Постанова Донецький апеляційний суд № 265/2563/20

22-ц/804/1048/21 265/2563/20 Головуючий у 1-й інстанції Вайновський А.М. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М., за участю секретаря Грішко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2020 року, постановлене у складі судді Вайновського А.М., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, третя особа ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2020 року позивач ПАТ Дельта Банк, як правонаступник прав АКБ УкрСиббанк в силу договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє в своїх інтересах і інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , 2005 року народження, про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням житловим будинком АДРЕСА_1 , який належав позичальникові ОСОБА_5 і був переданий ним, як іпотекодавцем, в іпотеку 13.10.2006 АКБ УкрСиббанк, як первісному кредитору і іпотекодержателю, в забезпечення виконання умов укладеного ним кредитного договору № 11056706000. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням суду від 02.03.2015 в рахунок заборгованості за вказаним кредитним договором звернуто стягнення на зазначене домоволодіння, що є предметом іпотеки, шляхом визнання за ПАТ Дельта Банк права власності на вказане нерухоме майно. Відповідачі, залишаючись зареєстрованими у будинку, створюють перешкоди позивачеві у здійсненні права власності. Просив на підставі статей 316, 321, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК УРСР, ст. 40 Закону України Про іпотеку визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням домоволодінням АДРЕСА_1 , знявши їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2020 року у задоволенні позову ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації місця проживання, відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, згідно яких заходи цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, на якій проводилась антитерористична операція, виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти, не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ПАТ Дельта Банк, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга (а.с. 65-70) вмотивована доводами, аналогічними тим, що викладені в позовній заяві, а також висновками Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 643/10210/15-ц. Наголошує на тому, що АТ Дельта Банк є власником домоволодіння на підставі судового рішення від 24.07.2018, тому відповідачі не мають право користування цим жилим приміщенням відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України, 109 ЖК України. АТ Дельта Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відносин, що виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, закон є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Зі зберіганням права відповідачів на проживання в спірному приміщенні банк не може розпоряджатись своїм майном, що фактично унеможливлює продаж і подальшу роботу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині реалізації задоволення вимог кредиторів, створюючи перешкоди, у тому числі дотримання процедури ліквідації АТ Дельта Банк. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло Процедура розгляду справи апеляційним судом Справа розглядається у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи представника позивача АТ Дельта Банк (а.с. 98), відповідачів (а.с. 89-92) і представника Служби у справах дітей Маріупольської міської ради, який просив вирішити справу його відсутність із максимальним врахуванням інтересів неповнолітньої дитини (а.с. 96-97). Неявка учасників розгляду в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Як встановлено судом, 13.10.2006 між АКБ УкрСиббанк, правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк за договором від 08.12.2011 про відступлення права вимоги, та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 11056706000. В цей же день на забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, предметом якого є жилий будинок АДРЕСА_1 , що придбаний за договором купівлі-продажу того ж дня 13.10.2006 (а.с. 10-14, 16-18). У вказаному будинку зареєстровані відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що видно з інформації Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради (а.с. 15). Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.03.2015 в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок АДРЕСА_1 : за ПАТ Дельта Банк визнано право власності на вказану нерухомість, а право власності іпотекодавця ОСОБА_5 , включаючи право володіння, користування та розпорядження, припинено. Право власності іпотекодержателя на вказаний обєкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 26.07.2018 (а.с. 7-9, 54). Органом опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області надано висновок № 01.1-01-23-103 від 08.07.2020 про неможливість визнання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, що є предметом іпотеки (а.с. 44-45). 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України, у частині першій якої передбачені підстави виселення, а в частині третій - порядок виселення громадян. Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, на яку в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається позивач, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Як з`ясовано, спірне іпотечне житло було придбане у день отримання кредиту 13.10.2006 (п. 1.5 договору іпотеки), тобто за рахунок кредитних коштів (а.с. 10-14, 16-17). Тобто в силу ч. 2 ст. 109 ЖК України допускається в такому випадку, як виняток виселення осіб з жилого приміщення, що є предметом іпотеки і було придбано ними за рахунок кредиту. Однак, виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК України). Проте, відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. В розвиток цієї норми державою цілеспрямовано з метою захисту прав громадян, що проживають на території України, де проводилась антитерористична операція, введено нормативний акт, що є базовим у поєднанні із Основним Законом Держави у виниклих по даній справі правовідносинах за позовом ПАТ Дельта Банк це Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 (далі за текстом Закон № 1669-VII). Так, відповідно до ст. 9 цього Закону протягом терміну дії цього Закону№ 1669-VII щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України Про іпотеку. Положення вказаної статті (так само і як положення Закону в цілому) не зупиняли дію статті 109 ЖК УРСР, однак зупинення дії статті 40 Закону України Про іпотеку у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, розташованих на території, на якій проводилась антитерористична операція, що були передані в іпотеку і щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти, унеможливлює застосування положень статті 109 ЖК УРСР. Місто Маріуполь, де знаходиться спірне іпотечне майно, згідно п. 15 Розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, нині трансформована в Операцію об`єднаних сил із залишенням особливого стану в державі. Суд першої інстанції, враховуючи положення статті 9 Закону № 1669-VII, та беручи до уваги те, що положення ст. 109 ЖК України підлягають застосуванню у поєднанні із положеннями ст. 40 Закону України Про іпотеку , дія якої зупинена на період дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, з урахуванням зібраних по справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що виселення відповідачів із спірного житлового будинку АДРЕСА_1 , переданого в іпотеку, не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону № 1669-VII. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц. Суд першої інстанції проаналізував суть заявлених ПАТ Дельта Банк позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування іпотечним нерухомим майном із зняттям їх реєстрації за місцем проживання, і правильно визначився, що позивач у такий спосіб фактично прагне виселення відповідачів з займаного ними жилого будинку, що є предметом іпотеки. Колегія суддів з цим погоджується, оскільки виселення відповідачів являється стадією реалізації рішення з визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, про що просить у даній справі позивач. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ПАТ Дельта Банк, відповідні їм правовідносини, аргументам позивача та наданим доказам дав належну оцінку з дотриманням вимог ст.ст. 89, 263-264 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення як основної вимоги про виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки і розташований на території, де проводилась антитерористична операція, так і супутньої вимоги щодо зняття відповідачів з реєстраційного обліку за місцем їх реєстрації в спірному жилому приміщенні - у період дії обмежень за Законом № 1669-VII. Разом з тим, іпотекодержатель не позбавляється права звернутися з таким позовом після припинення дії вказаного Закону № 1669-VII. Правові висновки Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 643/10210/15-ц, на яких акцентує увагу в апеляційній скарзі позивач, не можуть бути враховані згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при вирішенні даної справи, оскільки: правовідносини у тій справі є іншими - стосуються аналізу підстав з визнання недійсним договору іпотеки за мотивами відсутності згоди органу опіки і піклування на виселення неповнолітньої дитини з іпотечного нерухомого майна; виниклі правовідносини не регулюються Законом № 1669-VII, на відміну від ситуації у даній справі № 265/2563/20, де іпотечне майно, в якому проживаються відповідачі, розташоване на території проведення антитерористичної операції. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з судовим рішенням та не впливають на законність оскарженого рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також усталеної судової практики щодо застосування норм матеріального права у вказаних правовідносинах. За таких обставин, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ Дельта Банк підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, залишенню без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 квітня 2021 року. Судді: С.А.Попова С.А.Зайцева О.М.Пономарьова