Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/1654/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1654/16-ц Номер провадження 22-ц/814/681/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді: Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. Секретар: Ткаченко Т.І. За участю: представника заявника - адв. Пожидаєва В.О. представника стягувача-адв. Мирко Р.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2021 року по справі заявою адвоката Білонучкіної Тетяни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2021 року у задоволенні заяви адвоката Білонучкіної Тетяни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , представник якої в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист №553/1654/16-ц, виданий 17.07.2020 р. Ленінським районним судом м. Полтави таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2017 року по даній справі частково змінено рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2016 року, тобто рішення суду апеляційної інстанції по суті є новим судовим рішенням, тому після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII до дня функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів повноваження щодо видачі виконавчого листа у даній справі належить судовому органу, який прийняв остаточне рішення у справі - тобто Апеляційному суду Полтавської області. Наведене, на думку апелянта, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.09.2020 року у справі №11-4сап20. Зауважує, що процесуальним законом не передбачена можливість суду при видачі виконавчого листа досліджувати та встановлювати обставини справи, зокрема, і те, що ПАТ «МАРФІН БАНК» та ПАТ «МТБ Банк» є однією і тією ж особою, чи одна особа є правонаступником іншої. Окрім того, вказує, що на момент видачі оскаржуваного виконавчого листа, обов`язок боржника був частково відсутнім, а тому виконавчий лист №553/1654/16-ц від 17.07.2020 року має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заяви, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2016 року позов ПАТ "МАРФІН БАНК" до ОСОБА_1 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено. Звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00308/Р від 02 червня 2008 року, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в розмірі 11658187,15 грн. на користь Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору від 18 листопада 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "МАРФІН БАНК" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. за реєстровим № 2218, а саме на: нежитлові приміщення (магазин непродовольчих товарів) загальною площею 83,6 кв.м. з усіма приналежностями, складовими частинами, невіддільними поліпшеннями та внутрішніми системами нерухомого майна, відповідно до п. 1.2. іпотечного договору, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на плані позначені літ. А-9-10, та належать ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу /ВКК 849619/, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. 21 квітня 2008 року за реєстровим № 2281. Звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено здійснювати за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" та ЗУ "Про іпотеку". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. (т.1, а.с.106-109). Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.06.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17.06.2016 року у цивільній справі №553/1654/16-ц за позовом ПАТ "МАРФІН БАНК" до ОСОБА_1 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовлено (а.с.65). Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2016 року змінено. Абзац четвертий резолютивної частини заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2016 року викладено в наступній редакції: "звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювати за початковою ціною, визначеною висновком про вартість майна від 10 березня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 в розмірі 1393115 грн. 00 коп." (т.1, а.с.237-243). Постановою Верховного суду від 12.11.2019 року касаційну скаргу адвоката Марченко Г.І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2017 року, залишено без змін (т.2, а.с.109-113). Установлено, що на підставі заяви стягувача Ленінським районним судом м. Полтави 16.07.2020 року видано виконавчий лист про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00308/Р від 02 червня 2008 року, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" в розмірі 11658187 (одинадцять мільйонів шістсот п`ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 15 копійок на користь Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору від 18 листопада 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "МАРФІН БАНК" та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. за реєстровим №2218, а саме на: нежитлові приміщення (магазин непродовольчих товарів) загальною площею 83,6 кв.м. з усіма приналежностями, складовими частинами, невіддільними поліпшеннями та внутрішніми системами нерухомого майна, відповідно до п.1.2. іпотечного договору, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на плані позначені літ.А-9-10, та належать ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу /ВКК849619/, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. 21 квітня 2008 року за реєстровим №2281. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснювати за початковою ціною, визначеною висновком про вартість майна від 10 березня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 в розмірі 1393115 грн. 00 коп. (т.2, а.с.198). В графі "стягувач" вказано Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк". При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий суд виходив із того, що вказані в заяві обставини не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки є неспроможними. Такі висновки місцевого суду в повній мірі відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах закону, виходячи з наступного. Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За змістом цієї норми закону підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення. Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання. За правилами ч.ч.1,5,6, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №553/1654/16-ц було видано місцевим судом 16.07.2020 року на виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, та є чинним і ніким не скасованим. Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми, єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції"). Відтак, оскільки матеріалами справи установлено, що рішення суду на виконання якого було видано оскаржуваний виконавчий лист №553/1654/16-ц набрало законної сили, зокрема, і в зміненій судом апеляційної інстанції частині, та на його виконання місцевим судом було правомірно видано вказаний виконавчий лист, то підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні. Твердження в оскаржуваній ухвалі про те, що, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24.07.2017 року по даній справі частково змінено рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17.06.2016 року, тобто рішення суду апеляційної інстанції по суті є новим судовим рішенням, а тому після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII до дня функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів повноваження щодо видачі виконавчого листа у даній справі належить судовому органу, який прийняв остаточне рішення у справі - тобто Апеляційному суду Полтавської області, колегія суддів оцінює критично з урахуванням наступного. Так, частиною 1 ст. 431 ЦК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Окрім того, згідно п.17.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. При цьому, місцевим судом було вірно визначено, що Апеляційним судом Полтавської області в рішенні від 24.07.2017 року, нове рішення по суті вимог щодо наявності чи відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки (суть позовних вимог) не вирішувалось, вказаний висновок по суті вимог було зроблено саме Ленінським районним судом м. Полтави у рішенні від 17.06.2016 року, тому саме вказаний місцевий суд і видав спірний виконавчий лист, з урахуванням у ньому змін, внесених судом апеляційної інстанції. Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.09.2020 року у справі №11-4сап20, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки відповідна позиція була прийнята щодо застосування норм господарського процесуального кодексу, а не цивільного процесуального. Доводи апелянта про те, що на момент видачі оскаржуваного виконавчого листа обов`язок боржника був частково відсутнім, а тому виконавчий лист №553/1654/16-ц має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий виконавчий лист було видано на виконання чинного рішення суду, яке підлягає обов`язковому виконанню. Окрім того, виконавчий лист №553/1654/16-ц видано щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а не щодо стягнення заборгованості. При цьому, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки наразі не вчинено, то і обов`язок боржника за вказаним виконавчим листом не виконано. Твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що процесуальним законом не передбачена можливість суду при видачі виконавчого листа досліджувати та встановлювати обставини справи, зокрема, і те, що ПАТ «МАРФІН БАНК» та ПАТ «МТБ Банк» є однією і тією ж особою, чи одна особа є правонаступником іншої, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі твердження апелянта було належним чином спростовано місцевим судом в оскаржуваній ухвалі з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 914/3587/14. Відтак, оскільки на момент видачі судом виконавчого листа від 16.07.2020 року стягувач Відкрите акціонерне товариство "Морський транспортний банк" змінив найменування на Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК", це стало підставою для зазначення саме вказаного найменування у виконавчому листі як актуального на час його видачі. За таких обставин ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують, а тому підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2021 року, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. , ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 05.05.2021 року.