Постанова 4857 № 500/1705/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1705/20 пров. № А/857/4204/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, головуючий суддя Дерех Н.В., ухвалене у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-2603-54-У, виданої Головним управлінням ДПС у Тернопільській області про стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 29293,44 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у нього відсутній обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску. Позивач зазначав, що 24.03.2017 року призупинив свою адвокатську діяльність у зв`язку з інвалідністю, та 29.03.2017 року подав заяву до відповідача про зняття з обліку як платника єдиного внеску. Крім цього, у письмовій позовній заяві зазначав, що копію оскарженої у справі вимоги не отримував у передбачений законом спосіб. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від від 13.02.2020 року №Ф-2603-54-У; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.02.2020 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29293,44 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки відповідно до інформаційних баз даних позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, йому правомірно сформовано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Польовому В.М. 15.03.2002 року видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №236. Право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 31.01.2017 року, згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року. Платником податків подано до податкового органу 29.03.2017 року заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 13.02.2020 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2603-54 У, у відповідності до якої у позивача станом на 07.05.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 29 293,44 грн. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що виключає обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з визначеннями, наведеними в п.п.14.1.226 п.14.1ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Статтею 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. В силу частини 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску. Разом з тим, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI, згідно зі ст.31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Згідно пункту 1 частини третьої ст.31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката. Частиною п`ятою, шостою ст.31 Закону № 5076 передбачено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. З матеріалів справи видно, що з 31.01.2017 року право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно пункту 1 частини першої ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року. Відтак, з 31.01.2017 року позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що виключає обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа. Також матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2017 року позивачем було подано до податкового органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про протиправність оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 року №Ф-2603-54-У, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №500/1705/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 30.04.2021 року.