Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/1196/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2021 року м. Рівне Справа № 570/1196/20 Провадження № 22-ц/4815/410/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2020 року у складі судді Остапчук Л. В., ухвалене в м. Рівне о 15 годині 53 хвилини, повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № BL5350 від 04.06.2008 року, згідно якого відповідачці надано кредит на умовах, визначених в договорі та додатках до нього в розмірі 20000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14% річних (базова процентна ставка) та 51% річних понад строк користування (підвищена процентна ставка) з кінцевим терміном погашення заборгованості 01 червня 2015 року, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, передбаченими кредитним договором. 07 липня 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до вищезгаданого кредитного договору, відповідно до якої було змінено базову та підвищену процентні ставки. Крім того, 26 жовтня 2015 року та 21 листопада 2016 року між сторонами були укладені Угоди про припинення зобов`язань за вищезгаданим кредитним договором. З метою забезпечення виконання умов вищезгаданого кредитного договору, між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № BL5350/1 від 04.06.2008 року, згідно якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору № BL5350 від 04.06.2008 року. При цьому, основний договір включає в себе будь-які додаткові угоди до основного договору, зокрема, але не виключно: додаткову угоду № 1 від 07 липня 2012 року до кредитного договору, а також будь-які інші додаткові (індивідуальні) договори (угоди) до основного договору, що будуть укладені після набрання чинності цією додатковою угодою. У зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором кредиту Банк звернувся про стягнення заборгованості в судовому порядку. Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість по кредитному договору № BL5350 від 04.06.2008 року станом на 10 лютого 2020 року в сумі 3166,58 доларів США та судові витрати по справі. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2020 року вказаний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк»: заборгованість по кредитному договору № BL5350 від 04 червня 2008 року в сумі 3166 доларів США 58 центів; судовий збір в сумі 2102 гривні 00 копійок. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачкою ОСОБА_5 як позичальником дотриманий не був. Солідарне стягнення заборгованості з обох відповідачів зумовлене положеннями закону, за якими поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування інших збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Вважаючи рішення суду в незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Масленнікова Тетяна Миколаївна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує розрахунок суми заборгованості станом на 10 лютого 2020 року, який розрахований Банком. Додає, що із цього розрахунку неможливо встановити, як саме розраховувалася сума заборгованості по кредиту, сума несплачених відсотків за користування кредитом, сума несплачених підвищених відсотків, а тому такий розрахунок є необґрунтованим і рішення про його задоволення також є незаконним. Зазначає, що з цього розрахунку заборгованості видно, що Банком було встановлено підвищений відсоток з 01 жовтня 2008 року у розмірі 52% річних аж до серпня 2012 року, що порушує умови договору, укладеного між сторонами. Зазначає, що жодної прострочки платежів до квітня 2010 року не було, а тому невідомо, на якій підставі нараховані підвищені відсотки в цей період. Доводить, що кредитний договір з припинив свою дію 01 червня 2015 року, а відтак позивач не мав права на нарахування відсотків і вимога про їх стягнення суперечить закону. Додає, що відповідно до виписки з медичної карти хворого ОСОБА_1 , вона з 16 жовтня 2019 року перебували на стаціонарному лікуванні та не мала можливості зробити черговий платіж за кредитним договором,про що банк повідомила однак незважаючи на це він все ж неправомірну нарахував підвищені відсотки. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 04 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого, в подальшому, є АТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № BL5350, згідно якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 20000,00 доларів США, а позичальник прийняла та зобов`язувалася належним чином використовувати та повернути кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Пунктом 2.2 вищевказаного договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до цього договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 червня 2015 року. При цьому сторони погодили, що терміном погашення кожного щомісячного ануїтентного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтентний платіж, а також, що першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтентного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно з графіком погашення кредиту. Пунктом 1.3 кредитного договору, встановлено плату за кредит, згідно якого, за користування кредитними коштами у межах строку користування, визначеного цим договором, встановлюється процентна ставка в розмірі 25,5% річних (базова процентна ставка), а за користування кредитними коштами понад строк кредитування (або терміни погашення за графіком погашення кредиту), встановлений цим договором, процентна ставка встановлюється в розмірі 51% річних (підвищена процентна ставка). 