Постанова 4852 № 340/3837/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3837/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. , суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року (головуючий суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/3837/20 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся 17.09.2020 до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0093095107 від 22.07.2020 року. В обґрунтування позову позивач вказав, що податковим повідомленням-рішенням нараховано податкове зобов`язання у вигляді земельного податку з фізичних осіб. При цьому, вказаний податок було сплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується, серед іншого довідкою сільської ради. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано: податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення рішення №0093095107 від 22.07.2020 року. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугувала інформація, отримана з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 АІС «Податковий блок». Однак відповідачем не надано як документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації), стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку, так і доказів на підтвердження офіційного розрахунку податкового повідомлення-рішення та не наведено такий розрахунок податку на землю з фізичних осіб на 2016-2017 роки взагалі. Таким чином, відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, при тому, що позивач за наведених обставин є за своїм статусом платником земельного податку, відтак дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, у відповідності до вимог статті 287 ПКУ, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №1009849-0000 від 30.06.2016 року про визначення грошового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2016 рік. Через несвоєчасну сплату визначених грошових зобов`язань, згідно інтегрованої картки платника у Позивача виникла заборгованість в сумі 1 114,05 гривень. Новоукраїнським управлінням ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку даних щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань (акт перевірки №006659/11-28-51-07/ НОМЕР_1 від 22.07.2020) та встановлено, що грошові зобов`язання в сумі 1114,05 грн. (граничний термін сплати 30.08.2016) сплачені Позивачем 09.08.2017 року з затримкою 345 днів. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України. На підставі акту перевірки №006659/11-28-51-07/ НОМЕР_1 ) прийнято податкове повідомлення-рішення №0093095107 від 22.07.2020 року про зобов`язання сплатити штраф (20%) у розмірі 222,81 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб, згідно ст.126 ПКУ. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки. ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку даних щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань, результати якої оформлено актом №006659/11-28-51-07/ НОМЕР_1 від 22.07.2020 року. Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлено, що позивачем порушено терміни сплати визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених п.287.5 ст.287 ПК України: граничний термін сплати - 30.08.2016р., дата сплати 09.08.2017; кількість днів затримки

345. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем сформовано податкове повідомлення рішення №0093095107 від 22.07.2020 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання в розмірі 1114,05 грн. та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 222,81 грн. (а.с.2). Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі у цей період, врегульовано положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України (далі Кодекс), Закону України «Про оренду землі» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин). Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України). Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності. Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що позивач є суб`єктом сплати земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, як то чітко визначено ст. 287 ПК України. Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2020 року № 0093095107, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб. Правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення слугувала інформація, отримана з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 АІС «Податковий блок». Водночас, в ході розгляду справи з`ясовано, що відповідачем не доведено виконання п. 286.1 ПК України для цілей застосування п. 287.1 ПК України, а саме: не надано документального підтверджених відомостей із Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки (витягу з технічної документації), стосовно якої нараховано земельний податок та які (дані ДЗК) є підставою для нарахування податку. Не надано також доказів на підтвердження офіційного розрахунку податкового повідомлення-рішення, та не наведено такий розрахунок податку на землю з фізичних осіб на 2016-2017 роки у відзиві на позовну заяву взагалі. Отже відповідачем не доведено правомірності своїх дій/рішень в силу ст. 2 ст. 77 КАС України (саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій/рішень). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/14191/16. Відтак, відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, при тому, що позивач за наведених обставин є за своїм статусом платником земельного податку. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтується оскаржувані податкові повідомлення-рішення, наявності підстав нарахування (даних Державного земельного кадастру) та складових формули нарахування. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова