Ухвала КЦС ВС № 756/953/18

Ухвала 27 квітня 2021 року м. Київ справа № 756/953/18 провадження № 61-4338ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» (далі - ДПІІ «Сангрант Плюс») 17 березня 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2021 року ці недоліки було усунуто. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у справі № 756/953/18 становить 33 580,09 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 756/953/18 є малозначною у силу вимог закону. ДПІІ «Сангрант Плюс» у касаційній скарзі зазначає, що справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неоднозначна судова практика свідчить про виключну правову проблему, що полягає у різному застосуванні висновків Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстав для покладення обов`язку на винну у дорожньо-транспортній пригоді особу відшкодувати шкоду на користь потерпілого, перед яким у страховика порушника не виникло обов`язку зі сплати страхового відшкодування внаслідок порушення потерпілим строків подання заяви про страхове відшкодування передбачених статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також наявність різного по суті застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14316цс18), свідчить про неузгоджену практику його застосування у ситуації, коли потерпіла особа, пропустивши встановлені строки подання заяви про страхове відшкодування, передбачені статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звертається до суду за захистом свого права на відшкодування шкоди безпосередньо до особи, яка завдала таку шкоду. ДПІІ «Сангрант Плюс» зазначає, що розгляд судом касаційної інстанції даної касаційної скарги, зокрема, надання відповідей на питання: чи має потерпілий, який звертається до скаржника з пропуском однорічного строку та не отримав від нього ні відшкодування, ні відповіді, право стягнення шкоди з її заподіювача на підставі статті 1166 ЦК України, а також чи не обмежується право позивача на звернення з позовом про відшкодування шкоди в межах трьохрічної позовної давності строком в один рік, який визначений статтею 37 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сприятиме формуванню єдиної правозастосовної практики. Адже правильне застосування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) має фундаментальне значення для цього. Окрім цього, наявність виключної правової проблеми у даному питанні підтверджується ухвалою Верховного Суду у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20). Актуальним також є питання темпоральних меж застосування висновків Верховного Суду. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Керуючись статтями 260, 389, 390, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі № 756/953/18. Витребувати з Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу № 756/953/18 за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс» до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 12 травня 2021 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат Н. О. Антоненко М. М. Русинчук