07 липня 2012 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору № ВL5350 від 04.06.2008 року, відповідно до якої у період з 07.07.2012 року до 30.06.2013 року базова процентна ставка встановлюється в розмірі 13,00% річних, підвищена процентна ставка встановлюється в розмірі 26,00% річних. Починаючи з 01.07.2013 року базова процентна ставка встановлюється в розмірі 28,00% річних, підвищена процентна ставка встановлюється в розмірі 56,00% річних. 26 жовтня 2015 року між Банком та ОСОБА_1 була укладена Угода про припинення зобов`язань за кредитним договором № ВL5350 від 04.06.2008 року, підписанням котрої сторони погодили можливість припинення зобов`язань позичальника за даним кредитним договором за умови повного виконання зобов`язань позичальником, згідно умов даної угоди, у тому числі у разі сплати позичальником у період з 26.10.2015 року по 01.10.2018 року грошової суми у розмірі 6730,00 доларів США у порядку, передбаченому п.2.1 даної Угоди про припинення зобов`язань. Згідно п.2.2 даної Угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором протягом періоду, вказаного у п.2.1 цієї угоди, за користування кредитними коштами (без порушення виконання умов даної угоди) позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі 0,0001% річних. Відповідно до п.2.3 вищезазначеної Угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором, зараховані позичальником на поточний рахунок грошові кошти згідно п.2.1 цієї угоди, кредитор направляє на погашення заборгованості позичальника за основним договором, з дотриманням черговості погашення такої заборгованості. У випадку неналежного виконання зобов`язань позичальника за цією угодою, відповідно до п.3 Угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором та/або непогашення позичальником платежу, розмір та порядок сплати якого визначений п.2.1 цієї угоди в межах періоду календарного місяця, в якому визначено дату погашення такого платежу, то починаючи з першого календарного дня наступного календарного місяця, автоматично втрачають свою чинність умови підпунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 цієї угоди, а позичальник зобов`язується виконувати свої зобов`язання за основним договором в повному обсязі на умовах та в порядку, визначених основним договором та Угодою. При цьому фактично внесені позичальником платежі, згідно п.2.1 цієї Угоди, кредитор шляхом договірного списання, як це передбачено п.2.1 цієї угоди, направляє в рахунок погашення зобов`язань позичальника за основним договором із застосуванням черговості погашення, передбаченої основним договором. 21 листопада 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 була укладена Угода про припинення зобов`язань за кредитним договором № ВL5350 від 04.06.2008 року, підписанням котрої сторони погодили можливість припинення зобов`язань позичальника за даним кредитним договором за умови повного виконання зобов`язань позичальником, згідно умов даної угоди, у тому числі у разі сплати позичальником у період з 21.11.2016 року по 01.11.2019 року грошової суми у розмірі 6122,54 дол. США у порядку, передбаченому п.2.1 даної Угоди про припинення зобов`язань. Згідно п.2.2 даної Угоди про припинення зобов`язань від 21.11.2016 року за кредитним договором протягом періоду, вказаного у п.2.1 цієї угоди, за користування кредитними коштами (без порушення виконання умов даної угоди) позичальник сплачує кредитору проценти у розмірі 0,0001% річних. Відповідно до п.2.3 вищезазначеної Угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором, зараховані позичальником на поточний рахунок грошові кошти згідно п.2.1 цієї угоди, кредитор направляє на погашення заборгованості позичальника за основним договором, з дотриманням черговості погашення такої заборгованості. Згідно п.3 Угоди про припинення зобов`язань від 21.11.2016 року за Кредитним договором, прощення боргу Позичальнику вважається таким, що відбулось, а позичальник вважається таким, що виконав в повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором, лише за умови: а) фактичного виконання позичальником усіх умов, передбачених підпунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 цієї угоди; б) погашення позичальником платежу (розмір та порядок сплати якого визначений п.2.1 цієї угоди) в межах періоду календарного місяця, в якому визначено дату погашення такого платежу; в) підписання Акту про припинення зобов`язань обома Сторонами. