Постанова 4857 № 380/5984/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5984/20 пров. № А/857/3843/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Качмара В.Я., Кушнерика М.П., з участю секретаря судового засідання Кітраль Х. І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Демиденка Г.О., представника відповідачів Слиш Г.І., розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 380/5984/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокурора Львівської області Діденко Ірини Вікторівни, Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправними і скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кухар Н.А., в м. Львові 22.12.2020 року о 15.44), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач 1), Прокуратури Львівської області (далі відповідач 2), прокурора Львівської області Діденко Ірини Вікторівни (далі відповідач 3) про визнання протиправними та скасування рішення комісії з атестації прокурорів, наказу про звільнення з посади прокурора, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 359 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»; - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 23.06.2020 року № 946к «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23 червня 2020 року; - стягнути з прокуратури Львівської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.06.2020 року по день прийняття судового рішення про поновлення на роботі Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 359 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Львівської області від 23.06.2020 року № 946к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури з 24 червня 2020 року. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 129073,91 (сто двадцять дев`ять тисяч сімдесят три грн. 91 коп.) грн. Рішення суду в частині стягнення за один місяць у розмірі 20326,60 (двадцять тисяч триста двадцять шість грн.60 коп.) грн. та поновлення на роботі допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач 1 та відповідач 2, які покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просять рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 покликається на те, що визначений Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, етап атестації у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки відповідає вимогам Закону України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-ІХ), а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не є предметом атестації. Аналогічні доводи викладені в обґрунтуванні апеляційних вимог відповідача

2. Крім того, даний відповідач зазначає, що доводи позивача про те, що в оспорюваному наказі відсутні конкретні підстави звільнення, що спричинило правову невизначеність за передбачене Законом № 113-ІХ проведення атестації є порушенням конституційних прав і свобод, не ґрунтується на вимогах закону, а тому не повинно братися судом до уваги. Також, не заслуговують на увагу суду доводи позивача стосовно відсутності факту ліквідації чи реорганізації прокуратури Львівської області під час звільнення позивача із займаної посади. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором прокуратури Львівської області. Доводи позивача з приводу протиправності його звільнення з посади в порушення КЗпП України також необґрунтовані. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 807/211/17, під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано опірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Позивач та Відповідач 3 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. В судовому засіданні представник апелянтів наполягала на задоволенні апеляційних скарг, позивач та його представник проти задоволення апеляційних скарг заперечували. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач проходив публічну службу в органах прокуратури, звільнений з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-ІХ, відповідно до якого розпочато реформу прокуратури, та всі прокурори попереджені про майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Зазначеним Законом запроваджено процедуру атестації, як передумову переведення на посаду прокурорів у обласні прокуратурі. 09 жовтня 2019 року позивач подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. 05 березня 2020 року позивач проходив іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Під час іспиту, позивач надав правильні відповіді на 71 питання зі 100, та отримав 71 бал. Враховуючи, що прохідний бал відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку, встановлений 70 балів, позивач був допущений до другого етапу у формі іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. За результатами цього іспиту, позивач отримав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. Відразу після завершення іспиту, позивач подав заяву голові Другої кадрової комісії, з клопотання надати можливість перездати іспит, оскільки під час проходження тестування, близько відбувся технічний збій у роботі програми, що вплинуло на результати іспиту. 09 квітня 2020 Кадрова комісія № 2 розглянула заяву позивача про технічний збій та клопотання про перездачу іспиту та вирішила, що підстав для повторного проходження вказаного етапу тестування немає. 09 квітня 2020 року Кадрова комісія № 2 прийняла рішення № 359 про те, що оскільки позивач набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, що позивач неуспішно пройшов атестацію. 23 червня 2020 року наказом прокурора Львівської області № 946к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 23.06.2020 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Вважаючи вказані рішення кадрової комісії та прокурора Львівської області протиправними, позивач звернувся з позовною заявою до суду про їх скасування. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено з публічної служби на підставі негативного результату тесту, який не передбачений Законом № 113-ІХ, не має відношення до предмету атестації, не охоплюються його трудовим договором, проводився не кадровою комісією, а комерційним товариством, зміст цього тесту відповідачами не формувався, не рецензувався та не затверджувався, право на оскарження якого не передбачено, подана скарга не розглянута, а результати тесту не збереглися та в теперішній час неможливо пересвідчитися, в чому саме полягає неправильність відповідей позивача. Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно із п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Абзацом 1 пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Відповідно до пунктів 12, 13 розділу ІІ Закону № 113-ІХ предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221). Відповідно до пунктів 1-6 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку. Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Тобто, етап складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, який став перешкодою позивача в успішному проходження атестації та фактичним приводом до його звільнення, на власний розсуд включений безпосередньо Генеральним прокурором, як роботодавцем у процедуру атестації. Дійсно, відповідно до п.13 розділу ІI «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ Генеральний прокурор уповноважений запровадити інші етапи проходження атестації. Разом з тим, на думку суду, зазначені етапи повинні відповідати меті та предмету атестації, визначеної Законом - оцінці професійної компетентності, професійної етиці та доброчесності прокурорів. Атестація прокурорів не передбачає оцінку їх компетентності в інших галузях знань, аніж професійної. Питання професійної компетенції позивача було оцінено під час проходження ним іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Під час цього іспиту позивач отримав високий бал та підтвердив свою професійну компетентність. Запроваджена відповідачем у процедуру атестації перевірка на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, не стосується питання професійної компетенції, а стосується визначення рівня вербального та абстрактно-логічного інтелекту. Стаття 27 Закону України «Про прокуратуру» не висуває до кандидатів на посаду прокурора, будь яких вимог щодо рівня вербального та абстрактно-логічного інтелекту. За таких обставин, суду запровадження іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки у процедурі атестації прокурорів не відповідає меті та предмету атестації, визначеним Законом № 113-ІХ. Питання професійної компетентності, дотримання прокурором професійної етики та доброчесності, цілком охоплюється зобов`язаннями прокурорів за трудовим договором з роботодавцем. А тому перевірка та оцінка цих питань, під час атестації є обґрунтованою та правомірною. Натомість, питання рівня вербального та абстрактно-логічного інтелекту виходить за межі трудового договору між позивачем та відповідачами, а відтак його оцінка під час атестації не може мати наслідків у вигляді припинення трудового договору. Відтак, негативні результати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки не можуть бути використані самі по собі, як підстава для звільнення прокурора, оскільки рівень вербального та абстрактно-логічного інтелекту не охоплювався трудовими договором між позивачкою та відповідачами. До того ж, результатом іспиту на загальні здібності та навички щодо іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є Звіт, з якого можливо переконатися, на які запитання відповідав позивач, які відповіді надав правильно. Однак, іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, не містить такого звіту, що не дає можливості переконатися в об`єктивності підходів в оцінюванні позивача, зрозуміти, з чого сформовані набрані ним бали. Жодних документів з приводу проходження позивачем тестування відповідачами не надано. Відповідно до п.11 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Матеріалами справи встановлено, що всупереч вимогам Закону № 113-ІХ та Порядку № 221 проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, проводилося не відповідними кадровими комісіями, а ТОВ «Сайметрікс-Україна». Питання оцінки відповідності прокурора критеріям професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів, є виключним повноваженням кадрової комісії, та не може бути передано на аутсорсинг стороннім комерційним організаціям. Крім того, відповідачами не надано жодних спростувань щодо доводів позивача про протиправність проведення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички поза межами робочого часу, системних «збоїв» в комп`ютерному обладнанні під час тестування, що унеможливило отримання позивачем прохідного балу за результатами тестування. З огляду на вищевикладене, апеляційним судом встановлено, що позивача було звільнено з публічної служби, на підставі негативного результату тесту, який не передбачений Законом № 113-ІХ, не має відношення до предмету атестації, не охоплюються його трудовим договором, проводився не кадровою комісією, а комерційним товариством, зміст цього тесту відповідачами не формувався, не рецензувався та не затверджувався, право на оскарження якого не передбачено, подана скарга не розглянута, а результати тесту не збереглися та в теперішній час неможливо пересвідчитися, в чому саме полягає неправильність відповідей позивача, а також, проведення тестування поза межами робочого часу, незабезпечення роботодавцем нормального функціонування комп`ютерного обладнання, на якому проводилося тестування. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині оскарження рішення комісії та наказу належить задовольнити, а рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 № 359 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» та наказ прокурора Львівської області № 946к від 23.06.2020 про звільнення позивача визнати протиправними та скасувати. Суд першої інстанції вірно зазначив, що правильними та ефективним способом поновлення порушеного права позивача є скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно поновив позивача в новоутвореній установі, а саме у «Львівську обласну прокуратуру» замість «прокуратури Львівської області». Враховуючи те, що позивача згідно оскарженого наказу від 23 червня 2020 року наказом прокурора Львівської області № 946к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено з 23.06.2020 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області, згідно вимог частини 1 статті 235 КЗпП України, позивача необхідно поновити саме на цій посаді. Тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає зміні. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції обґрунтуваннями, викладеними вище в даній постанові, а також поновити позивача з дати його незаконного звільнення 23.06.2020 року. В іншій частині оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає частково. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частин 2 та 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки як зазначалося вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, вказане рішення підлягає зміні. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 380/5984/20 змінити в частині мотивів відповідно до мотивувальної частини постанови апеляційного суду, а також змінити резолютивну частину рішення, а саме четвертий абзаци резолютивної частини викласти в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області з 23 червня 2020 року». Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 27.04.2021