Постанова 4814 № 554/8637/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/8637/20 Номер провадження 22-ц/814/1025/21Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В обґрунтування позовних вимоги посилався на те, що підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання в квартиру відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідач не виконувала належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 20513,80 гривень. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості 20513,80 грн.. та судові витрати. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2021 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з теплопостачання, яка утворилась за період з 01.11.2003 року по 01.02.2015 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, в загальному розмірі 20513,8 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 2102 гривень сплаченого за подання позову до суду судового збору. Не погодившись з рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . У доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем при звернення до суду з позовом 17.09.2020 року пропущено строк позовної давності. Вказувала, що висновок місцевого суду про переривання перебігу строку позовної давності зверненням позивача до суду з заявою про видачу судового наказу є необґрунтованим. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку. За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення Згідно п. 3, 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що позивачем надавались послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_2 , споживачем яких була ОСОБА_1 . Відповідач не оплатила в повному обсязі надані послуги, у зв`язку з чим, за період з 01.11.2003 року по 01.02.2015 року утворилась заборгованість в сумі 8427,09 гривень. За період з 01.07.2004 року по 01.07.2020 року нараховано індекс інфляції в сумі 9688,25 гривень, та 3% річних в сумі 2398 грн. Загальна сума заборгованості в розмірі 20513,8 гривень 62 копійок. Розмір заборгованості підтверджується доданими до позову розрахунками. Судовим наказом Октябрського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2015 року по справі № 554/2219/15-ц з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» стягнуто солідарно заборгованість за адресою: АДРЕСА_2 за період 01.11.2003 по 01.02.2015 з урахуванням індекса інфляції та 3% річних в сумі 8427,09 грн. та 121.,80 грн. судового збору. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2020 року вказаний судовий наказ скасовано, а сторонам роз`яснено, що заявлені вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову, як визначено частиною 3 статті 171 Цивільно процесуального кодексу України. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року по справі №554/9281/18 позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з неї заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 лютого 2015 року по 01 жовтня 2018 року у сумі 12 676 грн. 31 коп. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. А також, стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору 1762 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року по справі №554/9281/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з листопада 2015 року по травень 2018 року включно у сумі 10923,97 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання є обґрунтованими, оскільки доведеним є факт ухилення відповідача від виконання грошового зобов`язання. При цьому вказував, що заява відповідача про застосування строків позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплонерего» правомірно звернулось 17.09.2020 до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2003 по 01.02.2015 після скасування ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2020 року судового наказу від 14.04.2015 року, яким було стягнуто заборгованість за вказаний період. Колегія суддів з таким висновком місцевого суду не погоджується з огляду на наступне. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц). Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати). Як встановлено судом першої інстанції, до звернення з позовом позивач 14.04.2015 року подав до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачки заборгованості за період з 1 листопада 2003 року до 1 лютого 2015 року. А 25 червня 2020 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/2219/15-ц судови наказ №554/2219/15-ц скасовано. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Під час розгляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відступлення від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності, на який у доводах позовної заяви посилається позивач, та на які посилався місцевий суд при вирішенні даного спору. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції).Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року). Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. З огляду на наведене, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що у зв`язку зі зверненням позивача до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги теплопостачання строк позовної давності перервався. Отже, колегія суддів приходить до висновку проте, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. Також із позивача, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору, понесені останньою при подачі апеляційної скарги у розмірі 3153 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2021 року скасувати. У задоволенні позову Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити. Стягнути із Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, понесені при подачі апеляційної скарги, у сумі 3153 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В.М.Триголов Судді А.І. Дорош О.А. Лобов