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника, що виникли з кредитного договору № ВL5350 від 04.06.2008 року між кредитором та ОСОБА_2 04 червня 2008 року було укладено договір поруки № ВL5350/1 та додаткову угоду № 1 від 07.07.2012 року до нього. Згідно п.1.1 Договору поруки № ВL5350/1 Поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № ВL5350 від 04.06.2008 року, укладеного між кредитором та позичальником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 1 до договору поруки, сторони погодили, що порукою за договором поруки № ВL5350/1 від 04.06.2008 року забезпечується в повному обсязі зобов`язання боржника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором № ВL5350 від 04.06.2008 року (основний договір). При цьому, основний договір включає в себе будь-які додаткові угоди до основного договору, зокрема, але не виключно: Додаткову угоду № 1 від 07.07.2012 року до кредитного договору, а також будь-які інші додаткові (індивідуальні) договори (угоди) до основного договору, що будуть укладені після набрання чинності цією додатковою угодою. Поручитель підписанням цієї додаткової угоди також підтверджує, що порукою також забезпечуються зобов`язання боржника, передбачені основним договором, у разі їх зміни - збільшення або зменшення. При цьому поручитель дає свою згоду на збільшення розміру зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором, що виникли до підписання цієї Додаткової угоди та/або можуть виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшився або може збільшитись обсяг його відповідальності у випадку внесення змін кредитором та боржником до основного договору, або у випадку внесення кредитором в односторонньому порядку змін до основного договору та/або цього договору. При цьому, у випадку зміни ( в тому числі продовження або скорочення) строку кредитування кредитором та/або зміни, та/або встановлення графіку погашення кредиту, та/або встановлення додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за основним договором, незалежно від того, чи такі зміни прямо передбачені основним договором чи погоджені на підставі внесення змін до основного договору, зміни до цього договору не вносяться. Згідно п.1.4 Договору поруки № ВL5350/1, п.2 Додаткової угоди № 1 до договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість відповідачів станом на 10 лютого 2020 року у розмірі 3166,58 доларів США, яка складається із заборгованості по сумі кредиту - 215,67 доларів США, в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту в сумі 215,67 доларів США, та підвищених відсотків в сумі 2950,91 доларів США. Згідно ст.. 1054 ЦК України, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.. 554 ЦК України). Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зважаючи на те, що зобов`язанні відповідачів у вигляді повернення кредитних коштів не виконані. Таке виконання не проведено належним чином у відповідності до вимог закону, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідність солідарного стягнення із відповідачів боргу на користь Банку у заявленому ним та підтвердженому розрахунком розмірі. Покликання апеляційної скарги на неналежність розрахунку заборгованості та помилковість його оцінки судом як належного доказу апеляційним судом відхиляються, оскільки цей розрахунок у передбаченому законом порядку не спростований, апелянтом не надано свого альтернативного розрахунку, клопотання про проведення експертизи правильності проведення розрахунку перед судом не ставилося, а тому, у відповідності до принципу змагальності сторін, такий розрахунок правомірно покладено судом в основу рішення. Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірне підвищення відсоткової ставки, про що боржник та поручитель не були обізнані, то їх суд відхиляє як такі, що суперечать обставинам справи і наявним у матеріалах справи доказам. У розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, дійсно встановлено підвищений відсоток з 01 жовтня 2008 року у розмірі 52% річних до 01 серпня 2012 року, проте позичальник ОСОБА_1 , підписуючи угоди про припинення зобов`язань від 07 липня 2012 року та від 26 жовтня 2015 року, знала про нарахування такого роду відсотків за користування кредитом, однак погодилася з цим, що підтверджується її особистим підписом на цих угодах. Викладені в апеляційній скарзі твердження про перебування відповідачки ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні, що унеможливило внесення нею чергового платежі, судом не можуть бути взяті за підставу скасування оскаржуваного рішення. Як вбачається із виписки з медичної картки амбулаторного хворого, копія якої знаходиться в матеріалах справи, і яка надана на підтвердження заявлених доводів, неможливо встановити, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 2019 року перебувала саме на стаціонарному лікуванні, адже медичні документи містять лише відмітку про факт лікування, без зазначення форми лікування. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у повному обсязі. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Масленнікової Тетяни Миколаївни залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 квітня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Шимків С. С.