких останні підтвердили, що ними складено акт та зазначено винну особу зі слів позивача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факт знищення посівів ячменю на належній йому земельній ділянці саме відповідачем ОСОБА_2 . Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (надалі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76, частини 1, 2 статті 77, частини 1 статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження суми збитків, заподіяних позивачу відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 . Наданий позивачем розрахунок збитків не є належним доказом у справі для підтвердження їх розміру, оскільки сума визначена самим позивачем щодо його упущеної вигоди є абстрактною, яка не підтверджена жодним належним доказом. Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою, тому також правомірно судом першої інстанції відхилена. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: А.І. Владичан І.Б. Перепелюк