Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3594/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року ЛьвівСправа № 380/3594/20 пров. № А/857/1577/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року (суддя - Мартинюк В.Я., час ухвалення - 11:48 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 27.11.2020р.), в адміністративній справі №380/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - виконуючий обов`язки начальника Львівської митниці ДФС, голова комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняк Роман Михайлович, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, встановив: У травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 року №67-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами згідно наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о"); 2) поновити позивача на посаді головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Львівської митниці ДФС; 3) стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 року по день поновлення на посаді; 4) визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; 5) визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення позивача на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт", або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести (призначити) позивача на посаду головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби; 6) стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн.; 7) стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн.. Відповідачі у справі Львівська митниця ДФС та Галицька митниця Держмитслужби в суді першої інстанції позовних вимог не визнали, подали свої відзиви на позовну заяву, у яких заперечили щодо обґрунтованості позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №67-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами згідно з наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о"). Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Львів-аеропорт" Львівської митниці ДФС з 22.04.2020 року. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 64451,33 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині у задоволені позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8750 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн.. З рішенням суду першої інстанції від 26.11.2020 року та із додатковим рішенням суду першої інстанції від 09.12.2020 року не погодився відповідач Галицька митниця Держмитслужби та оскаржив їх в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому оскаржені рішення суду підлягають скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. За результатами апеляційного розгляду апелянт Галицька митниця Держмитслужби просить рішення суду від 26.11.2020 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити постанову суду, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а також скасувати додаткове судове рішення від 09.12.2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду із її доводами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції від 26.11.2020 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 09.12.2020 року - залишити без змін. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 року в адміністративній справі №380/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишено без змін. Також постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на додаткове судове рішення - залишено без задоволення, а додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року в адміністративній справі №380/3594/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - залишено без змін. 13 квітня 2021 року судом апеляційної інстанції отримано заяву позивача ОСОБА_1 від 12.04.2021 р. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Просить заявник стягнути з бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2500 гривень. Відповідач Галицька митниця Держмитслужби подала заперечення щодо понесених витрат на професійну правову допомогу, у якому зазначила щодо не співмірності заявлених позивачем судових витрат, понесених ним в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу. Просить у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши підстави заявленого клопотання (заяви) щодо відшкодування витрат на правову допомогу та додані матеріали, зазначає наступне. Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Статтею 252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що суду апеляційної інстанції представником позивача - адвокатом Мельник Л.Я. було надано документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із апеляційним розглядом справи №380/3594/20. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року не вирішувалось питання про відшкодування позивачу судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідне клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним розглядом адміністративної справи №380/3594/20 слід вирішити шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Вирішуючи по суті заяву позивача про відшкодування відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказану заяву слід задоволити, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності. Згідно п.9 ст.1 цього Закону, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України №3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник позивача у IV розділі зазначив, що позивачем у справі №380/3594/20 на стадії її апеляційного розгляду буде понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., у підтвердження чого будуть надані позивачем у строк, передбачений ч.7 ст.139 КАС України. З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, позивачем (представником позивача) надано і такі містяться в матеріалах справи: - договір про надання правової допомоги від 04.05.2020 року, додатковий договір №1 до вказаного договору, у якому визначено фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у Восьмому апеляційному адміністративному суді у справі №380/3594/20 у 2500 грн., вартість усіх послуг, які надані адвокатським об`єднанням позивачу до винесення апеляційним судом рішення у справі (а.с. 182-183, 184 Т.1); - акт передачі/приймання наданих послуг №08/04-04/05/20-1 від 08.04.2021 року, згідно з яким адвокатське об`єднання "ЕМЕЛ ПАРТНЕРС" в особі голови Мельник Лесі Ярославівни , на підставі договору №04/05/20-1 про надання правової допомоги від 04.05.2020 року та Додаткового договору №1 від 04.05.2020 року до нього належним чином надано правову допомогу у Восьмому апеляційному адміністративному суді у справі № 380/3594/20, а саме здійснено: підготовку і подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу (сумарно витрачено 2 години часу); представництво інтересів клієнта у 2-х судових засіданнях в апеляційній інстанції під час розгляду справи №380/3591/20 (сумарно витрачено 1 годину часу). Вартість надано правової допомоги становить 2500 грн.. До матеріалів справи додано копію платіжного доручення №PS13096669 від 01.03.2021 року та копію меморіального ордера від 07.04.2021 року №@2PL414346. На думку суду апеляційної інстанції, покладення на відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу слід брати до уваги суму, на яку фактично такі роботи виконано, тобто суму, зазначену у акті виконаних робіт, що підписаний обома сторонами, та підтверджену відповідними рахунком (фактурою) та платіжними документами в межах надання правничих послуг щодо розгляду конкретної справи. Також слід зазначити, що витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Викладене вказує на те, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у Восьмому апеляційному адміністративному суді в сумі 2500 грн. 00 коп. по даній справі є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. З врахуванням встановленого та наведених правових норм колегія суддів вважає, що фактична вартість витрат адвоката складає підтверджений розмір у 2500 грн. в суді апеляційної інстанції і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Львівської митниці ДФС. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно п.1 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 134, 139, 143, 243, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль