Постанова 4855 № 640/17758/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17758/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2019/000119/2 від 08 травня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здійснення митного оформлення товарів товариство подало митному органу усі наявні та необхідні документи, що підтверджували заявлену митну вартість товару. В свою чергу, в порушення вимог митного законодавства відповідачем не був обґрунтований факт витребування додаткових документів, не зазначено, які саме складові митної вартості не підтверджено позивачем. Крім того, в оскаржуваному рішенні митним органом не наведено обґрунтованих та підтверджених обставин невідповідності митної вартості товару, яка була задекларована. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що при проведенні митного оформлення автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по спірній митній декларації, що стало підставою для більш ретельного та поглибленого вивчення поданих декларантом документів. Апелянт стверджує, що декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на навантаження, транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування). У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» наголошує, що декларантом було надано усі наявні та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, а відповідачем не надано відповідних аргументів та доказів на обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом. У зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупець) уклало з Компанією «USCO S.P.A» (продавець) договір купівлі-продажу запасних частин №USCO/ZEPUKR/12/2017, за умовами якого продавець зобов`язується продавати та поставляти, а покупець - приймати та оплачувати запасні частини до будівельної та гірничодобувної техніки таких торгових марок як ITR, Cateroillar, Komatsu, Volvo, Hyndai згідно з кількістю та цінами, зазначених в інвойсах. Відповідно до пункту 2 Договору, поставка обладнання здійснюється автомобільним або авіаційним транспортом на умовах FCA, Modena, Italy (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, в строки, узгоджених сторонами згідно з умовами цього договору. При поставці автомобільним або авіаційним транспортом, пункт відправки та умови поставки можуть відрізнятись від зазначених в пункті 2.1 та пункті 1.1. Згідно пункту 4.3 та 4.4 Договору, ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця. Покупець повинен здійснити оплату продавцю у розмірі 100% від вартості інвойса протягом 60 календарних днів від дати інвойсу, за умови попередньої доставки та отримання запасних частин. Оплата має бути здійснена в євро на банківський рахунок продавця. 07 травня 2019 року з метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного на підставі вказаного договору, позивачем подано до Київської міської митниці електронну митну декларацію №UA100020/2019/369541. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідачем скориговано митну вартість товару за митною декларацією, про що прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів №UA100000/2019/000119/2 від 08 травня 2019 року. У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товарів. Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду виходячи з наступного. У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів і понять, зокрема надано визначення терміну «митний контроль» - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За змістом частин 1- 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Пунктом 2 частини 5 названої статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган має право витребувати, а позивач - зобов`язаний надати докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці ДФС не було. Декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару. На підтвердження митної вартості товару до митного оформлення позивачем надано зовнішньоекономічний договір від 30 грудня 2017 року №USCO/ZEPUKR/12/2017, інвойси від 23 квітня 2019 року №6142/2019, №6144/2019, №6446/2019, від 24 квітня 2019 року №6191/2019, міжнародну товарно-транспортну накладну та довідку про транспортні витрати, копії договорів про перевезення. Крім того, на вимогу контролюючого органу позивачем надані контролюючому органу договір про перевезення вантажів від 26 вересня 2017 року №081/17; звіт про оцінку вартості товару від 06 травня 2019 року №100; заявку на перевезення від 27 березня 2019 року №1910197 до договору на ТЕО від 11 лютого 2014 року №К004/14; копію митної декларації країни відправлення; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; рахунок на перевезення від 06 травня 2019 року №1910193; договір про надання ТЕП від 30 січня 2017 року №30/01-17. Аналіз наданих документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів. В свою чергу відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Щодо посилань митного органу на те, що декларантом не було подано до митного оформлення документів, що підтверджують вартість перевезення оцінюваного товару, то такі доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачем були подані наступні транспортні (перевізні) документи: довідку про транспортні витрати від 06 травня 2019 року №1910197, яка містить розгорнуту калькуляцію транспортних послуг, рахунок на транспортно-експедиторські послуги від 27 березня 2019 року №1910197, акт здачі-прийому робіт (надання послуг) від 06 травня 2019 року №1910173. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеного між позивачем (замовник) та ІП «Шерп ІЛС» (виконавець), не забороняють виконавцю залучати до виконання умов останнього третіх осіб. Стосовно витрат на навантаження та страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що за навантаження товару відповідав продавець, а покупець не ніс витрат на навантаження, а тому такі витрати не були включені покупцем до складових митної вартості товару. Крім того, позивач зазначає, що страхування товару не здійснювалося. Такі доводи позивача не суперечать умовам договору №USCO/ZEPUKR/12/2017 від 30 грудня 2017 року. Разом з цим, митним органом жодним чином не спростовуються такі доводи позивача. Матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів того, що позивачем було понесено витрати на навантаження та/або страхування. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №803/916/17. Колегія суддів також зазначає, що спрацювання системи аналізів ризиків, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи. Натомість, позивач, при митному оформлені товару в якості підтвердження митної вартості надав необхідні та достатні документи, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Відповідачем не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя Г.В.Земляна суддя О.М.Оксененко