Ухвала КЦС ВС № 752/13903/15-ц

Ухвала 30 квітня 2021 року м. Київ справа № 752/13903/15-ц провадження № 61-6645ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма», Державної іпотечної установи, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кабаєва Алла Анатоліївна, про іпотечний кредит та припинення іпотечного договору, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20 квітня 2021 року через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у вищевказаній справі з пропуском строку на касаційне оскарження, установленого статтею 390 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що після направлення відповідних запитів до судів першої та апеляційної інстанцій, отримав копію постанови апеляційного суду лише 22 березня 2021 року. На підтвердження зазначеного надає копії запитів та витяг з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» про відстеження поштового пересилання за трек номером. Вищезазначені доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки відсутні докази того, що суд апеляційної інстанції у порядку статті 272 ЦПК України не надсилав копію повного тексту судового рішення на адресу заявника. Постанову апеляційного суду оприлюднено у Єдиному реєстрі судових рішень 15 жовтня 2020 року. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, саме ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, крім того він брав участь у розгляді справи через свого представника, який був присутній у судовому засіданні 07 жовтня 2020 року. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду бере участь у справі особисто або через свого представника. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України). Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, в аспекті дотримання принципу правової визначеності, який включає принцип остаточності судового рішення. ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», № 11681/85). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06). Верховний Суд врахував, що заявник скористався своїм правом участі у розгляді справи через представника й був об`єктивно обізнаний про рух справи. Причини, за яких заявником та його представником не вчинялися жодні дії для своєчасного отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та подання касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження, заявником не зазначені. Таким чином, заявнику слід звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням інших підстав, та надати докази, які б підтверджували невиконання апеляційним судом положень статті 272 ЦПК України. Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 11 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков