Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9086/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9086/20 пров. № А/857/6293/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (головуючий суддя: Клименко О.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення 17.02.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив: ОСОБА_1 , 22.10.2020 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 93/7.4-19/20900 від 07 вересня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із ввезених на територію України товарів фізичними особами на загальну суму 55019,45 грн, з яких 44015,56 грн. за податковим зобов`язанням та 11003,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби № 92/7.4-19/209000 від 07 вересня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на загальну суму 31908,78 грн, з яких 25527,02 грн за податковим зобов`язанням та 6381,76 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Обґрунтовує позов тим, що Галицька митниця Держмитслужби з 30 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року провела документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року, за наслідками якої складно відповідний акт № 46.7.4/19/ НОМЕР_1 від 11 серпня 2020 року. Згідно цього акта на підставі листа уповноваженого органу Республіки Литва від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 митний орган встановив, що для автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5 не підтверджене преференційне походження, а тому зменшені ставки ввізного мита згідно Угоди про асоціацію за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року не підлягають застосуванню. На підставі акта перевірки, 07 вересня 2020 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 92/7.4-19/20900 та № 93/7.4-19/20900, які позивач уважає протиправними та такими, що їх належить скасувати. Оскільки, самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у цій справі, наданий при митному оформленні рахунок-фактура № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року на фактурну вартість автомобіля 5500,00 євро містить підписи обох сторін договору купівлі-продажу і поданий в оригіналі, отримана від литовських митних органів копія рахунку-фактури № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року не підписана позивачем і до моменту ознайомлення з матеріалами справи № 163/2184/20, яка розглядалася Любомльським районним судом Волинської області позивач не був з нею обізнаний, під час проведення перевірки, що передувала прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, митний орган використав документи, отримані від органу іноземної держави, які не були легалізовані в установленому законом порядку. При цьому, відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України встановлена постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 163/2184/20. Отже, доведеним є той факт що позивач не допустив переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю документів про дійсну митну вартість імпортованого автомобіля. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що у листі уповноваженого органу Республіки Литви від 15 січня 2020 року № (15.7/22)3В-324 зазначено, що декларація походження на інвойсі від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 експортером «Gelgotos Transportas» не надавалась, отже не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у документах про походження товару з Європейського Союзу відповідно до Протоколу

1. Враховуючи те, що для увезеного позивачем на митну територію України товару преференційне походження є визначальним, а інформація про його походження у декларації походження та інвойсі від 31 жовтня 2018 року № 2018-02167 виявилася не підтвердженою, зменшені ставки ввізного мита згідно з Угодою про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, за митною декларацією № UA205040/2018/033358 від 29 листопада 2018 року не підлягають застосуванню. Позивач, 13.04.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача Риб`як В.О., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Капустін у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно митної декларації форми МД-2 від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 (а. с. 85) громадянин України ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України транспортний засіб легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 9, призначений для використання по дорогах загального користування, тип двигуна СААС, пасажирський, тип палива дизель, робочий об`єм циліндрів 1968 см. куб., потужністю 103 КВт, колісна формула 4х2, тип кузова легковий універсальний. Вартість автомобіля становить 5500,00 євро (224886,50 грн. за курсом НБУ). Позивач обрав 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару та визначив преференцію з кодом 410309000. В подальшому, транспортний засіб випущений у вільний обіг на митній території України. З 30 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року Галицька митниця Держмитслужби відповідно до наказу від 15 липня 2020 року № 341 «Про проведення документальної невиїзної перевірки громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та повідомлення від 15 липня 2020 року № 57, провела документальну невиїзну перевірку з дотримання громадянином України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358, за результатами проведення якої складно акт № 46/7.4-19/ НОМЕР_1 від 11 серпня 2020 року (а. с. 73-81). Цією перевіркою встановлено порушення позивачем: - підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 на загальну суму 25527,02 гривень; - підпункту в) пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 на загальну суму 44015,56 гривень. Позивач 25 серпня 2020 року подав до Галицької митниці Держмитслужби заперечення на акт перевірки № 46/7.4-19/ НОМЕР_1 від 11 серпня 2020 року, у якому зазначив про відсутність підстав для донарахування митних платежів за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358 (а.