Постанова 4857 № 300/2948/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2948/20 пров. № А/857/3002/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача Захарчук В.В., представника відповідача Липчук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року (прийняте у м. Івано-Франківську суддею Кафарським В.В.) у справі № 300/2948/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" (далі - ТзОВ «Трейд Хауз») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2020 за № 0090265504. В обґрунтування позову зазначає, що він правомірно скористався правом збільшити суму податкового кредиту у декларації за березень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку (після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної 13.03.2018), з дотриманням строків, передбачених статтею 102 ПК України, оскільки право для подання уточнюючого розрахунку виникло в нього з 13.03.2018, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ТзОВ «Трейд Хауз», вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просило скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зміст ст. 198.6 ПК України має бути застосований з врахуванням 1095 днів саме від моменту реєстрації податкової накладної, а не від дати її складення. Апелянт переконаний, що при поданні платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Зазначає, що згідно платіжного доручення від 24.05.2017 № 24 на підставі укладеного договору та протоколу аукціону покупцем було перераховано продавцю кошти на загальну суму 1 700 000 грн, в тому числі ПДВ 283 333,33 грн. 24.05.2017 продавцем виписано податкову накладну № 26 від 24.05.2017, а 13.03.2018 ним зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригувань кількісних і вартісних показників № 1 від 24.05.2017 до податкової накладної від 24.05.2017 № 26 на загальну суму 1 530 000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 255 000,00 грн, причина коригування «виправлення помилки». Тобто, ТзОВ «Трейд Хауз» правомірно скористалось правом збільшити суму податкового кредиту у декларації за березень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку (після реєстрації постачальником в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної - 13.03.2018), з дотриманням строків, передбачених ст. 102 ПК України, оскільки таке право на подання уточнюючого розрахунку виникло в нього з 13.03.2018. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги із зазначених підстав. Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги; просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає задоволенню з таких міркувань. Як встановлено судом, ТзОВ Трейд Хаус 02.03.2017 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 24-35). Як платник податку на додану вартість, позивач зареєстрований 01.04.2017, що підтверджується витягом № 1709154500102 (а.с. 23). Старшим державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у порядку статті 76 глави 8 розділу II ПК України проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку від 30.06.2020 за № 9150135369 податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2018 року, поданого 30.06.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2020 за № 1575/09-19-55-04/41185758 (а.с. 54-55). Висновками перевіркою встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту податкову накладну та розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів, чим порушив пункт 198.6 статті 198 ПК України, а саме: - податкова накладна від 24.05.2017 за № 26 на суму ПДВ 28 333,33 грн по контрагенту ДП ІФКЗЗ (код 07552205), зареєстрована в ЄРПН 14.06.2017; - розрахунок коригування від 24.05.2017 за № 1 до податкової накладної від 24.05.2017 за № 26 на суму ПДВ 255 000,0 грн по контрагенту ДП ІФКЗЗ (код 07552205), зареєстрований в ЄРПН 13.03.2018. Вказані податкова накладна та розрахунок коригування до неї складені 24.05.2017 по даті перерахування коштів позивачем за придбане на аукціоні нерухоме майно згідно платіжного доручення за № 24 на загальну суму 1 700 000,00 грн (а.с. 18). Не погодившись з такими висновками контролюючого органу, позивач 07.08.2020 подав заперечення на акт перевірки від 20.07.2020 за № 1575/09-19-55-04/41185758 (а.с.10-11). Листом від 17.08.2020 за № 3485/10/09-19-55-04-19 відповідач надав відповідь про залишення заперечення без задоволення, а висновків акта перевірки без змін (а.с. 17). 17.08.2020 на підставі акта перевірки від 20.07.2020 за №1575/09-19-55-04/41185758 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0090265504 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 283 333,00 грн. (а.с. 16). Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що початком відрахування 1095 календарних днів є не дата реєстрації податкової накладної, а дата складення такої податкової накладної чи розрахунку коригування до такої податкової накладної, відтак позивач, подавши 30.06.2020 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, включив до складу податкового кредиту податкову накладну та розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових. Як видно з матеріалів справи відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, а саме: перевірку уточнюючого розрахунку від 30.06.2020 за № 9150135369 податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2018 року, поданого 30.06.2020. Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Відповідно до вимог п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Отже, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною. Таким чином, нормами ПК України законодавцем встановлена вимога щодо обов`язкової реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником товарів (послуг) як підстава для формування податкового кредиту покупцем. При цьому, законодавцем передбачено можливість внесення змін до податкової звітності, яка регламентована статтею 50 Податкового кодексу України. Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що датою включення до складу витрат сум ПДВ, раніше не включених до складу податкового кредиту, є день, наступний після останнього для граничного терміну для реєстрації податкової накладної в ЄРПН за умови відсутності її реєстрації протягом терміну, встановленого для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, та з дати якої минуло 1095 днів. Враховуючи приписи пункту 198.6 статті 198 ПК України, суми ПДВ, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, можуть бути віднесені до складу податкового кредиту: - у разі своєчасної реєстрації в Єдиному реєстру податкових накладних протягом 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; - у разі несвоєчасної реєстрації в ЄРПН протягом 1095 календарних днів з дати складання таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, але не раніше дати такої реєстрації. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, початком відрахування 1095 календарних днів є не дата реєстрації податкової накладної, а дата складення такої податкової накладної чи розрахунку коригування до такої податкової накладної. Як видно з матеріалів справи, позивачем податкова накладна від 24.05.2017 № 26 на суму ПДВ 28333,33 грн по контрагенту ДП «ІФКЗЗ», (зареєстрована в ЄРПН 14.06.2017) та розрахунок коригування від 24.05.2017 № 1 до податкової накладної на суму ПДВ 255000,00 грн по контрагенту ДП «ІФКЗЗ», (зареєстрований в ЄРПН 13.03.2018) складені 24.05.2017. При цьому, лише 30.06.2020 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та включено до складу податкового кредиту вищевказані податкову накладну та розрахунок коригування до податкової накладної. Як встановлено судом, з дати складання податкової накладної та уточнюючого розрахунку минуло понад 1095 календарних днів. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 17.08.2020 за № 0090265504 є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано, а також своєчасно, що виключає протиправний характер оскарженого податкового повідомлення-рішення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (§ 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порушення, здійснені позивачем, підтверджені належними доказами, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.08.2020 за № 0090265504. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 29 квітня 2021 року.