Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/206/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/206/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Сліпець Н.Є.) у справі №160/206/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 08.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23.09.2020 року, про визнання протиправним та скасування рішення Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № РВ-1201192922019 від 05.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,0635 га, яка розташована за адресою: садове товариство Маяк, ділянка № НОМЕР_1 , Новоолександрівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області; зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0635 га, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та розташована за адресою: садове товариство Маяк, ділянка № НОМЕР_1 , Новоолександрівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої Державним підприємством Центр Державного земельного кадастру в 2018 році. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована на території садового товариства Маяк Новоолександрівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області. Після виготовлення відповідної технічної документації на ділянку, вона звернулася до Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Однак за результатами її розгляду, відповідач прийняв рішення №РВ-1201192922019 від 05.07.2019 року, яким відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з під невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме наявних зауважень щодо валідності електронного документу, через нібито перетин ділянок з ділянкою 1221486200:01:122:0026, площа співпадає на 1.8802 %, оскільки на електронній кадастровій карті в межах електронного відображення ділянки № 427, розташована частина (1.8802 %) електронного відображення земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка вже зареєстрована (кадастровий номер 1221486200:01:122:0026). Прим цьому, в натурі (на місцевості) жодного перетину ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 немає. Отже, помилка в координатах поворотних точок меж ділянки №413, внаслідок якої було помилково встановлено перетин меж ділянок №413 та № НОМЕР_1 , наявна виключно на електронному відображенні в електронній кадастровій карті. Таким чином, вважає, відмову такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-1201192922019 від 05 липня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,0635 га, яка розташовано за адресою: садове товариство "Маяк", ділянка № НОМЕР_1 , Новоолександрівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.06.2019 року за реєстраційним номером ЗВ-1210335532019 разом з доданими до неї документами з урахуванням правової позиції викладеної в цьому судовому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У скарзі просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що спір має приватноправовий характер. Також зазначає, що іншого рішення відповідач не може прийняти, оскільки внесення відомостей про земельну ділянку позивача відомостей про межі земельної ділянки, оскільки такі дії призведуть до перетину сусідньої земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка має кадастрові номери, відомості про яку зареєстровані у 2005році. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваного рішення. Інші учасники справи не скористались правом подання відзиву. Представник відповідача, особи, що подала апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений про день, місце та час розгляду справи. Позивач, представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити. Суду зазначила, що на місцевості перетину меж немає, вважає, що можливо внести відомості про межі земельної ділянки. Третя особа та представник третьої особи суду апеляційної інстанції зазначили, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки. Вказали, що на теперішній час приватноправового спору не мають з позивачем. Щодо оскарженого рішення, просять розглянути справу у відповідності до норм законодавства. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована на території садового товариства Маяк Новоолександрівської сільської ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю №4932 від 16.07.1999 року (т. 1 а.с. 7-8). 13.06.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0635 для колективного садівництва. Рішенням Державного кадастрового реєстратора Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.07.2019 року було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою відмови стала невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 1221486200:01:122:0026, площа співпадає на 1.8802%. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції частково задовольняючи позов дійшов висновку про зобов`язання повторно розглянути заяву позивача, оскільки помилки, допущені при відображенні іншої земельної ділянки, повинні виправлятися, але не за рахунок тих, хто до цих помилок непричетний, крім того, доказів того, що документи надані позивачем містили помилки чи розбіжності відповідачем не надано. Також, вважає, що відповідачем в ході розгляду справи не було підтверджено і існування співпадіння площі земельних ділянок в натурі, а отже оскаржене рішення підлягає скасуванню. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Спірним у справі є питання правомірності прийняття відповідачем рішення від 05.07.2019 року яким відмовлено ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 1221486200:01:122:0026, площа співпадає на 1.8802%. Закон України "Про Державний земельний кадастр" установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру. Згідно частини 1 статті 1 цього Закону Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Згідно частини 8 статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення). Частиною 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву). Відповідно до п. 121 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» N 1051, 17.10.2012, (Постанова №1051) для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява за формою згідно з додатком 12; 2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії); 3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 24 вказаного Закону, підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Як свідчать встановлені обставини справи, позивач звернулась до відповідача із заявою від 13.06.2019р. про внесення відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0635 для колективного садівництва. Відповідач, рішенням від 05.07.2019р. №РВ-1201192922019 відмовив у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 1221486200:01:122:0026, площа співпадає на 1.8802%. До рішення додано протокол перевірки електронного документу та висновок щодо перевірки електронного документу. (а.с. 9-10 у т.ч. на звороті Т1 та 11-14 Т2) Із зазначених доказів вбачається наявність перетину земельних ділянок, а отже висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем про існування перетину земельних ділянок, не відповідають обставинам справи. Враховуючи вищезазначені норми законодавства, рішення відповідача, протокол перевірки електронного документу та висновок щодо перевірки електронного документу, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення відповідача прийнято з урахуванням норм чинного законодавства. Доводи суду першої інстанції про те, що відповідачем не враховано норму ч. 2 ст. 5 Закону № 3613 та п. 3 Порядку № 1051, а саме, що у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки відповідач не стверджував про наявність помилки у відомостях позивача. Відмова ґрунтується на тому, що при проведення перевірки електронного документу позивача здійснюється накладення на вже зареєстровану сусідню земельну ділянку, відомості про яку внесено та сформовано кадастрові номери у 2005 році. Також є необґрунтовані висновки суду першої інстанції про помилки, допущені при відображенні іншої земельної ділянки, оскільки таких доказів матеріали справи не містять. Крім того, такі не встановлювались і судом. А відповідач не встановлював та не міг встановлювати такі відомості, з урахування поданої заяви позивача та правовідносин, що виникли. Також є не обґрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем про наявність помилки чи розбіжності документації позивача, оскільки оскаржене рішення відповідача не ґрунтується на таких висновках. Враховуючи вищезазначене, та наявність документально підтвердженої валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою 1221486200:01:122:0026, площа співпадає на 1.8802%, відповідач не міг прийняти іншого рішення, ніж оскарженого у цій справі. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та невірно надав оцінку обставинам справи та їх доказам, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №160/206/20 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 06 травня 2021 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак