Ухвала КАС ВС № 640/25344/19

УХВАЛА 28 квітня 2021 року м. Київ справа № 640/25344/19 адміністративне провадження № К/9901/12440/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Н.В. Коваленко, суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» щодо невключення інформації про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, розміщеними у АТ «ВТБ Банк» у сумі 200 000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою. Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 07 квітня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невключенням Уповноваженою особою на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» інформації про рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 до переліку рахунків за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 200 000,00 грн. Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом спору (відшкодування коштів за банківським вкладом), свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України , а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовної діяльності дає змогу досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Отже, функціями Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні передусім є формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і відповідне спрямування судової практики в єдине і правильне правозастосування; на прикладі конкретної справи роз`яснення змісту законодавчого акта в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому судам нижчої інстанції результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який упроваджується шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють із метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас, обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга не містить та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги, що виключає можливість касаційного перегляду цієї справи. На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником не наведено у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалах від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/20706/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 640/11947/19 та від 23 листопада 2020 року у справі № 640/17871/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 640/18457/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 640/11944/19, від 09 березня 2021 року у справі № 826/8264/16 та інших. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний