Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/6769/20

Дата документу 30.04.2021 Справа № 333/6769/20 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 333/6769/20 Головуючий у 1-й інстанції: Михайлова А.В. Провадження №22-ц/807/1585/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 01 грудня 2017 року вона виявила, що суб`єкт електронної комерції за комерційною назвою «Інтернет магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » м. Запоріжжя на платформі хост провайдера «Bigl.ua» та на платформі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розмістив в базі даних веб-вузла ілюстровані пропозиції придбати на цих ресурсах у вигляді товару контрафактні примірники об`єктів захищеного авторського права, що належать ОСОБА_1 : складного Твору « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та окремі його частини. Твори, які в протиправний спосіб використовував ОСОБА_2 , створювалися ОСОБА_1 в графічній формі в період з 2003 по 2010 роки. В матеріальній формі їх було введено в обіг з 2008 року, як в Інтернеті, так і у звичний спосіб продажу. Графічна форма об`єктів у вигляді файлів та ескізів набувала видозмін на речову форму твору у вигляді значків, атрибутики та прикрас на ексклюзивних умовах: Договір №246 від 22 грудня 2008 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Знак», чинний до 22 грудня 2017 року, з можливістю його пролонгації за відсутності заперечень сторін; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 №1 від 12 травня 2014 року; Договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 №01/04 від 04 січня 2016 року, включно за ексклюзивними ескізами автора, без права передачі авторських прав третім особам чи виконавцю. Закріплення авторства ОСОБА_1 та її творчого внеску при створенні творів, слугують зареєстровані Державною службою інтелектуальної власності на ім`я ОСОБА_4 : Свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір від 17 грудня 2010 року «Збірка «Український Ренесанс», Свідоцтво № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір від 29 грудня 2014 року «Збірка творів « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Оскільки дії з використання об`єктів правової власності відбулися без дозволу ОСОБА_1 , без зазначення авторства та без сплати авторської винагороди, що за положенням п. «а» ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» і за характером їх вчинення є протиправними, внаслідок чого порушено як виключні немайнові, так і майнові права, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з вказаним позовом про порушення авторського права та стягнення компенсації. Із урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд: Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат за фактами недозволеного використання трьох об`єктів авторського права позивача: Значок «Прапор двоколірний з Тризубом малинового та чорного кольору», « ІНФОРМАЦІЯ_4 » шляхом продажу на ресурсах: https://bigl.ua та https://kozakstyle.com/, що у разі ухвалення рішення у справі в 2020 році складає 141 690, 00 гривень. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації, визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не були дотримані вимоги процесуального закону у частині належного засвідчення додатків до позовної заяви для суду, не узгоджуються з нормами ЦПК України та спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем надано оригінал висновку експерта №31-01, та суд не зважив на подальшу можливість ознайомлення з ним, та іншими оригіналами доказів, електронні примірники яких надано на лазерному компактному диску у форматі PDF, в якості додатку до позову. Судом не було враховано положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, в якій визначено, що, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги, а тому повернення позову у даній справі є передчасним. Окремо зауважувала, що суд, в порушення ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначив спосіб, в який позивач повинен усунути недоліки позовної заяви, що унеможливило встановити чітку та зрозумілу позицію суду та жодним чином не сприяло якнайшвидшому розгляду справи. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 , адвокат Черкашин І.І. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявнику).(п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК Україним суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на ч. 3 ст. 185 ЦПК України та виходив з того, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, згідно ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя про залишення позову без руху від 12 січня 2021 року. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону і фактичним обставиним справи. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається з матеріалів справи,в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації. (а.с. 1-98). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2020 року, у зв`язку з тим, що в поданому ОСОБА_1 позові в порушення п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серію паспорта позивача, в порушення п. 6 ч.3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в порушення п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в порушення п. 10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, відсутнє підтвердження про те, що не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, в порушення ч.2 ст. 95 ЦПК України копії доданих письмових доказів належним чином не засвідчені, позовну заяву залишено без руху та надано строк сім днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. (а.с. 101-102). На виконання вказаної ухвали суду від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 надала заяву щодо усунення недоліків позовної заяви. (а.с. 106-117). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не в повному обсязі усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 03 грудня 2020 року, а саме: в порушення п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в порушення ч.2 ст. 95 ЦПК України копії доданих письмових доказів належним чином не засвідчені, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2021 року позовну заяву повторно залишено без руху та надано строк сім днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. (а.с. 118). 02 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслала на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що нею зменшено кількість позовних вимог, та виключено позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи та зазначила про наявність оригіналів доказів, направлених також в електронній формі на лазерному компакт-диску, завірені цифровим підписом. (а.с. 134-174). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про порушення авторського права та стягнення компенсації, визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. (а.с. 175). Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Згідно зі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом, позовна заява має відповідати вимогам щодо форми та змісту, передбаченим статтею 175, 177 ЦПК України. Вимоги до змісту позовної заяви викладено в ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача клопотання про його витребовування. Частини 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Недоліки позовної заяви полягали, зокрема, у тому, що позивачем не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи та не було засвідчено копії письмових доказів, які додані для відповідача. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Таким чином, суд, у разі наявності сумніву щодо відповідності поданої копії доказу оригіналу, відповідно до положень ст. 95 ЦПК України не бере до уваги такий доказ. При цьому, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі такий недолік не може бути єдиною підставою для повернення позовної заяви. Разом з тим, усуваючи недоліки позовної заяви, ОСОБА_1 зазначила, що нею зменшено кількість позовних вимог, та виключено позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи. Крім того, в заяві по усунення недоліків, ОСОБА_1 зазначила про наявність оригіналів доказів, направлених також в електронній формі на лазерному компакт-диску, завірені цифровим підписом. Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції"). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах Белле проти Франції", "Нун`єш Діаш проти Португалії"). У пункті 55 рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надала суду оновлену позовну заяву, відповідно до якої було виключено позовну вимогу про стягнення понесених судових витрат в ході розгляду справи, що виключає обов`язок позивача надавати суду розрахунок судових витрат, оскільки вказана вимога втратила свою актуальність в ході розгляду вказаної справи, а також позивач зазначила про наявність у неї оригіналів доказів, копії яких, крім іншого, наявні на лазерному компакт-диску, що долучений до матеріалів справи (а.с. 172), які завірені цифровим підписом. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, внаслідок якого було порушене право заявника на судовий захист порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, оскаржувану ухвалу не можна вважати законною та обґрунтованою у зв`язку з чим, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Аргументи апеляційної скарги є виправданими. З урахуванням роз`яснень п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», питання розподілу сум судового збору, пов`язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2021 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 30 квітня 2021 року. Головуючий, суддяСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.