с.71-72). Листом від 03 вересня 2020 року № 74-1/19/13/22766 «Щодо розгляду заперечення» Галицька митниця Держмитслужби повідомила позивача про те, що доводи позивача з приводу відсутності підстав для донарахування митних платежів є необґрунтованими та безпідставними. Галицька митниця Держмитслужби 07 вересня 2020 року прийняла: - податкове повідомлення-рішення № 92/7.4-19/209000, яким на підставі акта № 46/7.4-19/ НОМЕР_1 від 11 серпня 2020 року встановлено порушення громадянином України ОСОБА_1 підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України, у зв`язку з чим згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на загальну суму 31908,78 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 25527,02 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6381,76 грн (а. с. 27); - податкове повідомлення-рішення № 93/7.4-19/209000, яким на підставі акта № 46/7.4-19/ НОМЕР_1 від 11 серпня 2020 року встановлено порушення громадянином України ОСОБА_1 підпункту в) пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів фізичними особами на загальну суму 55019,45 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 44015,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 11003,89 грн. (а.с.26). Не погоджуючись із прийнятими Галицькою митницею Держмитслужби податковими повідомленнями-рішеннями від 07 вересня 2020 року № 92/7.4-19/209000 та № 93/7.4-19/209000, уважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість увезеного ним транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів, а тому позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. Частиною 1 ст. 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано. За правилами частини першої статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до положень підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України). З аналізу наведених норм права слідує, що у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання. Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Стаття 26 «Сфера застосування» глави 1 частини І Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»). Згідно із статтею 29 «Скасування ввізного мита» глави 1 частини І Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди. У Протоколі І до Угоди «товар» означає продукцію, що випускається, навіть, якщо вона призначена для подальшого виробництва; «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі (пункти (с) та (l) статті 1). Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додаткудо цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Відповідно до статті 22 вказаного Протоколу декларація інвойс може бути складена: (a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або (b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Проаналізувавши вказані норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі митного оформлення товару, що ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатись тарифними преференціями, що передбачено Угодою. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І до неї пов`язує їх застосування. За загальним правилом, декларантом подається сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме у разі її складення: затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6000 євро. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Волинською митницею Держмитслужби надіслано лист від 07.04.2020 № 3024-73-15 до Галицької митниці Держмитслужби щодо здійснення контрольно-перевірочних заходів, передбачені статтями 345-354 Митного кодексу України до платника податків ОСОБА_1 , стосовно з`ясування правомірності застосування останнім преференцій по сплаті ввізного мита « 410», під час митного оформлення транспортного засобу «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 за митною декларацією від 29.11.2018 UA205040/2018/033358 по інвойсу від 31.10.2018 № 2018-02167. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК України). За змістом статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Пунктом 2 ч. 2 ст. 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України (стаття 352 МК України). Відповідно до частин першої, дванадцятої статті 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення за митною декларацією від 29.11.2018 № UA205040/2018/033358 та згідно інвойса від 29.11.2018 № 2018-02167, відповідачем встановлено, що позивачем за вказаною митною декларацією та цим інвойсом ввезено товар - транспортний засіб «VOLKSWAGEN», моделі TRANSPORTER T5, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , фактурна вартість 5500 євро. Цей товар декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом « 410» і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII. Підставою для такого декларування, була надана при митному оформленні товарів декларація інвойс від 31.10.2018 № 2018-02167, яка зазначена у графі 44 митної декларації, під кодом 7016 «декларація інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро». Країна походження товару у графі 34 митної декларації заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у декларації інвойс, наданій країною експортером Республікою Литва. Однак, листом уповноваженого органу Республіки Литви від 15 січня 2020 року № (15.7/22) 3В-324 (доведений листом Держмитслужби України від 01 квітня 2020 року № 16-3/16-01-01/7659) повідомлено про те, що декларація походження на інвойсі № 2018-02167 від 31 жовтня 2018 року експортером «Gelgotos Transportas» не оформлялася, ціна товару, що зазначена у рахунку-фактурі, представленому компанією, відрізняється від ціни рахунку представленому митним органом України. Крім цього, відповідно до наданої митними органами Республіки Литви копії інвойсу від 31.10.2018 № 2018-02167, литовською компанією UAB «Gelgotos Transportas» автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER Т5, номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , було продано громадянину ОСОБА_1 за ціною 13149 Євро (а. с. 88-92). Отже, зі змісту вказаних документів уповноваженого органу Республіки Литви слідує, що не підтвердження преференційного походження товару. