Постанова 4852 № 160/10414/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10414/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Єфанова О.В.) у справі №160/10414/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача від 02.07.2020 в перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії починаючи з 01.07.2020 та проводити виплату пенсії з врахуванням отриманої за період з 19.03.2012 до 18.12.2019 включно на території Республіки Грузія заробітної плати (доходу). Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком, оскільки наявність необхідного стажу та отримання заробітної плати на території Грузії підтверджена первинними документами. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.07.20 в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.07.2020р. та проводити виплату пенсії з врахуванням отриманої за період з 19.03.2012р. до 18.12.2019р. включно на території Республіки Грузія заробітної плати (доходу). Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити задоволенні позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що позивач з 19.03.2012 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пільгову пенсію за віком за Списком №2. Страховий стаж зарахований по 29.02.2012 включно, в тому числі стаж набутий на території Республіки Грузія. Водночас, стаж позивача за спірний період, а саме з 19.03.2012 по 18.12.2019 року, набутий на території Республіки Грузія після призначення пенсії, в той час коли відповідно до Угоди про гарантії прав громадян - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується лише при визначені права та призначенні пенсій. Отже, відмова позивачу у перерахунку пенсії за віком є обґрунтованою. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. У відзиві зазначає, що словосполучення «право на пенсію» зазначеного у ст. 3 Угоди повинно тлумачитись більш ширше, ніж вважає відповідач. Крім того, доводи покладені у тому числі в апеляційній скарзі, відповідача не були підставою для відмови у перерахунку пенсії. Відповідачем подано заперечення на відзив, у якому зазначає, що норми Угоди, якщо її уважно прочитати, поширюється при визначені права на пенсію та її призначенні, а не після. На майбутнє орган пенсійного фонду не міг передбачити стаж позивача. Сторони повідомлені про день розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та з 19.03.2012 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсій не страхування». 17.08.2007 року позивач розпочав роботу у ТОВ «Джорджіан Манганезі» (Республіка Грузія) та переселився на територію Республіки Грузія. 18.12.2019 року позивач звільнився з ТОВ «Джорджіан Манганезі» (Республіка Грузія) та повернувся на постійне місце проживання до України. 22.06.2020 року, в порядку ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії у зв`язку із продовженням трудової діяльності після призначення пенсії в 2012 році до грудня 2019 року. На підтвердження зазначеного були надані копії трудової книжки та довідок підприємства-роботодавця. 31.08.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням, яке оформлено листом № 0400-0316-8/50065, відмовило позивачу у перерахунку пенсії за віком, повідомляючи, що Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (Угоду ратифіковано Законом №446/95-ВР від 22.11.1995 далі Угода) зарахування до страхового стажу періодів роботи після призначення пенсії на території однієї з держав не передбачено, тому зарахувати до стразового стажу період роботи на підіприжмстві «Чіатурський гірничо-збагачувальний комбінат» з 01.03.2012 року по 18.12.2019 року не має підстав. Не погодившись із відмовою у перерахунку пенсії за віком на пільгових позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з урахуванням Угоди, виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Спір полягає у можливості здійснення перерахунку пенсії за довідкою підприємства республіки Грузії де продовжував працювати пенсіонер і після призначення пенсії. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частиною 1 статті 26 цього Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Положеннями статті 24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частиною 3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Положеннями ст. 3 Угоди передбачено, що при визначенні права на пенсію, зокрема на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визнається на території будь - якої зі Сторін. Відповідно до ст. 4 Угоди, потрібні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони. Відповідно до ст. 5 Угоди, обчислення пенсій здійснюється із заробітку (прибутку) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Розміри заробітку (прибутку) визначаються виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти на момент призначення пенсії. Отже, вказані норми мають принцип територіальності. Дійсно, дані норми Угоди вказують про право на пенсію та її призначення, та не містять словосполучень, про її перерахунок. Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що норми Угоди можливо розуміти більш ширше, оскільки, якщо погодитись з позицією відповідача, то у разі звернення позивача до пенсійного органу вперше у 2019 році про призначення пенсії, норми Угоди були б застосовані. Проте, такі висновки по суті призводять до порушень прав та інтересів позивача, оскільки на час призначення пенсії у березні 2012р. останній працював у республіки Грузія, та страховий стаж набутий позивачем за період роботи у республіки Грузія був зарахований органом пенсійного фонду. Крім того, Угода 1995р., ратифікована у тому ж році, не містить посилання про період часу набуття стажу для його врахування. Також як свідчать встановлені обставини справи, трудова книжка позивача підтверджує спірні періоди роботи, довідка про заробітну плату містить необхідні реквізити. Також подано довідку про отримані доходи. Висновків невірності записів трудової книжки та невідповідності довідки відповідачем не вказується. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а отже підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №160/10414/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак