Постанова 4856 № 240/11459/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/11459/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 28 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 01.02.1999 до 27.05.2002. Також, позивач просив зобов`язати відповідача зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 01.02.1999 до 27.05.2002 та перерахувати пенсію з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду з 01.02.1999 до 27.05.2002. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 25.03.2017 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003. Згідно з розпорядженням відповідача встановлено, що страховий стаж позивача складає 44 роки 3 місяці 19 днів, в тому числі 10 років 2 місяці 12 днів стаж роботи за Списком №1 (по 31.01.1999). 22.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 01.02.1999 по 27.05.2002 на посаді начальника третього бюро філії №1 ДП «Артем». Листом №2525/03-2 від 27.02.2018 Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило в такому перерахунку, у зв`язку з тим, що посада начальника третього бюро, яку обіймав позивач у період з 01.02.1999 по 27.05.2002, відсутня в Переліку професій і посад робітників, які користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення, який відноситься до наказу №24 від 28.01.1999 (а.с.15). У подальшому позивач знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 01.02.1999 по 27.05.2002. Однак, листом Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області (а.с.16-18) повідомило позивача про відмову в зарахуванні вказаного періоду до пільгового стажу, оскільки право на пільгову пенсію не підтверджено наказом по філії №1 Державного підприємства машинобудівної фірми «Артем» №24 від 28.01.1999 та висновком державної експертизи за умовами праці від 11.06.2001№11-86. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідач, відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.02.1999 по 27.05.2002, посилається на те що, посада начальника третього бюро, яку обіймав позивач, відсутня в Переліку професій і посад робітників, які користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення, який відноситься до наказу №24 від 28.01.1999. Відповідно до запису №14 (трудової книжки) позивача з 01.11.1997 переведено на посаду начальника третього бюро Державного підприємства машинобудівної фірми «Артем» (а.с.8) та відповідно до запису №16 від 27.05.2002 звільнено з вказаної вище посади за власним бажанням (а.с.8). Тобто, в період з 01.11.1997 по 27.05.2002 ОСОБА_1 обіймав посаду начальника третього бюро Державного підприємства машинобудівної фірми «Артем». Однак, як встановлено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, частину вказаного стажу, а саме з 01.11.1997 по 31.01.1999, зараховано до стажу роботи відповідно до Списку №1 (а.с.16). 28.01.1999 Державним підприємством машинобудівної фірми «Артем» було проведено атестацію робочих місць по умовам праці, і зазначено, що посада начальника третього бюро дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, розділ XI підрозділ 10907000 (наказ № 24 від 28.01.1999) - запис № 15 трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.8). З огляду на встановлені обставини та із врахуванням посади, яку займав позивач, дає право останньому на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням до пільгового стажу період з 01.11.1997 по 27.05.2002. Крім того, суд першої інстанції наголошує, що доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині вищевказаного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду до суду не надано, при цьому слід врахувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 01.02.1999 до 27.05.2002 є протиправною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року. Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до статті 62 закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом першим Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Разом з тим, як передбачено п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону. Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тобто, вимоги щодо обов`язкових норм пільгового стажу для призначення пенсію за віком на пільгових умовах визначені також частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та є аналогічними вимогам, зазначеним в статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками №1 та №2 деталізоване у «Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383. Пунктом 10 наведеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене, як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або Списком №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або Списком №2. Крім того, відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (набрав чинності з 21 серпня 1992 року, далі Порядок №442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі Порядок № 383), при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Згідно з пунктом 4.2 Порядку, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом з тим, в даному випадку (справі), необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця, яка була проведена. Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з копії трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що відповідно до запису №14 позивача з 01.11.1997 переведено на посаду начальника третього бюро Державного підприємства машинобудівної фірми «Артем» (а.с.8) та відповідно до запису №16 від 27.05.2002 звільнено з вказаної вище посади за власним бажанням (а.с.8). 28.01.1999 Державним підприємством машинобудівної фірми «Артем» було проведено атестацію робочих місць по умовам праці, і зазначено, що посада начальника третього бюро дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, розділ ІX підрозділ 10907000 (наказ № 24 від 28.01.1999) (а.с.10) - запис № 15 трудової книжки (а.с.8) та висновок Державної експертизи умов праці Управління праці та зайнятості населення Житомирської ОДА №11-86 від 11.06.2001 (а.с.11-13). Згідно з розділом ІХ "Виробництво вибухових, ініціюючих речовин, порохів і спорядження боєприпасів" підрозділу 10907000 Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відносяться: - 10907000-1754ж - робітники, керівники і спеціалісти, зайняті повний робочий день у технологічному процесі і на ремонті у зазначених виробництвах, а також при відпрацюванні нових технологій цих виробництв; - 10907000-1754з - робітники, керівники і спеціалісти, зайняті утилізацією і знищенням ракет, боєприпасів та елементів, споряджених твердими паливами, порохами, вибуховими речовинами і піротехнічними сумішами. Тобто, з урахуванням визначеного посада позивача, як керівника відноситься до посад передбачених у Списку №1. Крім того, колегія суддів зазначає, що як вірно зазначив суд першої інстанції та вбачається з розрахунку стажу наданого відповідачем, частину стажу позивача на посаді начальника третього бюро філії №1 ДП «Артем», а саме період з 01.11.1997 по 31.01.1999, були зараховані відповідачем до стажу роботи відповідно до Списку №1 (а.с.16, 42). Тобто, відповідач фактично вибірково зараховує стаж позивачу при перебуванні останнього на одній і тій самій посаді, що викликає сумніви у правомірності дій відповідача, як окрема підстава. З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 01.02.1999 по 27.05.2002 до пільгового стажу роботи за Списком №1. Враховуючи вказане колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині предмету спору не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Крім того, у відповідності до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В свою чергу, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.