Постанова 4852 № 280/7417/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 квітня 2021 року м.Дніпросправа № 280/7417/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 280/7417/20 (суддя Прасов О.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) №26453-4907-0826 від 20.06.2019 року, яким нараховано податкове зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 101 350,28грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено, суд визнав протиправним та скасував оскаржене позивачем рішення відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що припинення договору оренди земельної ділянки відбувається з моменту державної реєстрації угоди про розірвання договору землі. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо громадянина ОСОБА_2 відсутня інформація про розірвання договору оренди від 12.01.2007 земельної ділянки кадастровий номер 210100000:03:019:0021. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 101350,28грн, яке разом з розрахунком податкового зобов`язання по орендній платі на 2019 рік направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідає вимогам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 12.01.2007 року між ОСОБА_1 та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3790 га для розташування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18). Згідно з п.8 вказаного договору, строк його дії до 29.05.2013 року. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер - 2310100000:03:019:0021 (Акт прийому-передачі земельної ділянки за Договором оренди землі від 12.01.2007 (а.с.22-зворот)). Відповідно до договору дарування житлового будинку від 26.07.2016 ОСОБА_1 передав як дарунок у власність ОСОБА_3 п`ятиквартирний житловий будинок літ. А3-2, А4-2, загальною площею 1911,2 кв.м. житловою площею 404,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 прийняв у власність вказаний житловий будинок. Житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,3790 га, якій присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:019:0021. За п.11 договору дарування від 26.07.2016, право власності на відчужуваний житловий будинок у Обдаровуваного виникає з моменту прийняття дарунка та з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно (ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України). ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення №26453-4907-0826 від 20.06.2019, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2019 рік у сумі 101350 грн. 28 коп. (а.с.83). Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом про його скасування. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У позивача з моменту відчуження житлового будинку відповідно до Договору дарування від 26.07.2016 припинено право користування земельною ділянкою, тому є безпідставним донарахування відповідачем оскарженим рішенням зобов`язань з орендної плати за період 2019року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно зі статтями 269, 270 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичними особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу. Абзацем першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. ОСОБА_1 мав у користуванні земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 12.01.2007, проте строк дії цього договору визначено до 29.05.2013. За умовами договору, його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.33 договору оренди земельної ділянки а.с.18). Контролюючий орган стверджує, що припинення договору оренди земельної ділянки відбувається з моменту державної реєстрації угоди про розірвання договору землі. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо громадянина ОСОБА_2 відсутня інформація про розірвання договору оренди від 12.01.2007 земельної ділянки кадастровий номер 210100000:03:019:0021. Тому, позивач, у розумінні ст. 269 Податкового кодексу України, у 2019 році був користувачем земельної ділянки та має сплачувати орендну плату. Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Водночас, 26.07.2016 між позивачем (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдаровуваний) укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого дарувальник передав як дарунок у власність Обдаровуваного п`ятиквартирний житловий будинок літ. А3-2, А4-2, загальною площею 1911,2 кв. м., житловою площею 404,9 кв .м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а Обдаровуваний прийняв у власність вказаний житловий будинок. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,3790 га, якій присвоєно кадастровий номер 2310100000:03:019:0021 (п. 1 Договору). Відповідно до п. 11 Договору право власності на відчужуваний житловий будинок у Обдаровуваного виникає з моменту прийняття дарунка та з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно (ч.4 ст.334 ЦК України). Договір посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №315 (а.с.24-27). Частинами першою, другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, з моменту відчуження житлового будинку у АДРЕСА_2 , у позивача припинено право користування земельною ділянкою площею 0,3790 га, кадастровий номер 2310100000:03:019:0021, тому є безпідставним донарахування контролюючим органом спірним податковим повідомленням-рішенням зобов`язання позивачу з орендної плати за 2019 рік. Оскільки апеляційна скарга відповідача не містить доводів та заперечень стосовно розподілу судом судових витрат та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 280/7417/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.В. Шлай