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки для оподаткування вищенаведеного товару за зменшеними ставками, визначальним є його преференційне походження, а інформація про його ціну виявилася не підтвердженою (5500 євро), отже зменшенні ставки ввізного мита згідно Угоди за митною декларацією від 29.11.2018 № UA205040/2018/033358 від 29.11.2018, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають. Щодо покликання позивача, що митний орган використав документи, отримані від органу іноземної держави, які не були легалізовані в установленому законом порядку, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, згідно ч. з ст. 10 Протоколу 2 Угоди, використання в судових чи адміністративних справах, порушених стосовно порушень митного законодавства, інформації, одержаної відповідно до цього Протоколу, вважається використанням для цілей цього Протоколу. Таким чином, Сторони можуть використовувати в своїх протоколах представлення доказів, звітах і свідченнях, а також у судових розглядах і представленні обвинувачення в судах інформацію, які вони отримали, і документи, з якими вони були ознайомлені відповідно до положень цього Протоколу, як докази. Компетентний орган, який надав цю інформацію або дав доступ до цих документів, повинен бути повідомлений про таке використання. Крім цього, наведені покликання позивача спростовуються тим, що між Урядом України і Урядом Литовської Республіки підписано Угоду про співробітництво в боротьбі з порушеннями митного законодавства, яка набула чинності, 06.01.1994. Так, ст. 3, 4 цієї Угоди, передбачено, що Митні адміністрації Сторін за власною ініціативою чи по запиту здійснюють особливий нагляд за: а) особами, про яких відомо або які підозрюються в порушенні митного законодавства іншої Сторони; б) переміщенням товарів або платіжних засобів, про які митною адміністрацією однієї з Сторін повідомлено митній адміністрації іншої Сторони, що вони задіяні у широкомасштабному незаконному обігу на території цієї країни; в) будь-якими транспортними засобами, про які відомо, що вони використовуються з метою порушення митного законодавства іншої Сторони або підозрюються в цьому; г) місцями, що використовуються для зберігання товарів, які призначаються для широкомасштабного нелегального обігу на території іншої Сторони.

2. В межах своєї компетенції митні адміністрації Сторін не дозволятимуть: а) вивезення товарів, про які відомо, чи у відношенні яких є достатні підстави припускати, що вони вивозяться на територію іншої Сторони для іншої мети, ніж законний торговельний обіг між територіями держав Сторін; б) вивезення товарів, ввезення яких на територію країни іншої Сторони заборонене. Митні адміністрації Сторін за власною ініціативою або по запиту надаватимуть одна одній всю інформацію, необхідну для встановлення правильності: а) стягнення мита та інших імпортних та експортних зборів і платежів і, особливо, інформацію, що дає змогу встановити правильність митної оцінки товарів та їх тарифну класифікацію; б) застосування заборон і обмежень на ввезення, вивезення і транзит; в) використання правил визначення походження товарів, якщо це не передбачено іншими угодами. Згідно, ч. 1 ст. 17 Угоди, обмін допомогою, передбачений цією Угодою, здійснюється безпосередньо митними адміністраціями Сторін. Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи приписи ст. 352 Митного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає, що отримана інформація щодо підтвердження преференційного походження спірного товару з Литовської Республіки, може бути використано митним органом для підготовки висновків за результатами перевірок, щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення. Щодо покликання позивача на відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, що встановлено постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 163/2184/20, а тому доведеним є той факт що позивач не допустив переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю документів про дійсну митну вартість імпортованого автомобіля, то суд апеляційної інстанції вважає такі також безпідставними. Оскільки, відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, що встановлено постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 163/2184/20, не свідчить про відсутність в діях позивача порушень інших вимог законодавства, зокрема: підпункту (b) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 Угоди, частини 2 статті 48, пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита. - підпункту в) пункту 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість. Тобто, у межах розгляду цієї справи не досліджується питання вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Натомість, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку обставинам лише наявності або відсутності вчинення позивачем заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 29 листопада 2018 року № UA205040/2018/033358, що за наслідками розгляду цієї справи і встановлено судом апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки, проаналізовані документи в сукупності не містять відомостей, які дають підстав для висновку щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення і відмови у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 380/9086/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 30.04.2021.